Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №909/1114/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

______________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Справа № 909/1114/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В та Рима Т.Я. розглянувши без виклику представників сторін у судове засідання матеріали

за апеляційною скаргою: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Павла ІІ 4»,

на рішення:Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 (суддя Максимів Т. В., повний текст рішення складено 10.04.2026), та

на додаткове рішення:Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 (суддя Максимів Т. В., повний текст рішення складено 23.04.2026),

у справі:№ 909/1114/25,

за позовом:Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

до відповідача:Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Павла ІІ 4», м. Івано-Франківськ,

про:стягнення 266 319, 60 грн

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Комунальне підприємство "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради (надалі КП "Управляюча компанія "Комфортний дім", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Івана Павла II 4" (надалі відповідач, ОСББ, ОСББ "Івана Павла ІІ 4", апелянт) про стягнення матеріальної (майнової) шкоди у розмірі 266 319, 60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач перед початком опалювального періоду 2024-2025 років не забезпечив належного утримання внутрішньобудинкової мережі централізованого теплопостачання, внаслідок чого остання експлуатувалася без проведення передбачених законодавством регламентних, технічних та ремонтних робіт.

На думку позивача, це призвело до виходу мережі з ладу, виникнення аварійної ситуації та заподіяння КП “Управляюча компанія “Комфортний дім” Івано-Франківської міської ради матеріальної шкоди у сумі 266 319, 60 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 01.04.2026 у справі № 909/1114/25 позовні вимоги задоволив повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд задоволив частково, стягнувши 20 000, 00 грн та відмовив у задоволенні відшкодуванні вказаних витрат у розмірі 4 000, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку та вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Апелянт вказує, що місцевий суд неправильно встановив причини виникнення шкоди та не повністю з`ясував підстави передачі будинку та обсяг технічної документації, яка була передана ОСББ. Також вважає, що суд неправильно застосував презумпцію вини та не врахував об`єктивну неможливість виконання відповідачем покладених на нього зобов`язань.

З огляду на вказані обставини, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також просить скасувати додаткове рішення з огляду на порушення принципу пропорційності та невідповідності витрат на професійну правничу допомогу складності справи. Окрім цього зазначає, що позивачем не долучено детального опису виконаних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а аргументи відповідача не спростовують встановлених фактів, а саме вини відповідача, причинного зв`язку між аварійною ситуацією та бездіяльністю відповідача.

Щодо додаткового рішення, то позивач зазначає, що до суду першої інстанції були подані всі докази, які необхідні для встановлення реальності понесених позивачем витрат та обсяг виконаної адвокатом роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач також просить стягнути з відповідача 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 справу № 909/1114/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Павла ІІ 4» залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Павла ІІ 4» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 у справі № 909/1114/25 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026, вирішено здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання та витребувано матеріали справи № 909/1114/25 у Господарського суду Івано-Франківської області.

05.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України від 29.11.2001 № 2866-ІІІ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі Закон № 2866-ІІІ).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону № 2866-ІІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2866-ІІІ, основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, Закон № 2866-ІІІ визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно з протоколом від 12.06.2024 № 1 установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Івана Павла ІІ 4", співвласники будинку АДРЕСА_1 - Франківську створили об`єднання, затвердили статут, обрали правління та голову правління.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Івана Павла II 4" (код 45450038) як юридична особа зареєстроване 10.07.2024 року.

11.07.2024 ОСББ "Івана Павла ІІ 4" звернулось до КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" з листом № 1, відповідно до якого просило передати в управління будинок № 4, який знаходиться на вул. Івана Павла ІІ у м. Івано-Франківську.

Відповідно до наказу від 31.07.2024 № 52/70-1.03, КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" вирішило припинити надання послуг з управління в будинку № 4 на вул. Івана Павла ІІ у м. Івано-Франківську з 01.08.2024, у зв`язку зі зміною форми управління; передати технічну документацію на будинок № 4 на вул. Івана Павла ІІ.

31.07.2024 сторони підписали акт приймання-передачі технічної документації на будинок.

Відповідно до п. 5 рішення Івано-Франківської міської ради від 23.02.2022 року № 45-20 "Про використання об`єктів комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади" за Комунальним підприємством "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради закріплені на праві господарського відання нежитлові приміщенням загальною площею 52, 0 кв. м (приміщення № № 4, 5, 11, 12, 13 згідно з технічним паспортом на будинок, виготовленим 11.01.2019), які розташовані на першому поверсі в будинку за адресою: вул. Івана Павла ІІ, 4.

