Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №907/119/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/119/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. – головуючий, Зварич О.В., Панової І.Ю.

секретар судового засідання Томашівська Соломія

за участю представників:

від позивача – Рисін О.О.

від відповідача – Греца В.Я.

переглянувши справу № 907/119/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖД Сервіс», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Трейд», с. Старе Давидово Мукачівського району Закарпатської області

про: стягнення 2 551 818,33 грн, з яких 1 836 556,48 сума основного боргу, пеня в розмірі 523 202,97 грн, сума 141 406,87 грн інфляційних втрат та 50 652,01 грн сума трьох процентів річних

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Трейд» (вх. №01-05/1843/26 від 09.06.2026)

на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2026

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ТОВ «ЖД Сервіс» (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Каскад Агро Трейд» (далі – Відповідач) про стягнення 2 551 818,33 грн, з яких: 1 836 556,48 грн – основний борг, 523 202,97 грн – пеня, 141 406,87 грн – інфляційні втрати, 50 652,01 грн – 3% річних

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №03-02 від 03.02.2025 щодо повної та своєчасної оплати поставленого Позивачем товару згідно Специфікацій №3 від 24.03.2025, №4 від 27.03.2025 та №5 від 27.08.2025.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2026 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Каскад Агро Трейд» на користь ТОВ «ЖД Сервіс» 1 836 566,48 грн основного боргу, 261 601,49 грн пені, 141 406,87 грн інфляційних втрат, 50 652,01 грн 3 % річних та 30 621,82 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено порушення Відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого Позивачем за Специфікаціями №3-5 товару та наявність у Відповідача заборгованості в розмірі 1 836 566,48 грн.

Ураховуючи наведене та перевіривши поданий Позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому суд відхилив доводи Відповідача про ненастання обов`язку зі сплати, зазначивши про суперечливість його поведінки, а саме заперечення у відзиві на позов факту отримання рахунків на оплату попри підтвердження факту поставки товару, прохання у відповіді на претензію про розстрочення оплати, а також часткову оплату по Специфікаціях №3,4. Вказане, на думку суду, вірогідніше доводить правильність вказаних Позивачем дат виникнення зобов`язань з оплати.

Водночас, ураховуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України, поведінку Відповідача, який не заперечує факту поставки та пропонував укладення мирової угоди, а також його матеріальне становище, суд дійшов висновку про зменшення пені на 50 % - до 261 601,49 грн.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ «Каскад Агро Трейд» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити. У частині стягнення основного боргу просить рішення залишити без змін.

1.3. Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 12.06.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу ТОВ «Каскад Агро Трейд» з підстав неподання апелянтом доказів сплати судового збору.

Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, ухвалою від 22.06.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Каскад Агро Трейд» та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 09.07.2026.

Ухвалою Суду від 03.07.2026 задоволено клопотання представника Позивача про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 09.07.2026 Суд відклав розгляд справи на 29.07.2026 з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

29.07.2026 від ТОВ «Каскад Агро Трейд» надійшли письмові пояснення, а від ТОВ «ЖД Сервіс» - заперечення на додаткові пояснення, котрі Суд залишає без розгляду, оскільки в апеляційному провадженні заявами по суті справи є апеляційна скарга та відзив на неї і саме в них сторони викладають свої вимоги, заперечення й аргументи. Подання додаткових пояснень поза межами цих двох заяв можливе лише з дозволу суду: за ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати такі пояснення щодо окремого питання, якщо визнає це за потрібне. ТОВ «Каскад Агро Трейд» щодо надання такого дозволу не зверталося, і Суд, відповідно, його не надавав. Тому подані 27.07.2026 пояснення та заперечення на такі виходять за межі заяв по суті справи і залишаються без розгляду

У судовому засіданні 29.07.2026 проголошено скорочену постанову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Узагальнені доводи скаржника

ТОВ «Каскад Агро Трейд» вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Зазначає, що за умовами Специфікацій №3-5 Відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунка на оплату. Оскільки Позивачем такі рахунки не надсилались, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дати отримання таких рахунків Відповідачем, факт прострочення виконання ним грошового зобов`язання є недоведеним, що виключає можливість стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

2.2. Позиція Позивача

ТОВ «ЖД Сервіс» у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що заперечення Відповідачем факту отримання рахунків спростовується його власною поведінкою щодо оплати таких рахунків (частково у межах строків оплати). Крім того, у відповіді на претензію Позивача Відповідач не зазначав про неотримання рахунків, а лише просив розстрочити оплату та не нараховувати пеню, інфляційні та 3% річних, покликаючись на нижчу якість товару, що свідчить про визнання ним факту прострочення.

