Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №646/6109/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 липня 2026 року

м. Харків

справа № 646/6109/25

провадження № 22-ц/818/2893/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Яцини В.Б., Гєрцика Р.В.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 16 січня 2026 року, постановлене суддею Клімовою С.В.,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі, який за рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.07.2020 року по цивільній справі № 646/1133/20 було розірвано. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилися дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.02.2020 року по цивільній справі № 646/1147/20 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на одну дитину, починаючи з 24.02.2020 року, тобто з дня подачі заяви, та до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку із досягненням старшою дитиною ОСОБА_3 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , сплата аліментів на обох дітей згідно вищевказаного судового наказу припинена.

В березні 2025 року позивачка звернулась до Червонозаводського районного суду м. Харкова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.03.2025 року по цивільній справі № 646/2011/25 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на одну дитину, починаючи з 10.03.2025 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивачка вказує, що спільна дитина сторін, третя особа по справі ОСОБА_3 є студенткою першого курсу навчання та навчається у Навчально-науковому інституті комп`ютерного моделювання, прикладної фізики та математики Національного технічного університету «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» за спеціальністю 174 «Автоматизація, комп`ютерно-інтегровані технології та робототехніка» за освітньою програмою «Комп`ютерні технології та програмування в автоматизованих системах керування», освітній рівень «бакалавр», зарахована на перший курс денної форми навчання з 01.09.2024 року, форма сплати за навчання: бюджетна, термін навчання: 01.09.2024 - 30.06.2028.

Позивач зазначає, що на час звернення до суду з даною заявою, дочка ОСОБА_3 , повністю знаходиться на її утриманні: проживає разом з позивачем, позивач готує їй їжу, купує необхідні речі та надає матеріальну допомогу. Стипендію ОСОБА_3 не отримує. Зайнятість в денній формі навчання позбавляє дочку сторін по справі можливості працевлаштуватися та реалізувати право на повну зайнятість, отримувати дохід у вигляді заробітної плати, в той час як вона потребує в забезпеченні необхідним одягом, взуттям, харчуванням, здійсненні витрат, пов`язаних з навчальним процесом, проїзд на транспорті.