21.07.2022 КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" здійснила реєстрацію речового права господарського відання на нежитлові приміщення загальною площею 52, 0 кв. м (приміщення № № 4, 5, 11, 12, 13) за адресою: вул. Івана Павла ІІ, 4, м. Івано-Франківськ, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.07.2022 № 305746603.

Як встановлено місцевим судом, 28.10.2024 відбулось залиття нежитлових приміщень контакт-центру КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради, які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку № 4 на вул. Івана Павла ІІ, у м. Івано-Франківську.

Як вбачається із заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які працюють в КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" на посаді сантехніків, о 20 год. 15 хв. 28.10.2024 року аварійна бригада, у їх складі прибули на місце події.

Після усунення аварійної ситуації представники позивача склали відомчий акт про залиття (аварію), що трапилась на системі центрального опалення, гарячого (холодного) водопостачання, водовідведення № 70-3.04-05/3, в якому зафіксована причина залиття (аварії) – незадовільне технічне обслуговування системи централізованого опалення.

З метою складення акту про залиття приміщень підприємства на адресу відповідача, як управителя багатоквартирного житлового будинку, поштовим рекомендованим відправленням АТ "Укрпошта" № 7600203139880 направлено лист з проханням скласти відповідний акт про залиття нежитлових приміщень, відповідно до пункту 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, докази чого долучені до матеріалів справи. Однак відповідач акт про залиття не оформив та такий відсутній у матеріалах справи.

Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників (ч. 8 ст. 4 Закону).

Об`єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам (ч. 1 ст. 18 Закону № 2866-III).

Спільне майно багатоквартирного будинку – приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Механізм обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку, забезпечення їх належного функціонування, технічного обслуговування та ремонту з метою надійного та безпечного надання споживачам відповідних комунальних послуг унормовано Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 15 серпня 2018 року № 219 (далі – Порядок № 219).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 219, основними заходами технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем є: визначення технічного стану внутрішньобудинкових систем; усунення дрібних несправностей елементів систем з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв; перевірка готовності внутрішньобудинкових систем до сезонної експлуатації; визначення обсягів та видів ремонтних робіт внутрішньобудинкових систем для врахування під час формування плану проведення робіт з поточного ремонту на наступний рік або уточнення відповідних планів поточного року; поновлення витратних матеріалів, змащення, регулювання, перевірка справності елементів систем тощо.

Відповідно до пункту 3 Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України 10.12.2008 № 620/378 (далі – Правила № 620/378), для забезпечення надійного та сталого функціонування систем теплопостачання та теплоспоживання до початку опалювального періоду суб`єкти відносин у сфері теплопостачання укомплектовують відповідні підрозділи теплового господарства ремонтним та обслуговувальним персоналом, проводять його навчання та перевірку знань, протиаварійні тренування персоналу, електропередавальних та інших організацій щодо ліквідації технологічних порушень у системах теплопостачання та під час виникнення передумов надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Програми таких навчань мають узгоджуватись у встановленому порядку відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 09.02.2004 № 75 "Про затвердження Положення про спеціальну підготовку і навчання з питань технічної експлуатації об`єктів електроенергетики", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2004 № 418/9017 .

Перед початком опалювального періоду суб`єкти відносин у сфері теплопостачання проводять перевірку готовності систем опалення та системи теплопостачання у цілому шляхом виконання пробного пуску з метою визначення їх готовності до роботи. Пробний пуск здійснюється після закінчення робіт з підготовки систем теплопостачання до опалювального періоду. Початок і тривалість пробного пуску встановлюються графіком ДТ (теплопостачальної організації, надавача послуг), який слід довести до відома споживачів не пізніше ніж за три доби до початку пробного пуску (пункт 4 Правил № 620/378).

Відповідно до 5.2.2 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України 14.02.2007 № 71 (далі – Правила № 71) експлуатація і обслуговування джерел теплопостачання, теплофікаційних та тепловикористовувальних установок, теплових мереж і систем теплоспоживання мають бути такими, щоб забезпечувати надійну, безпечну і економічну роботу всього устаткування.

Без наявності відповідного, спеціально підготовленого персоналу експлуатація теплових установок і мереж не допускається (пункт 5.2.3 Правил № 71).