Наголошує, що за сталою позицією Верховного Суду рахунок на оплату не є первинним документом, а ненадання/неотримання такого не є відкладальною умовою та простроченням кредитора, не звільняє покупця від обов`язку оплатити отриманий товар. Тому самі лише посилання апелянта на неотримання рахунків не звільняють його від відповідальності за прострочення оплати товару.

Також повідомляє про орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які Позивач планує понести у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 15 000,00 грн, з поданням доказів фактичного розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

03.02.2025 між ТОВ «ЖД Сервіс» як Постачальником та ТОВ «Каскад Агро Трейд» як Покупцем було укладено Договір поставки № 03-02, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця товар - відходи та брухт ливарного чавуну, а Покупець зобов`язався його прийняти та оплатити відповідно до умов даного Договору.

Одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються залежно від домовленості сторін у специфікації до цього Договору або у видаткових накладних на такий товар ( п.1.2 Договору).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що всі платежі по цьому Договору здійснюються Покупцем у безготівковій формі розрахунку на умовах 100% передоплати.

У випадку порушення Покупцем строку оплати Товару, визначеного п. 6.2. Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день невиконання такого зобов`язання (п.7.4 Договору).

До вказаного Договору сторонами підписано Специфікації №1 від 03.02.2025, №2 від 24.03.2025, №3 від 24.03.2025, №4 від 27.03.2025, №5 від 27.08.2025, в яких погоджено найменування, кількість, ціну товару, порядок розрахунків та умови постачання.

Спір у цій справі виник щодо оплати Покупцем поставок за Специфікаціями №3-5.

За умовами Специфікації №3 від 24.03.2025 Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець – прийняти товар (відходи та брухт ливарного чавуну) на суму 9 195 000 грн. У п.п. 2, 3 Специфікації сторони погодили, що визначена ціна є орієнтовною та узгоджуватиметься ними за кожною партією товару і вказуватиметься в рахунку. Покупець зобов`язується сплатити 70% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку до завантаження вагонів, а решту 30 % в момент завантаження товару у вагони.

На виконання вказаної Специфікації Постачальником виставлено рахунок на оплату №3 від 24.03.2025 на суму 9 181 097,16 грн, який оплачено Покупцем частково, а саме: 26.03.2025 в сумі 200 000 грн, 27.03.2025 в сумі 200 000 грн, 01.04.2025 в сумі 1 600 000 грн, 09.04.2025 в сумі 1 000 000 грн, 24.04.2025 в сумі 600 000 грн, 08.05.2025 в сумі 500 000 грн, 17.06.2025 в сумі 227 000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується Відповідачем.

За Специфікацією №3 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар на суму 6 130 000 грн, що підтверджується підписаними представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи застережень Видатковою накладною №5 від 09.05.2025 та не заперечується Відповідачем.

За умовами Специфікації №4 від 27.03.2025 Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець – прийняти товари на суму 9 195 000 грн та 41 800 грн. У п.п. 2, 3 Специфікації сторони погодили, що визначена ціна є орієнтовною та узгоджуватиметься ними за кожною партією товару і вказуватиметься в рахунку. Покупець зобов`язується сплатити 100 % вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

На виконання вказаної Специфікації Постачальником виставлено, зокрема, рахунок на оплату №5 від 31.03.2025 на суму 97 692 грн, який оплачено Покупцем частково 01.04.2025 в сумі 96 600 грн, що сторони не заперечують і що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням.

За Специфікацією №4 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар на суму 97 692 грн, що підтверджується підписаною представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи застережень Видатковою накладною №4 від 03.04.2025 та не заперечується Відповідачем.