Відповідач ОСОБА_2 не надає належної, матеріальної допомоги старшій дочці, хоча має можливість її надавати, оскільки на цей час він є пенсіонером Національної гвардії України за вислугою років, має військове звання полковник, та отримує регулярний дохід у вигляді пенсії, розмір якої складає більше 40000,00 грн, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на її користь аліменти, як на повнолітню дитину, яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 16 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу ОСОБА_2 щомісячно починаючи з 24 червня 2025 року на період навчання до 30 червня 2028 року, але не більше як до досягнення ОСОБА_3 23 (двадцяти трьох) років.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що в мотивувальній частині рішення суд встановив обставини фактичного проживання Позивачки разом з Третьою особою, хоча Позивачкою були надані докази тільки щодо реєстрації їх за однією адресою. Наданими до позовної заяви доказами Позивачка довела факт спільного місця реєстрації з Третьою особою, але жодним доказом не доведено їх спільне проживання за адресою: АДРЕСА_1 Більш того, Відповідач звертав увагу суду на те, що адреса реєстрації і адреса фактичного проживання Позивачкою вказані різні, ця обставина є суттєвою для вирішення цієї цивільної справи. 05.02.2026 року Відповідачу стали відомі нові обставини, які посилюють цю позицію, а саме: Позивачка станом на тепер не працює у ВЧ НОМЕР_1 з якої надавала довідку про доходи № 2898 від 06.09.2025 року. 10.02.2026 року адвокатом Фірсовою Н.В. було направлено адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_2 (копія додається) з проханням надати інформацію: Чи перебуває ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 у трудових відносинах з Управлінням 1 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (військова частина НОМЕР_2 ). Відповіді на дату подання апеляційної скарги адвокатом не отримано. Разом з тим, ця інформацію залишається важливою, оскільки, місце фактичного розташування нового місця роботи Позивачки знаходиться у м. Київ, що дає підстави вважати, що Позивачка і Третя особа не мешкають разом. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 25.10.2022 року справа № 607/14378/21 була створена судова практика стосовно питання щодо визначення належного позивача. Відповідно до ч.З ст.181 СК України позивачами по цій категорії справ можуть виступати один з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина або сама повнолітня дитина. Факт спільного проживання з дитиною Позивачка не довела в суді першої інстанції, хоча в разі дійсності обставини Позивачка могла надати, наприклад, акт, складений з сусідами чи запросити до суду свідків. Але жодного доказу надано не було. Щодо розміру заявлених позовних вимог, то відповідач не погоджується з розміром заявлених позовних вимог, зазначає, що в разі задоволення позову з Відповідача буде стягуватися 1/4 частка та 1/6 , що разом становить 5/12 частки, що дорівнює 42% його заробітної плати, у той час законодавством передбачено стягнення аліментів на двох дітей розмірі 1/3 заробітку платника аліментів, що дорівнює 33 %, відповідно до п.4 ч. 1 ст.161 ЦПК України. Крім того, судовим наказом Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25.02.2020 року по цивільній справі № 646/1147/20 з Відповідача стягувалися аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) на утримання двох доньок. Надані суду докази досліджені судом, але суд визнав їх непереконливими щодо неможливості Відповідачем надавати допомогу Третій особі. Вважає, що з метою уникнення порушення законодавства і прав Відповідача і Третьої особи справедливим і законним буде рішення суду за позовом повнолітньої Третьої особи до Відповідача щодо стягнення аліментів до закінчення нею навчання. У цьому судовому спорі Позивачка не довела у суді першої інстанції і не зможе довести у апеляційній інстанції факт спільного проживання з повнолітньою дитиною, оскільки, вона мешкає у іншому місті. За таких обставин позовні вимоги не можуть підлягати задоволенню. Щодо стягнення судового збору у розмірі 1211,20 грн. у суді першої інстанції, зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 5 ЗУ «Про судовий збір». Оскільки є учасником бойових дій.

ОСОБА_5 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що третя особа в судовому засіданні надала пояснення, в яких виклала аргументи і міркування на підтримку позову, зазначивши, що вона проживає фактично разом із матір`ю та повністю знаходиться на утриманні матері, оскільки батько не надає жодної матеріальної допомоги, а сама дитина не має джерела доходу, окрім материнської допомоги. Вказує, що оскільки вона є військовослужбовцем Національної гвардії України військової служби за контрактом, на даний час проходить службу у місті Києві, де і проживає разом з донькою ОСОБА_3 . Оскільки під час дії воєнного стану навчання у вищих навчальних закладах освіти міста Харкова відбувається онлайн, донька продовжує навчання на денній формі навчання у Національному технічному університеті «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» та фактично проживає разом з нею в місті Києві, та знаходиться на її утриманні. На теперішній час вона збирає документи для зміни її місця реєстрації за новим місцем служби, а також своїх дітей, які були прописані разом з нею за попереднім місцем служби в місті Харкові. Вважає, що відповідач має стабільний високий дохід та може надавати матеріальну допомогу дитині, як продовжує навчання в університеті.

ОСОБА_3 надала пояснення, в яких зазначила, що як на час подачі позивачем позову до суду, розгляду справи у суді першої інстанції, так і на цей час вона проживає разом із матір`ю – позивачем по цій справі. Саме позивач утримує її, оскільки батько не надає жодної матеріальної допомоги, зазначає, що вона є студенткою, та не має будь-якого заробітку або джерела доходу, окрім материнської допомоги. Оскільки її мати є військовослужбовцем Національної гвардії України, та на даний час проходить службу у місті Києві, вона також змінила фактичне місце проживання, і тепер проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На теперішній час збирає документи для зміни свого місця реєстрації за новим місцем проживання. Вважає, що при ухваленні рішення суд цілком обгрунтовано враховував, що повнолітня спільна донька сторін, у зв`язку з навчанням в університеті на очній формі навчання потребує матеріальної допомоги, враховуючи стан здоров`я, матеріальний стан відповідача, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити апеляційна скаргу частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд, виходив з того, що повнолітня спільна донька сторін, у зв`язку з навчанням в університеті на очній формі навчання потребує матеріальної допомоги, враховуючи стан здоров`я, матеріальний стан відповідача, приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно, починаючи стягнення з 24.06.2025 року і до досягнення нею 23 років за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.07.2020 року підтверджується, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 25.08.2006 року було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 25.08.2020 року.

