Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №914/10/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_______________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Справа № 914/10/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я. за участю секретаря судового засідання Амбіцької І.О. розглянувши матеріали

за апеляційною скаргою: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України",

на рішення:Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 (суддя Яворський Б.І., повний текст рішення складено 14.05.2026),

у справі:№ 914/10/26,

за позовом:Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Рава-Руської міської ради, м. Рава-Руська Львівської області,

до відповідача:Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Рава-Руське лісове господарство СГП «Ліси України», м. Рава-Руська Львівської області,

третя особа на стороні позивача:Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

про:відшкодування 686 035, 87 грн шкоди,

Представники учасників справи:

прокурор: Рогожнікова Наталія Борисівна,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Левицький Андрій Олександрович - представник.

від третьої особи: не з`явився

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Жовківська окружна прокуратура Львівської області звернулась до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Рава-Руської міської ради з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Рава-Руське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в розмірі 686 035, 87 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язків постійного лісокористувача щодо охорони та захисту лісів на підвідомчій йому території, що призвело до незаконної рубки дерев невстановленими особами та заподіяння державі шкоди у розмірі 686 035, 87 грн.

Також прокурор зазначає, що факт незаконної рубки, розмір завданої шкоди та причинний зв`язок між бездіяльністю посадових осіб лісництва і заподіяною шкодою підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколами огляду місця події, у яких зафіксовано кількісні та якісні обміри пнів. З огляду на викладене прокурор вважає, що відповідач як постійний лісокористувач зобов`язаний відшкодувати державі завдану шкоду.

Господарський суд Львівської області рішенням від 04.05.2026 у справі № 914/10/26 позовні вимоги задоволив повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що прокурор не довів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для деліктної відповідальності, зокрема протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини.

Апелянт вказує, що місцевим господарським судом не встановлено, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були ним порушені, не конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок.

Відповідач зазначає, що він та його посадові особи своєчасно і повному обсязі виконували всі завдання, які покладені на державне підприємство чинним законодавством, в тому числі щодо виявлення та фіксування фактів незаконної порубки лісу. На підтвердження вказаного, відповідач звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» адресований начальнику відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області, яким повідомлено про факт фіксації незаконної порубки дерев та направлено відповідні службові документи для розслідування.

Разом з тим апелянт зауважує, що незаконна порубка могла бути вчинена невстановленими особами у позаробочий (нічний) час або у вихідні дні, коли працівники лісової охорони перебували на законному відпочинку. Так, оскільки законодавство не покладає на лісокористувача обов`язок здійснювати цілодобовий (24/7) фізичний нагляд за кожним деревом, а об`єктивна можливість припинити правопорушення у неробочий час була відсутня, у діях працівників філії відсутня ознака протиправної бездіяльності. Будь-які припущення прокурора про зворотне не підтверджені графіками виходу на роботу та посадовими інструкціями працівників.

Крім того, апелянт зазначає про неналежність та недопустимість доказів, поданих прокурором. Зокрема, відповідач заявляє, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, складений уповноваженим на це органом, а також відсутні докази наявності повноважень щодо складення розрахунків розміру шкоди працівником Держекоінспекції без проведення такої перевірки.

Апелянт також звертає увагу на розбіжності між розрахунками розміру шкоди, здійсненими працівниками державної лісової охорони та Держекоінспекції, а також на неналежну оцінку судом цих обставин. Вказує, що суд безпідставно поклав в основу рішення розрахунок шкоди, виконаний працівниками Держекоінспекції, не вказавши мотивів відхилення інших доказів.

Так, на думку апелянта, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували заявлений прокурором розмір шкоди, свідчить про недоведеність обставин, покладених в основу позовних вимог, зокрема факту правопорушення та розміру заподіяної шкоди, що, на його думку, виключає наявність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на вказані обставини, відповідач просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні останнім належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій підприємству території. Факт повідомлення відповідачем правоохоронних органів про незаконну рубку не свідчить про вжиття ним необхідного комплексу заходів щодо охорони лісових насаджень та підтверджує наявність підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.

