Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №635/1608/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 липня 2026 року

м. Харків

справа № 635/1608/25

провадження № 22-ц/818/3083/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Яцини В.Б., Люшні А.І.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 січня 2026 року, постановлене суддею Бондаренко І.Е.,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій просить стягнути з з Відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, і до досягнення дочкою 23 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 07 листопада 2006 року Будянською селищною радою Харківського району Харківської області, актовий запис №31.

У шлюбі у сторін народилась дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано.

Судовим наказом № 635/8700/19 Харківського районного суду Харківської області з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника щомісячно починаючи з 28.11.2019 року та до досягнення дитиною повноліття (копія додається).

У зв`язку укладенням шлюбу, Позивач змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Станом на сьогодні ОСОБА_4 досягла повноліття, з огляду на що виплата аліментів, призначених Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 13.12.2019 року, припинена.

Проте, дитина Сторін, ОСОБА_4 , вступила на навчання до Харківською національного університету імені В.Н. Каразіна.

Відповідач жодним чином матеріально не допомагає своїй дитині яка потребує такої допомоги.

Зазначає, що у зв`язку з війною, Позивач втратила значну частину свого доходу, її дійсний дохід не дає змоги забезпечити дитину, а дитина не має змоги працювати з огляду на її зайнятість на навчанні.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі усіх видів заробітку (доходу) щомісяця - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказує, що судовий наказ № 635/8700/19, виданий 17.12.2019 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів в розмірі однієї чверті заробітку (доходу)платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття було пре`явлено у виконавчу службу. В ході примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів у виконавчому проваджені №60991740 було встановлено, що Відповідач, щомісячно, окрім пенсії у розмірі 3000,00грн. отримує дохід від Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», який за 2024 рік склав 171624,00грн., окрім того за 2024 рік Відповідач отримав 36000,00грн. від управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації. Отже, дохід Відповідача за 2024 рік, з урахуванням пенсії склав 243 624,00грн., що становить 20 302,00грн. в місяць. Також із матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що за перший квартал 2025 року Відповідач отримав дохід у розмірі 43 881,00грн. та продовжує отримувати щомісячно 14627,00грн., окрім пенсії. Таким чином, щомісячний дохід Відповідача у 2025 році становить 17 627,00 грн, що беззаперечно свідчить про наявність у нього реальної можливості надавати матеріальну допомогу своїй дитині у вигляді аліментів на навчання. Наголошує, що ОСОБА_4 є студенткою, не має самостійного джерела існування, а Відповідач в свою чергу має стабільний дохід у вигляді пенсії та постійних, щомісячних виплат від Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Звертає увагу, що суд першої інстанції, визнаючи доведеними інвалідність Відповідача та отримання ним пенсії, не надав жодної оцінки таким обставинам, а саме: відсутності у Відповідача будь-яких інших утриманців; відсутності доказів фактичних витрат Відповідача на лікування у конкретному грошовому вираженні; наявності у Відповідача довічного щомісячного доходу у вигляді виплат від Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», з якого законом допускається утримання аліментів; наявність у Позивача також групи інвалідності та необхідності у лікуванні; розмір доходу Позивача; не надав оцінки тому, що всі витрати на навчання та забезпечення дитини фактично несе Позивачка. Судом першої інстанції взято до уваги лише довідку Відповідача з Пенсійного фонду України, що не відображає його повний сукупний дохід. Відповідачем навмисно приховується його реальний щомісячний дохід. Разом з тим, судом проігноровано відомості, долучені до справи Позивачем з податкових органів, отриманих з матеріалів виконавчого провадження, щодо отримання інших доходів у вигляді щомісячних, довічних виплат, хоча саме ці документи є найбільш об`єктивним доказом фінансового стану Відповідача. Відповідач отримує довічні, щомісячні виплати у зв`язку з каліцтвом від АТ «Укрзалізниця», що підтверджує наявність додаткового джерела доходу окрім пенсії. Позивачка є особою з інвалідністю та отримує пенсію у розмірі приблизно 2595 грн на місяць, офіційно працевлаштована та отримує дохід у розмірі мінімальної заробітної плати, що підтверджується довідками податкових органів та Пенсійного фонду України, які були надані суду першої інстанції. Водночас зазначений дохід є мінімальним та об`єктивно не забезпечує можливість самостійного утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Разом із оплатою навчання Позивачка несе регулярні витрати, пов`язані із забезпеченням повсякденних потреб дитини, зокрема витрати на одяг, лікування, навчальні матеріали, транспортні витрати, а також створення належних умов для навчання. Дитина проживає разом із Позивачкою та перебуває повністю на її утриманні. Через інтенсивний навчальний процес дитина фактично позбавлена можливості працевлаштування та самостійного забезпечення власних потреб. Стипендію вона не отримує.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належно і в повному обсязі конкретну потребу у матеріальній допомозі саме у заявленому форматі; відсутність інших джерел забезпечення/оплати платного навчання; співмірність вимоги з огляду на матеріальне становище обох батьків.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджуються наданою суду копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , що видане відділом реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області.