Учасники справи мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_3 від 22.02.2007 року та серія НОМЕР_4 від 21.07.2010 року.

Судовим наказом Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.02.2020 року по цивільній справі № 646/1147/20 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на одну дитину, починаючи з 24.02.2020 року, тобто з дня подачі заяви, та до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судовим наказом Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.03.2025 року по цивільній справі № 646/2011/25 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на одну дитину, починаючи з 10.03.2025 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_3 є студенткою першого курсу навчання та навчається у Навчально-науковому інституті комп`ютерного моделювання, прикладної фізики та математики Національного технічного університету «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» за спеціальністю 174 «Автоматизація, комп`ютерно-інтегровані технології та робототехніка» за освітньою програмою «Комп`ютерні технології та програмування в автоматизованих системах керування», освітній рівень «бакалавр», зарахована на перший курс денної форми навчання з 01.09.2024 року, форма сплати за навчання: бюджетна, термін навчання: 01.09.2024 - 30.06.2028, що підтверджується довідкою за № 66-04-160/78 від 12.02.2025 року виданою за підписом проректора НТУ «ХПІ» Р. Мигущенко.

З довідки про доходи виданої НТУ «ХПІ» за № 66-04-18/105 від 30.04.2025 року підтверджується, що ОСОБА_3 є студенткою форма навчання безоплатна, дохід за період з січня 2025 року по квітень 2025 року відсутній.

З Витягу з Реєстру територіальної громади № 2025/006660442 від 21.05.2025 року підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

З Витягу з Реєстру територіальної громади № 2025/006726764 від 22.05.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ( а. с. 9- 18).

Згідно Виписки із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого № 485 виданої ННМ «Університетська клініка» ХНМУ, ОСОБА_2 з 14.02.2024 по 27.02.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Цукровий діабет II типу вторинноінсулинозалежний, важка форма декомпенсації. Генералізована мікро-, макроангіопатія: Синдром діабетичної стопи, нейро-ішемічна форма. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, хронічна ішемія друга стадія по Фонтейну. Ступень по Вагнер І ст. Діабетична дистальна хронічна сенсорно- моторна форма, полінейропатія нижніх кінцівок. Гіпертонічна хвороба II ступеню, 2 ст. ризик (3) кризовий перебіг (III ст Дісцилькуляторна енцефалопатія II ст. з лікворно-венозною дистензією, вестибуло-атактичним синдромом з астено-невротичним синдромом.

Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 9656 виданої КНП « МКБЛ № 17» ХМР, ОСОБА_2 з 05.07.2024 по 13.07.2024 року проходив стаціонарне лікування у кардіологічному відділенні КНП «МКБЛ № 17» ХМР, основний діагноз – гострий панкреатит. Супутні: ІХС. Нестабільна стенокардія, прогресуюча. Синусова тахікардія. Гіпертонічна хвороба ІІ ст, 2 ст, ризик помірний, СН ст С з невизначеною систолічною функцією лівого шлуночка. ХСН І ст Цукровий діабет II тип важкої форми, стадія декомпенсації, важкої форми на тлі панкреатиту.