Прокурор вказує, що матеріалами справи підтверджено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування шкоди, а саме: протиправної поведінки відповідача, завданої шкоди, причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою, а також його вини. При цьому відповідач не надав належних доказів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

Крім того, на думку прокурора, ним долучено належні та допустимі докази, на підстав яких можна встановити факт неправомірної порубки лісу, а саме протоколи огляду місця події від 13.11.2024 та 14.11.2024, які були проведені межах кримінального провадження № 42024142240000028, у яких зафіксовано кількісні та якісні обміри пнів. Також прокурор звертає увагу, що при проведенні оглядів лісових ділянок був присутній представник відповідача, а саме старший майстер Річківського лісництва, який мав можливість надавати свої зауваження, зокрема, щодо правильності обміру пнів чи їхніх якісних показників. Разом з тим, при оглядах місця події також були присутні уповноважені особи Державної екологічної інспекції у Львівській області, які володіють спеціальними знаннями у сфері захисту лісів, а обміри здійснювали спеціальною сертифікованою рулеткою.

Щодо відсутності акту перевірки Державної екологічної інспекції, прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, в яких зазначено, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним підтвердженням порушення природоохоронного законодавства.

За таких обставин, прокурор просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.

Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 справу № 914/10/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 01.06.2026 залишено без руху з підстав викладених у цій ухвалі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 01.06.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/10/26, витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/10/26.

23.06.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи № 914/10/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 розгляд справи призначено на 20.07.2026 року.

У судове засідання 20.07.2026 представник апелянта з`явився, підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених в апеляційній скарзі та усних поясненнях

У судове засідання 20.07.2026 прокурор з`явився, заперечив проти апеляційної скарги.

У судове засідання 20.07.2026 представники позивача та третьої особи не з`явилися, причин неявки не повідомили.

У судовому засіданні 20.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 16 та ст. 17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною п`ятою статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема, постійних лісокористувачів.

Як вбачається із матеріалів справи, в адміністративних межах Рава-Руської територіальної громади знаходяться квартали 28, 41, 42, 45, 51, 57, 59, 60, 65, 66, 69, 73 Річківського лісництва, де встановлено факт незаконної порубки дерев.

Перелічені квартали Річківського лісництва знаходяться у межах земельних ділянок, які надані у постійне користування ДСГП «Ліси України», що підтверджується наданими прокурором планшетами № 1 та № 2 місця розташування кварталів, а також публічними кадастровими картами.

Отже, за встановленими в ході розгляду цієї справи місцевим господарським судом обставинами, ДСГП «Ліси України» в особі філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» є постійним лісокористувачем, на якого відповідно до вказаних норм покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій йому території.

Місцевим господарським судом встановлено, що у період з грудня 2023 по липень 2024 року лісовою охороною філії «Рава-Руське лісове господарство» Карпатського лісового офісу виявлено самовільну рубку 102 дерев в Річківському лісництві.

У зв`язку з виявленням ознак самовільної рубки дерев працівниками філії «Рава-Руське лісове господарство» було проведено раптову ревізію дільниці Річківського лісництва, за результатами якої зафіксовано факти порушення лісового законодавства. За наслідками проведених заходів складено акти огляду місця вчинення правопорушення та польові перелікові відомості на підставі яких здійснено розрахунок збитків, завданих лісовому господарству.

Матеріали виявленого порушення листом від 09.07.2024 № 279/21.23-2024 скеровано до ВП № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок виявлення самовільної рубки дерев на території Річківського лісництва, 04.06.2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142240000028.

У межах вказаного кримінального провадження старшим слідчим СВ ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області Дзьобасом О.В. 13.11.2024 та 14.11.2025 проведено ряд оглядів місця подій, за участі представників філії «Рава-Руське лісове господарство» та Державної екологічної інспекції у Львівській області, про що складені відповідні протоколи огляду місця події, а саме:

- кварталу № 28 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 4 пні з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) граб d – 19 см, 2) граб d- 20 см, 3) сосна d – 50 см, 4) сосна d - 40 см.

- кварталу № 41 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 3 пні з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) ясен d – 40 см, 2) ясен d – 53 см, 3) вільха d – 37 см.

- кварталу № 42 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 8 пнів з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d – 38 см, 2) сосна d – 35 см, 3) сосна d – 31 см, 4) сосна d - 22 см, 5) сосна d - 33 см, 6) сосна d – 34 см, 7) сосна d – 33 см, 8) сосна d – 40 см.