Сторони перебували у шлюбі, в подальшому розлучені, що підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24.04.2020 року по справі № 635/8181/19.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , 15.06.2021 укладено шлюб, про що зроблено актовий запис №163. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_1 .

Згідно довідки від 19.09.2025 року ОСОБА_4 є студенткою 2 курсу, першого (бакалаврського) рівня, Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, факультету іноземних мов, гр. АМП-22. Освітня програма «Англійська мова та література і переклад та друга іноземна мова», денна форма навчання, за кошти фізичних та/або юридичних осіб. Зарахована на перший курс з 01 вересня 2024 року. Наказ про зарахування № 0110-5/2064 від 23 серпня 2024 року. Курс розрахований на 4 роки, дата закінчення 30 червня 2028 року. Навчання відбувається: понеділок 12:00-18:20, вівторок 10:10-15:00, середа 10:10-15:00, четвер 12:00-16:40, п`ятниця 08:30-13:20.

Згідно додаткового договору № 1 до договору № 2001/24-014с від 28/08/2024 року укладеного між Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна та ОСОБА_1 загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 143 880 грн.

Згідно виписки із медичної карти ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи. Згідно висновку ЛКК № 751 від 02.09.2024 року про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації ОСОБА_1 призначено допоміжний засіб реабілітації: протез правої гомілки, протез правої гомілки для купання, комплект чохлів, ортопедичне взуття 2 пари.

Згідно довідки про доходи № 0104141406582185 від 29.10.2025 року сума пенсії ОСОБА_1 , за період з 01.10.2024 року по 30.09.2025 року складала 28 332 грн.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК № 168386 від 29.11.1995 року та отримує пенсію по інвалідності.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста: наслідки травм декількох ділянок тіла: ампутаційна кульша в верхній третині лівого плеча та верхньої третини лівого стегна, наявність протезу нижньої кінцівки та інших засобів реабілітації підтверджена фото.

З довідки з Пенсійного фонду України вбачається, що дохід ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року становив 38 143, 57 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскількина період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Указане судам також роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 , яка є повнолітньою, продовжує навчатися та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач допомоги доньці не надає.

Матеріали справи містять відповідь В.о. заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області від 27.10.2021 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримує дохід в пенсійному фонді та Регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

В матеріалах справи наявний витяг щодо доходів ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), який був витребуваний в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 про стягнення аліментів згідно судового наказу № 635/8700/19 від 13.12.2019 року виданого Харківським районним судом Харківської області та з якого вбачається, що відповідач щомісячно отримує дохід від Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

З довідки з Пенсійного фонду України вбачається, що дохід ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року становив 38 143, 57 грн.

Колегія суддів наголошує на тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання, що є одним із доводів апеляційної скарги відповідача.

Такий обов`язок виникає за обов`язкової сукупності юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Указане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18).

Судова практика у цій категорії справ є сталою.

Як вбачається із матеріалів справи, спільна дитина сторін після досягнення повноліття навчається на денній формі навчання та платній основі, дитина перебуває на утриманні позивача, відповідачем не було надано доказів на підтвердження обставин його участі в утриманні вже повнолітньої дитини, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується потреба повнолітньої дитини сторін у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням.

Колегія суддів звертає увагу, що для навчання доньці сторін необхідно нести витрати на забезпечення навчального процесу, придбання канцелярських товарів, харчування тощо, і такі витрати є неминучими.

Колегія суддів враховує, що відповідач, щомісячно, окрім пенсії отримує дохід від Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Отже, враховуючи вищевикладене, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції не взяв до уваги встановлені обставини справи, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити частково позовні вимоги та стягнути на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, що буде домірною сумою як майновому стану відповідача, так і потреб повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , в утриманні. Вказаний розмір аліментів, на думку колегії суддів апеляційного суду, забезпечить справедливий баланс між потребами ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, в отриманні матеріальної допомоги, та можливостями відповідача в наданні такої допомоги. При цьому колегія суддів також враховує обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги повнолітній дитині, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру аліментів.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 січня 2026 року - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 січня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у розмірі 1/8 від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 28.02.2025 і до досягнення донькою 23-х років.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді В.Б. Яцина

А.І. Люшня