За умовами Специфікації №5 від 27.08.2025 Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець – прийняти товар на суму 32 464,48 грн. У п.п. 2, 3 Специфікації сторони погодили, що визначена ціна є орієнтовною та узгоджуватиметься ними за кожною партією товару і вказуватиметься в рахунку. Покупець зобов`язується сплатити 100 % вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

В матеріалах справи міститься рахунок на оплату №8 від 27.08.2025 на суму 32 464,48 грн. Докази оплати такого Покупцем відсутні.

За Специфікацією №5 Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на суму 32 464,48 грн, що підтверджується підписаною представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи застережень Видатковою накладною №7 від 27.08.2025 та не заперечується Відповідачем.

Неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого Позивачем товару за Специфікаціями №3-5 слугувало підставою для звернення ТОВ «ЖД Сервіс» до суду з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ «Каскад Агро Трейд» 1 836 556,48 грн основного боргу, 523 202,97 грн пені, 141 406,87 грн інфляційних втрат, 50 652,01 грн 3% річних.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Щодо меж апеляційного перегляду справи

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Скаржник не оскаржує висновки суду першої інстанції щодо факту укладення й часткового виконання Договору, наявності та стягнення основного боргу в сумі 1 836 566,48 грн.

Враховуючи приписи наведеної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Суд переглядає оскаржене рішення лише в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із запереченням Відповідачем факту отримання рахунків на оплату і, як наслідок, факту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання.

4.2. Щодо наявності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (ч.1 ст.546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

У цій справі п.7.4. Договору сторони погодили обов`язок Покупця у випадку порушення ним строку оплати Товару сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день невиконання такого зобов`язання.

Отже, з наведених законодавчих положень та умов Договору випливає, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються на суму простроченого грошового зобов`язання за період прострочення його виконання. Тому ключовим питанням, яке суд повинен встановити у цьому спорі, є дата прострочення Відповідачем виконання зобов`язання з оплати товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Отже, загальне правило про оплату покупцем товару після його прийняття застосовується у разі, якщо сторони договору, керуючись «принципом свободи договору», не погодять іншої умови щодо строку оплати, яка стає обов`язковою для виконання сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України.

Як встановлено Судом вище, сторони цього спору у Договорі та Специфікаціях до нього погодили оплату товару шляхом передоплати, яку Покупець зобов`язався внести протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Позивач зазначає, що за сталою позицією Верховного Суду рахунок на оплату не є первинним документом, а ненадання/неотримання такого не є відкладальною умовою та простроченням кредитора, не звільняє покупця від обов`язку оплатити отриманий товар та від відповідальності за прострочення оплати товару. Покликається на ряд постанов Верховного Суду, зокрема, від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15.

Однак, Суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, оскільки формуються виходячи з конкретних обставин справи. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанови Великої Палата Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Проаналізувавши зміст наведених Позивачем постанов Верховного Суду та сформованих у них висновків, Суд зазначає, що вони є нерелевантними до правовідносин у цій справі, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин та за інших умов договорів, у яких сторони не пов`язували початок перебігу строку виконання зобов`язання з оплати з моментом отримання рахунку.

Натомість у цій справі сторони погодили початок відліку строку виконання Покупцем обов`язку з оплати товару у 5 банківських днів з моменту отримання ним рахунка, а тому відсутність доказів отримання відповідного рахунка позбавляє суд можливості встановити кінцевий термін оплати, а отже і момент прострочення виконання Покупцем грошового зобов`язання. Вказане узгоджується з викладеною у Постанові від 06.02.2020 у справі №916/468/19 позицією Верховного Суду.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї розрахунків позовних вимог вбачається, що Позивач вважає простроченим виконання Відповідачем обов`язку з оплати за спливом 5 банківських днів з моменту виставлення ним рахунків на оплату – тобто з 24.03.2025 (Рахунок №3 по Специфікації №3), з 31.03.2025 (Рахунок №5 по Специфікації №4) та з 27.08.2025 ( Рахунок №8 по Специфікації №5).