- кварталу № 45 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 19 пнів з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d – 19 см, 2) дуб d – 16 см, 3) сосна d – 20 см, 4) сосна d – 17 см, 5) сосна d – 22 см, 6) сосна d – 15 см., 7) сосна d – 17 см, 8) сосна d - 20 см, 9) сосна d – 12 см, 10) сосна d – 20 см, 11) сосна d – 19 см, 12) сосна d – 11 см, 13) сосна d – 19 см, 14) сосна d – 20 см, 15) сосна d – 17 см, 16) сосна d – 19 см, 17) сосна d – 20 см, 18) сосна d – 18 см, 19) сосна d – 17 см.

- кварталу № 51 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 3 пні з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d – 47 см, 2) граб d – 29 см, 3) вільха d – 23 см.

- кварталу № 57 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 1 пень з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d – 32 см.

- кварталу № 59 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 2 пні з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d -28 см, 2) осика d -20 см.

- кварталу № 60 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 1 пень з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d – 33 см.

- кварталу № 65 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 24 пнів з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d 30 см., 2) дуб d - 48 см., 3) сосна d - 30 см, 4) дуб - 40 см, 5) вільха d - 13 см, 6) сосна d - 30 см, 7) дуб d - 36 см, 8) сосна d – 34 см, 9) дуб d - 28 см, 10) дуб d – 32 см, 11) сосна d - 33 см, 12) граб d – 20 см, 13) дуб d – 31 см, 14) вільха d – 33 см, 15) вільха d – 48 см, 16) вільха d – 40 см, 17) вільха d – 40 см, 18) вільха d – 29 см, 19) дуб d – 30 см, 20) дуб d - 18 см, 21) вільха d – 39 см, 22) дуб d – 28 см, 23) вільха d - 28 см, 24) дуб d - 47 см.

- кварталу № 66 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 15 пнів з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) дуб d – 37 см, 2) сосна d - 26 см, 3) дуб d – 22 см, 4) сосна d – 30 см, 5) дуб d – 20 см, 6) сосна d – 28 см, 7) сосна d – 31 см, 8) вільха d - 20 см, 9) сосна d – 33 см, 10) сосна d - 25 см, 11) сосна d – 22 см, 12) сосна d - 22 см, 13) сосна d – 28 см, 14) сосна d – 34 см, 15) сосна d – 30 см.

- кварталу № 69 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 2 пні з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d – 30 см, 2) сосна d – 72 см.

- кварталу № 73 філії «Рава-Руське ЛГ» під час якого виявлено 20 пнів з під самовільно зрізаної деревини, а саме: 1) сосна d – 30 см, 2) сосна d – 34 см, 3) сосна d – 30 см, 4) сосна d – 33 см, 5) сосна d – 31 см, 6) сосна d – 38 см, 7) сосна d – 43 см, 8) сосна d – 33 см, 9) сосна d – 38 см, 10) сосна d – 40 см, 11) сосна d – 49 см, 12) сосна d – 40 см, 13) сосна d – 43 см, 14) сосна d – 42 см, 15) сосна d – 46 см, 16) сосна d – 40 см, 17) сосна d – 35 см, 18) сосна d - 40 см, 19) сосна d – 50 см, 20) сосна d – 36 см.

Вказані огляди місця події проводилися з використанням повіреної рулетки вимірювальної металевої МТ-0110 (свідоцтво від 05.06.2024 № 33/1322), а вказані протоколи огляду місця події були підписані учасниками, зокрема представниками відповідача, без жодних зауважень чи заперечень.

Тобто, наявними в матеріалах справи протоколами огляду місця події, підтверджується, що відповідачем як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, статуту та положення, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень.

Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 102 шт. на території Річківського лісництва.

На підставі відомостей, відображених у протоколах огляду, Державна екологічна інспекція у Львівській області здійснила розрахунок розміру шкоди, завданої лісу внаслідок незаконної рубки в кварталах 28, 41, 42, 45, 51, 57, 59. 60, 65, 66, 69, 73 Річківського лісництва філії «Рава-Руське лісове господарство», та встановила загальний розмір шкоди в розмірі 686 035, 87 грн.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення та іншого шкідливого впливу.

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є постійним лісокористувачем, а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства, покладається на нього, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що прокурором не доведено вини відповідача у вчиненні незаконної рубки дерев, а відповідач шляхом виявлення незаконної порубки вчинив усіх можливих заходів, спрямованих на збереження лісу, оскільки за змістом наведених норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок (вказана позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).

Законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника.

Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) ДСГП “Ліси України” в особі Філії “Рава-Руська лісове господарство” ДП “Ліси України”, яке, як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положення вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв`язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. У розгляді даного питання колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності.

Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди в розмірі 686 035, 87 грн

Щодо доводів апелянта про відсутність в матеріалах справи акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства, складеного уповноваженим на це органом - Державною екологічною інспекцією, то колегія суддів враховує висновок наведений Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, що такий доказ, як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження порушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності.

Відсутність акту перевірки не може бути єдиною підставою для підтвердження наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході розслідування кримінальних справ відповідно до приписів КПК України.

Відтак, колегія суддів зазначає, що факт незаконної рубки та пошкодження дерев до ступеню припинення росту на підвідомчій відповідачу території підтверджується протоколами огляду місця події від 13.11.2025 та від 14.11.2024, складеним у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42024142240000028.

При складенні протоколів огляду були присутні представники філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України», які не висловлювали жодних зауважень щодо правильності виявлення, обмірів та фіксації незаконно зрубаних дерев.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що огляд територій 13.11.2024 та 14.11.2024 проводився за участю представника відповідача, який підписав відповідні протоколи огляду без зауважень, що свідчить про згоду представника відповідача з викладеними у даному протоколі відомостями. Вказані докази містять усі необхідні дані, що підтверджують факт незаконної рубки дерев на підвідомчій відповідачу (як лісокористувачу) території та є достатніми у своїй сукупності для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків, заподіяних незаконною рубкою дерев.

Щодо доводів апелянта про розбіжності у розрахунках розміру завданої шкоди, що проведені працівниками державної лісової охорони відповідача (671 634, 40 грн) та працівниками Держекоінспекції (686 035, 87 грн), то колегія суддів зауважує що сума в розмірі не 671 634, 40 грн, а 671 637, 4 грн зазначена у листі керівника філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» на адресу органуполіції, однак до матеріалів цієї справи сторонами відповідний розрахунок не долучений.

В той же час прокурором до позовної заяви долучені розрахунки розміру шкоди заподіяної самовільною рубкою дерев у кожному з кварталів, у загальному розмірі 686 035, 87 грн, що проведені на підставі протоколів огляду місця події відповідно до постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб, інших осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що апелянт не заявляв змістовних заперечень щодо даних, відображених в акті огляду, протоколі огляду місця події. Зокрема, він не вказував на помилкове визначення кількості дерев, їх породи/ознаки, не обґрунтовував наявність розбіжностей та не надавав на підтвердження таких тверджень власних розрахунків, альтернативних вимірів чи іншої технічної/документальної інформації, яка б спростовувала наведені у матеріалах справи показники.

Натомість позиція відповідача по суті зводиться до твердження про те, що докази, подані прокурором, не містять належної інформації та не підлягають врахуванню, тобто до заперечень проти допустимості/належності доказів без наведення конкретних фактів, які б ставили під сумнів достовірність зафіксованих у них даних. За таких умов посилання апелянта на неповноту оцінки доказів не може вважатися належно обґрунтованим, оскільки не підтверджено ані конкретизацією неврахованих доказів, ані поясненням їх потенційного впливу на висновки суду щодо обставин правопорушення та розміру заподіяної шкоди.

Виходячи із викладеного вище, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про наявність у діях (бездіяльності) відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для задоволення позовних вимог прокурора.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У встановлених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 3 ст. 4 ГПК України). Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, Жовківською окружною прокуратурою Львівської області листом від 20.11.2025 № 3982/03.01-22вх повідомлено Рава-Руську міську раду про виявлення незаконної порубки дерев. Однак з отриманої відповіді Рава-Руської міської ради від 09.12.2025 № 2747/03.01-22вих вбачається, що міська рада не вчиняла жоних заходів щодо відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства за вищенаведеним фактом, не заперечує щодо звернення окружною прокуратурою з позовом до суду про відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства за вищенаведеним фактом.

Також, Рава-Руська міська рада вказала реквізити для стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на викладене, наявні підстави для представництва інтересів держави в суді Жовківською окружною прокуратурою згідно ст. 131-1 Конституції України та у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2026 у справі № 914/10/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.