Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №727/7673/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В.Т., за участі секретаря судового засідання Філатової К.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Левченко Наталії Вікторівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Левченко Н. В. на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 липня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. в дохід держави.

ОСОБА_1 ставиться в порушення, що він 23 травня 2026 року о 01 год. 06 хв. знаходячись в м. Чернівці по вул. Південно-Кільцева 25, керував транспортним засобом марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Левченко Н. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 липня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити,

Провадження №33/822/340/26 Головуючий у І інстанції: Гавалешко П. С.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Марчук В.Т.

на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У разі якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість прийняття остаточного рішення, з огляду на неповноту судового розгляду, постанову районного суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова районного суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стверджує, що суд першої інстанції не здійснив повного судового розгляду доводів сторони захисту, не надав оцінки поданим медичним документам, спотворив зміст заперечень захисту та постановив рішення, мотивувальна частина якого переважно складається із викладення змісту законодавчих норм та фабули протоколу, без належного аналізу доказів.

Зазначає, що сторона захисту ніколи не заперечувала факт керування транспортним засобом, факт зупинки автомобіля працівниками поліції, факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, а також встановлені працівниками поліції ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 .

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ознаки сп`яніння, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, були викликані саме вживанням наркотичних засобів, що є виключно припущенням працівників поліції.

Стороною захисту були подані офіційні медичні документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 страждає на посттравматичний стресовий розлад, має наслідки акубаротравми, встановлену інвалідність та тривалий час приймає лікарські препарати психотропної дії.

Суд не встановив, чи могли зазначені обставини обумовити у ОСОБА_1 наявність ознак наркотичного сп`яніння. Фактично суд обмежився лише встановленням факту відмови від проходження медичного огляду.

Крім того, листом КНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» підтверджено, що питання впливу зазначених захворювань та медикаментозної терапії на фізіологічний стан людини належить до сфери спеціальних медичних знань.

З відеозаписів вбачається, що після перевірки інформації про особу, працівники поліції отримали відомості про попередній привід ОСОБА_1 , пов`язаний із так званими «закладками». Після цього їх подальші дії були спрямовані виключно на підтвердження версії про наркотичне сп`яніння.

Зазначає, що один із працівників поліції під час спілкування повідомляє про наявність запаху від водія, однак не пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. У подальшому ця ознака взагалі зникає з їх пояснень та не відображається, як підстава направлення на медичний огляд.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, до суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, у зв`язку з чим, на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Левченко Н. В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції посилався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673142 від 23 травня 2026 року (а. с. 1), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 3) та відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників поліції (а. с. 6).

Перевіривши вказані докази, апеляційний суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673142 від 23 травня 2026 року (а. с. 1), ОСОБА_1 цього ж дня о 01:06 год., в м. Чернівці по вул. Південно-кільцева 25, керував транспортним засобом «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП.

Аналогічні відомості щодо ознак наркотичного сп`яніння містяться в направленні на огляд водія транспортного засобу (а. с. 3).

З відеозапису (а. с. 6), наявного в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в темну пору доби, під час дії комендантської години. В ході спілкування з ОСОБА_1 , працівники поліції виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився.

Таким чином, районним судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 8 Порядку «Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі по тексту - Порядок), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Зі змісту апеляційної скарги адвоката Левченко Н. В. вбачається, що сторона захисту не заперечує факт керування транспортним засобом, законність зупинки автомобіля працівниками поліції, факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, а також встановлені працівниками поліції ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 .

Сторона захисту мотивує свою апеляційну скаргу тим, що наявні ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 були зумовлені не внаслідок вживання наркотичних засобів, а у зв`язку із психічним захворюванням, наслідками акубаротравми та призначеним медикаментозним лікуванням, що підтверджується відповідними медичними документами.

Разом із тим, апеляційний суд вважає зазначені доводи сторони захисту необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, з наявних у матеріалах справи медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 страждає на посттравматичний стресовий розлад, має травми, пов`язані із захистом Батьківщини, встановлену інвалідність, а також йому прописано медикаментозне лікування.

Слушними є доводи апелянта про те, що питання впливу зазначених захворювань та медикаментозної терапії на фізіологічний стан людини належить до сфери спеціальних медичних знань.

З огляду на це, працівники поліції діяли відповідно до приписів п. 12 розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров?я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі по тексту - Інструкція), згідно з якими у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У свою чергу, відповідно до положень статті 266 КУпАП та Порядку, єдиним належним та допустимим способом доведення відсутності чи наявності стану сп`яніння є проходження огляду в установленому законом порядку, а саме в закладі охорони здоров`я, де за допомогою огляду та лабораторних досліджень лікар має можливість об`єктивно встановити відповідний діагноз.

Тобто до компетенції працівників поліції входить виявлення у водія ознак сп`яніння, наявність яких є достатньою підставою для направлення особи до закладу охорони здоров`я. При цьому поліцейський самостійно не встановлює факт наркотичного сп`яніння та не з`ясовує його природу, а лише ініціює відповідну процедуру перевірки. Натомість остаточне встановлення того, чи дійсно особа перебуває у стані наркотичного сп`яніння, чи її стан зумовлений наявними захворюваннями та вживанням призначених ліків, належить до виключної компетенції лікаря та здійснюється за результатами медичного огляду.

Однак, з матеріалів справи вбачається, а апелянт не заперечує в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду унеможливила проведення лікарем-наркологом об`єктивної оцінки його стану, з`ясування реального ступеня впливу захворювань чи призначених медикаментів на його організм та розмежування їх із можливим станом наркотичного сп`яніння.

З листа ОКНП «ЧОПЛ»(а.с. 38) вбачається, що адміністрація лікарні не може підтвердити чи дійсно ОСОБА_1 приймає рекомендовані лікарські препарати. Відповіді на інші питання щодо впливу, комбінації лікарських засобів на прояви поведінки, здатність викликати симптоми при стресових ситуаціях, схожість на ознаки наркотичного сп`яніння, вплив на результати аналізів, знаходяться поза межами компетенції відповідного лікувального закладу.

З огляду на зміст зазначеного вище листа, посилання захисника на те, що відповідними медичними документами спростовується наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння є необгрунтованими.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відмова від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку за наявності відповідних ознак сп`яніння є завершеним адміністративним правопорушенням, незалежно від суб`єктивних причин чи медичних діагнозів, якими захисник намагається виправдати ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 на момент зупинки транспортного засобу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, оскільки вони не містять суттєвих аргументів, які б спростовували факт вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Левченко Н. В. не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Левченко Наталії Вікторівни залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя [підпис] В.Т. Марчук