Проте будь-які докази, які б підтверджували отримання Відповідачем рахунків у вказані в них дати в матеріалах відсутні, а Відповідач факт їх отримання заперечує. Підтвердження Відповідачем факту отримання товару, його часткова сплата, а також суперечність його поведінки, про що зазначив суд першої інстанції, не можуть самі по собі підтверджувати наявність у Відповідача рахунків на оплати саме у вказані в них дати. Тому у Суду відсутні підстави вважати, що саме з моменту виставлення рахунків розпочався відлік погодженого сторонами строку їх оплати.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій вбачається, що 26.03.2025 Відповідачем сплачено на рахунок Позивача 200 000 грн з призначенням платежу «часткова оплата зг рах №3 від 24.03.2025», а 01.04.2025 – 96 600 грн з призначенням платежу «оплата зг рах №5 від 31.03.2025».

Вказаним спростовуються доводи апелянта щодо неотримання рахунків №№3,5 по Специфікаціях №№3, 4, оскільки у такому випадку Відповідач не мав би об`єктивної можливості послатися на них у призначенні платежу.

Отже, щонайпізніше 26.03.2025 Відповідач отримав Рахунок №3, а 01.04.2025 – Рахунок №5 і за спливом 5 банківських днів з цих дат невиконане Відповідачем зобов`язання з оплати стає простроченим.

Водночас, відсутність у матеріалах справі належних доказів на підтвердження факту та моменту отримання Відповідачем Рахунка №8 від 27.08.2025 по Специфікації №5 позбавляє Суд можливості встановити момент прострочення ним виконання зобов`язання з оплати такого.

У визначенні строку оплати Суд враховує те, що відповідно до Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 16.08.2006 № 320 «банківський день» - це позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку на ту саму дату.

З 01.04.2023 зазначена Інструкція втратила чинність у зв`язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 16.09.2021 №93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України», п.2 якої визначено, що банки України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.

Таким чином, станом на момент укладення Договору зі Специфікаціями та їх виконанням поняття «банківський день» відповідав календарному дню, а тому строк оплати Рахунка №3 від 24.03.2025 сплив 31.03.2025, а Рахунка №5 від 31.03.2025 – 06.04.2025 (з урахуванням встановлених Судом вище дат наявності таких рахунків у Відповідача).

Отже, у Позивача виникло право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати Відповідачем коштів за Рахунком №3 по Специфікації №3 з 01.04.2025, а за Рахунком №5 по Специфікації №4 – з 07.04.2025. Водночас період прострочення Відповідачем оплати за Рахунком №8 від 27.08.2025 по Специфікації №5 Позивачем не доведений, а тому нарахування пені, інфляційних річних та 3% річних за невиконання відповідних зобов`язань за такими є необґрунтованим.

4.3. Щодо періоду прострочення та розміру 3% річних, інфляційних втрат та пені

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості (див. постанову Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17).

Ураховуючи наведене, здійснені Відповідачем часткові оплати, а також те, що за загальним правилом день фактичної оплати не включається до періоду прострочення (див. постанову Верховного Суду від 20.08.2024 у cправі №910/1925/23), у Позивача виникло право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за Специфікацією №3: з 01.04.2025 по 08.04.2025 на суму боргу 4 130 000 грн; з 09.04.2025 по 23.04.2025 на суму боргу 3 130 000 грн; з 24.04.2025 по 07.05.2025 на суму боргу 2 530 000 грн; з 08.05.2025 по 16.06.2025 на суму боргу 2 030 000 грн; з 17.06.2025 на суму боргу 1 800 300 грн; а за Специфікацією №4 - з 07.04.2025 на суму боргу 1 092 грн.

Водночас, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання «сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується».

У той же час, у постановах від 17.10.2023 у справі №921/460/22, від 03.07.2024 у справі №910/7722/23 Верховний Суд зауважив, що викладені в цій постанові висновки підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов`язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується. Якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов`язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов`язання.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат за Специфікацією №3 вказаних висновків не враховано та нараховано такі за квітень 2025 року на суму боргу 4 130 000 грн, яка фактично існувала з 01.04.2025 по 08.04.2025 (тобто менше 15 днів), що призвело до безпідставного нарахування загального розміру інфляційних втрат за вказаною Специфікацією, в той час як обґрунтованим з урахуванням наведених роз`яснень є нарахування інфляційних втрат за квітень 2025 року на заборгованість в сумі 3 130 000 грн.

