Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №641/1831/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 липня 2026 року

м. Харків

справа № 641/1831/25

провадження № 22-ц/818/2659/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії – Яцини В.Б., Савенка М.Є.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Канделакі Володимира Михайловича на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 21 січня 2026 року, постановлене суддею Онупко М.Ю.,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 81 212,47 грн., а саме: 70 980,98 грн. - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2016 по 31.01.2025; 940,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.01.2025; 6809,77 грн. - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.12.2016 по 31.01.2025; 545,28 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.01.2025; 1460,72 грн. – за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 31.01.2025 року; 474,92 грн. – за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 31.01.2025 року, а також судові витрати в розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг КП «ХТМ». Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у боржника утворилась заборгованість в розмірі 81 212,47 грн., а саме: 70 980,98 грн. - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2016 по 31.01.2025; 940,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.01.2025; 6809,77 грн. - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.12.2016 по 31.01.2025; 545,28 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.01.2025; 1460,72 грн. – за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 31.01.2025 року; 474,92 грн. – за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 31.01.2025 року.

Враховуючи вищевикладене позивач був вимушений звернутися з вказаним позовом до суду.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 21 січня 2026 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість з постачання теплової енергії та гарячої води, абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії та гарячої води, за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води та постачання теплової енергії в розмірі 74 712 (сімдесят чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 88 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн. 76 коп.

В іншій частині позовні вимоги - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що позов подано з пропуском строку позовної давності, оскільки позов подано майже через 9 років після виникнення нібито права вимоги у позивача. Вважає, що його заява про застосування строку позовної давності судом першої інстанції розглянута не в повному обсязі. Вказує, що сплачує поточні платежі.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки з оплати наданих позивачем послуг.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 14.03.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 .

Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною адресою відкрито на ОСОБА_1 .

З наданого розрахунку вбачається, що протягом тривалого часу відповідач не в повному обсязі здійснював оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в розмірі 81 212,47 грн., а саме: 70 980,98 грн. - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2016 по 31.01.2025; 940,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.01.2025; 6809,77 грн. - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.12.2016 по 31.01.2025; 545,28 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.01.2025; 1460,72 грн. – за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 року по 31.01.2025 року; 474,92 грн. – за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 року по 31.01.2025 року.

Постачальником послуг з опалення та підігріву води в будинку в місті Харкові за вказаною адресою визначено КП «ХТМ».

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

За вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За положенням ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. №630 (чинній на період виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 на офіційному сайті КП «ХТМ» розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021.

З 01.12.2021 на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021.

Відповідно до п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пункт 5 Індивідуальних договорів передбачає, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п.51,52,53 Індивідуальних договорів передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги

Отже, споживач зобов`язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний правовий висновок є незмінним.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

В супереч вимог 12, 81 ЦПК суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідач відмовлявся від споживання послуг з теплопостачання та гарячої води у встановленому порядку та оплачував надані ним послуги.

Встановивши, що відповідач отримував надані КП «ХТМ» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак не оплачував їх в повному обсязі, а доказів належного виконання ними своїх зобов`язань не надав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги.

Позивачем на підтвердження позовних вимог також надав розрахунок заборгованості.

Розрахунок суми боргу або переплат сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об`єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтверджують наявну заборгованість.

Відповідач вказує, що сплачує поточні платежі, між тим квитанцій про оплату суду не надано, натомість позивачем надано розрахунок з відображенням всіх даних щодо сплати заборгованості та щодо самої заборгованості.

Власного розрахунку відповідач суду не надав.

Доказів того, що послуги відповідачу не надавались належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Стосовно доводів апелянта, що його заява про застосування сроку позовної давності судом першої інстанції розглянута не в повному обсязі, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 257, п. 4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»540-IX від 30 березня 2020 року розділ" Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якомупунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного станустроки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» .

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинностіЗакону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. У спірних правовідносинах обов`язок споживача - відповідача у справі сплатити за надані позивачем послуги визначений ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - щомісяця, а тому заборгованість, яка існувала в межах трирічного строку позовної давності на день набрання чинності згаданого Закону України № 540-IX, 02.04.2020, тобто по зобов`язанням зі строком виконання з 02.04.2017, - вважається такою, що позовна давність щодо них не спливла.

Таким чином, враховуючи те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2025 року включно перебуває у межах трирічного строку позовної давності, який припинявся з 02.04.2020 року, а тому слід визнати, що доводи скарги не знайшли своє підтвердження та вони не спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача визначено судом правильно.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Канделакі Володимира Михайловича – залишити без задоволення.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 21 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді В.Б. Яцина

М.Є. Савенко