Адміністрація власника теплових установок і мереж для забезпечення справного стану та безпечної експлуатації конкретного устаткування призначає відповідальних осіб (пункт 5.2.4 Правил № 71).

Як вірно вказав місцевий суд, згідно з п. 2.8.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 № 76 (далі – Правила № 76) при підготовці до зими (проведення гідравлічних випробувань, ремонт, перевірка і налагодження) підлягає весь комплекс пристроїв, що забезпечують безперебійне постачання тепла в квартири (котельні, внутрішньобудинкові мережі, групові і місцеві теплові пункти в будинках, системи опалення, вентиляції).

Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства (п. 2.3.7. Правил № 76).

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку, а саме внутрішньобудинкової мережі централізованого теплопостачання, перед початком опалювального сезону 2024– 2025 років. Допущення експлуатації зазначеної мережі без забезпечення її належного технічного стану та без виконання передбачених законодавством регламентних і ремонтних робіт перебуває у прямому причинному зв`язку з виходом мережі з ладу та виникненням аварійної ситуації, що спричинила майнову шкоду позивачу.

Як встановлено рішення місцевого суду, 05.11.2024 для визначення вартості завданої шкоди внаслідок залиття нежитлових приміщень, що розміщені на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку № 4, на вулиці Івана Павла ІІ у місті Івано-Франківську, позивач уклав договір на проведення експертного дослідження з судовим експертом ФОП Максимчиним А.Д. (РНОКПП НОМЕР_1 ), що діє на підставі Свідоцтва судового експерта № 12-21/П, яке видане Кваліфікаційною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.03.2021 року.

Відповідно до висновку експерта № 054/06-25 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 23.06.2025 року, який склав судовий експерт Максимчин А.Д., розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття нежитлових приміщень, що розміщені на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку № 4, на вулиці Івана Павла ІІ у місті Івано-Франківську на час проведення дослідження становить 266 319, 60 грн з урахуванням фізичного зносу.

За приписами частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Щодо аргументу апелянта про застосування презумпції вини, колегія суддів зазначає таке.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21.

Отже, спростування вини у правовідносинах про відшкодування шкоди є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача.

Аналогічні положення викладені також у постанові Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 922/2860/18.

Апеляційний суд зазначає, що апелянтом ні при розгляді у суді першої інстанції, ні при розгляді справи у суді апеляційної інстанції не було наведено доказів та аргументів, які б могли вказувати на відсутність його вини у виникненні аварійної ситуації.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що позивачем документально підтверджено наявність всіх елементів цивільно-правової відповідальності та доведено факт бездіяльності відповідача, заподіяння та розмір шкоди (збитків), причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача і визначеною позивачем сумою шкоди (збитків), а також вини відповідача.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду про доведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення зі сторони відповідача.

Щодо аргументів апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу, що такі не знайшли свого підтвердження, з огляду на дослідження місцевим судом всіх доказів, долучених до матеріалів справи. Аргумент про не передання технічної документації у повному обсязі та зміст такої документації не є предметом дослідження у справі № 909/1114/25, окрім цього, апелянтом 31.07.2024 було підписано акт-прийняття передачі будинку без зауважень.

Виходячи із викладених вище обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 року у справі.

Пунктом 3 ч.2 ст. 237 ГПК України передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатом розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

В обґрунтування понесених витрат позивач долучив договір про надання правничої допомоги від 15.05.2025 № ГС-028/25, додаткову угоду від 26.03.2026 № 1, акт приймання - передачі наданих послуг від 26.03.2026 та платіжну інструкцію від 15.05.2025 № 6038.

Як встановлено місцевим судом, 15.05.2025 між Комунальним підприємством "Управляюча компанія Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради та Адвокатським бюро "Жиляк та партнери" укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № ГС-028/25.

Відповідно до п. 1.1. договору, адвокатське бюро приймає на себе обов`язки з надання правової допомоги клієнту шляхом представництва та захисту законних прав, свобод та інтересів клієнта згідно передбачених умов даним договором у спорі з приводу відшкодування майнової шкоди, завданої клієнту внаслідок залиття офісного приміщення, а клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро обумовлену цим договором винагороду (гонорар) та відшкодувати понесені адвокатським бюро витрати.