Отже, відповідно до здійсненого Судом розрахунку з урахуванням встановлених вище обставин справи та визначених Позивачем періодів прострочення, загальний розмір інфляційних втрат за прострочення оплати товару Специфікацією №3 становить 102 861,44 грн, а не 140 772,42 грн, як заявлено Позивачем. Водночас розмір пені становить 520 520,02 грн, а розмір 3% річних – 50 392,02 грн. Однак, ураховуючи визначені Позивачем суми, обґрунтованим є стягнення з Відповідача 518 736,46 грн пені та 50 219,41 грн (в межах заявлених позовних вимог).

Суд перевірив здійснений Позивачем розрахунок по Специфікації №4, ураховуючи також встановлені обставини, а також визначені Позивачем періоди прострочення виконання зобов`язання, та визнає обґрунтованими вимоги Позивача за вказаною Специфікацією щодо стягнення з Відповідача 279,04 грн пені, 46,61 грн інфляційних втрат та 27,02 грн 3% річних.

Отже, сукупно обґрунтованими є вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 519 015,50 грн пені, 102 908,05 грн інфляційних втрат та 50 246,53 грн 3% річних.

Водночас, як зазначено у п.1.1. цієї Постанови, ураховуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України, обставини цієї справи, принципи справедливості, добросовісності і розумності, та реалізуючи свої дискреційні повноваження, суд першої інстанції вважав за доцільне зменшити розмір пені на 50 %.

Рішення суду першої інстанції у цій частині, наявність підстав для зменшення пені та визначений судом розмір такого зменшення жодною із сторін не заперечується та не оскаржується, а тому, переглядаючи справу, Суд не вбачає підстав для перегляду висновків суду у цій частині та втручання у визначений судом першої інстанції розмір зменшення пені.

Однак Суд здійснює перерахунок відповідно до суми пені, яка зазначена вище як обґрунтовано нарахована Позивачем, а тому розмір пені, що підлягає стягненню з Відповідача, становить 259 507,75 грн.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

За результатами апеляційного перегляду Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково виснував про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних по Специфікації №5, адже Позивачем недоведено період прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за нею, тоді як висновок про наявність підстав для стягнення по Специфікаціях №3 та №4 є правильним по суті, однак судом не перевірено правильності здійснених Позивачем нарахувань, що призвело до безпідставного стягнення 37 910,98 грн інфляційних втрат по Специфікації №3.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – зміні у відповідній частині.

Відповідно до ч.14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством (див. постанови Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №922/1248/24, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 29.04.2025 у справі №911/3065/23).

Отже, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 30 104,84 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а з Позивача на користь Відповідача – 753,95 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає до стягнення 29350,89 грн судового збору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заявив вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, орієнтовний розмір яких визначив у сумі 15 000,00 грн. Оскільки станом на дату ухвалення цієї постанови документів на підтвердження фактичного розміру та факту понесення Позивачем таких витрат до матеріалів справи не подано, це питання підлягає вирішенню окремо, після подання відповідних доказів, у порядку ч. 8 ст. 129 та ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задоволити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Трейд».

2. Змінити Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2026 у справі №907/119/26 у частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також розподілу судових витрат, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад Агро Трейд» (89622, Закарпатська область, Мукачевський район, село Старе Давидово, вул. Зелена, буд. 129Ж, код ЄДРПОУ 44985729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖД Сервіс» (50074, Дніпропетровська область, Криворізький район, місто Кривий Ріг, проспект Миру, буд. 5, офіс 28, код ЄДРПОУ 43249760) пеню в розмірі 259 507,75 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сім гривень 75 копійок), інфляційні втрати в розмірі 102 908,05 грн (сто дві тисячі дев`ятсот вісім гривень 05 копійок), 3% річних у розмірі 50 246,53 грн (п`ятдесят тисяч двісті сорок шість гривень 53 копійки) та 29 350,89 грн (двадцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят гривень 89 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору».

3. У решті Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2026 у справі №907/119/26 залишити без змін.

4. На виконання цієї постанови Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Панова І.Ю.