Відповідно до п. 6.1. договору, за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро винагороду (гонорар) у розмірі, який не може перевищувати 2 500 грн за одну годину роботи адвокатського бюро. Остаточний розмір гонорару визначається в акті прийому - передачі наданих послуг виходячи із розрахунку: - 2 000 грн одна година роботи за складання процесуальних документів, окремо їх направлення та подання; - 2 000 грн, одна година роботи бюро за судове представництво у суді першої інстанції.

26.03.2026 між позивачем та Адвокатським бюро "Жиляк та партнери" укладено додаткову угоду до договору від 15.05.2025 року № ГС-28/25.

Згідно з п.1.1. додаткової угоди, сторони узгодили: пункт 6.1. договору № ГС-28/25 від 15.05.2025 року викласти у такій редакції "За надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро винагороду (гонорар) у розмірі, який не може перевищувати 2 500 грн за одну годину роботи адвокатського бюро. Остаточний розмір гонорару визначається в акті прийому - передачі наданих послуг виходячи із розрахунку: - 1 500 грн одна година роботи за складання процесуальних документів, окремо їх направлення та подання; - 1 500 грн, одна година роботи бюро за судове представництво у суді першої інстанції.

На виконання умов Договору сторонами було підписано акт прийому - передачі наданих послуг від 26.03.2026 та позивачем здійснено оплату послуг що підтверджується долученою платіжною інструкцією від 15.05.2025 № 6038.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Дослідивши вказані докази колегія суддів зазначає, що позивачем надані достатні та належні докази на підтвердження понесених ним судових витрат щодо надання правової допомоги при розгляді справи в місцевому господарському суді.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує сторону надати такі докази.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 27.02.2024 у справі № 910/6416/22, від 15.08.2024 у справі № 910/18756/23; додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/22.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому судом враховано, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом зазначила, що оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Щодо аргументу апелянта про відсутність детального опису виконаних робіт, то колегія суддів звертає увагу, що у акті № 1 прийому-передачі наданих послуг у пункт 1 детально вказано адвокатом перелік виконаних ним робіт та кількість часу, який було витрачено.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.(постанова КЦС ВС від 10.08.2022 у справі № 711/1783/20 (61-2994св22).

Враховуючи вказане, аргументи апелянта про невідповідність витрат складності справи та мінімального обсягу робіт адвоката не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті прийняття-передачі наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання матеріалів, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника про необхідність скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у цій справі відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, прийняті з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваних рішень немає.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції в розмірі 15 000, 00 грн.

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У контексті наведеного вище, колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що для визначення розміру витрат, понесених позивачем на правову допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, представник надав в підтвердження таких витрат додаткову угоду від 22.05.2026 № 2 до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026 № ГС-028/25, платіжну інструкцію від 27.05.2026 № 8178 на суму 17 000, 00 грн, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.06.2026 року № 2.

Колегією суддів враховано, що позивачем долучено до матеріалів справи акт прийняття-передачі наданих послуг від 15.06.2026 № 2, однак у переліку послуг згідно з актом зазначено лише написання відзиву на апеляційну скаргу та вказано витрачений час 10 годин, що не є співмірним із обсягом апеляційної скарги, яку було подано відповідачем.

Окрім цього, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу не спростовано аргументи відповідача, а лише наведено перелік доказів, які ним було долучено до матеріалів позовної заяви та досліджено у місцевому суді, що з врахуванням вищевказаних правових позицій Верховного Суду, є підставою для часткової відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з неспівмірністю їх розміру.

З врахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Комунального підприємства «Управляюча компанія «Комфортний дім» Івано-Франківської міської ради щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, оскільки суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений документально, обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а в частині вимог представника позивача про стягнення з відповідача 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу колегія суддів відмовляє.

При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку необхідності та вартості наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.

У задоволенні решти вимог заяви Комунального підприємства «Управляюча компанія «Комфортний дім» Івано-Франківської міської ради про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Івана Павла ІІ 4" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 у справі № 909/1114/25 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі № 909/1114/25 залишити без змін.

3. Заяву Комунального підприємства «Управляюча компанія «Комфортний дім» Івано-Франківської міської ради про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Івана Павла ІІ 4" (76009, м. Івано-Франківськ, вул. Івана Павла ІІ, буд. 4, код ЄДРПОУ 45450038) на користь Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради (76002, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 161, код ЄДРПОУ 44051740) 5 000, 00 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. У задоволенні решти вимог заяви Комунального підприємства «Управляюча компанія «Комфортний дім» Івано-Франківської міської ради про відшкодування витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відмовити.

6. Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.