Згідно Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 2513 виданої ННМ «Університетська клініка» ХНМУ, ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування з 23.07.2024 року по 01.08.2024 року в ендокринологічному відділенні (метаболічних розладів) у ННМ «Університетська клініка» ХНМУ, повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): Цукровий діабет, ІІ тип, вторинноінсулінозалежний, важка форма, декомпенсація. Генералізована мікро-, макроангиопатия :Синдром діабетичної стопи, нейро-ішемічна форма. Діабетична ангиопатия нижніх кінцівок, хр. ішемія 2а ст. по Фонтейну. Ступень по Вагнер 1 ст. Діабетична дистальна хронічна сенсорно-моторна форма, полінейропатия нижніх кінцівок. ІХС: Стабільна стенокардія І-ІІФК. Гіпертонічна хвороба ІІст., 2ст., ризик 4. СН Іст ФК II зі збереженою функцією ЛШ ФВ 71% (ЕХО-ІСГ від 2б.07.24р.). і Гіпертензивне серце. Дисліпідемія. Енцефалопатія змішаного генезу (гіпертонічна, атеросклеротична, діабетична) з вираженою лікворно-венозною гіпертензією, вестибуло-атактичним синдромом. Церебральний атеросклероз. Вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія з двобічною люмбоішалгією, переважно ліворуч, стійким больовим синдромом, змішаний варіант, порушенням акту ходи та функції хребта на фоні остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта. Діабетична полінейропатія.

Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № IX- 2409201637 виданої ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України», ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування з 20.09.2024 по 01.10.2024 року у І -ендокринологічному відділенні ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України». Клінічний діагноз: Цукровий діабет, 2 тип, важка форма, інсулінозалежний, в ст. декомпенсації – основний. ІХС. Стабільна стенокардія напруги II ФК. Гіпертонічна хвороба II ст., 2 ст. Ризик дуже високий. CH II-А ст. Гіпертонічна дисметаболічна ДЕП 1 ст. з лікворно-венозною дистензією, вестибуло-атактичним синдромом. Подагра з ураженням гомілковостопних суглобів. Нейро-сенсорна втрата слуху. Змінена носова перегородка – супутній. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок. Непроліферативна діабетична ретинопатія. Діабетична двобічна дистальна полінейропатія, сенсо-моторна форма. ХХН 1 ст. (ІІІКФ за CKD-EPI - 109,2 мл/хв/1,73м2) – ускладнення основного захворювання.

З Свідоцтва про хворобу № 929 виданого ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» Медична ( військово-лікарська) комісія від 18.10.2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 є непридатним до військової служби.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 169/25/158/В від 16.01.2025 року, ОСОБА_2 встановлена III група інвалідності.

Згідно Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 708 виданої Філія «Університетська клініка» ХНМУ, ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування з 18.02.2025 року по 28.02.2025 року в ендокринологічному відділенні (метаболічних розладів) у філія «Університетська лікарня» ХНМУ. Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення):: Цукровий діабет, ІІ тип, вторинноїнсулінозалежний, важка форма, декомпенсація. Генералізована мікро-, макроангиопатия :Синдром діабетичної стопи, нейро-ішемічна форма. Діабетична ангиопатия нижніх кінцівок, хр.ішемія 2а ст, по Фонтейну) Ступень по Вагнер І ст. Діабетична дистальна хронічна сенсорно-моторна форма, полинейропатия нижніх кінцівок : ІХС: стабільна стенокардія напруження III ФК. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 1 ст. Гіпертрофія ЛШ. Ризик 4 (дуже високий). СН стадія С зі збереженою ФВ лівого шлуночка ( 56%) ХСН II-А. Дісциркуляторна енцефалопатія ІІ ст з лікворно-венозною дистензією вестибуло-атактичним синдромом, з астено-невротичним синдромом. Розповсюджений полісегментарний остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта. Спондильоз. Люмбоішиалгія. Двобічний гонартроз І ст., ретропателярний артроз. Больовий синдром. Артроз гомілковоступневих суглобів. Ентезопатія підошовного апоневрозу лівобіч. Діабетична полінейропатія, ангіопатія. Синдром діабетичної стопи. Стійкий больовий синдром. Опорно-кінематична функція хребта, нижніх кінцівок, функція ходьби порушені.

З посвідчення серії НОМЕР_5 від 27.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни. Посвідчення дійсне до 16.01.2026 року.

Пенсійним посвідченням № НОМЕР_6 від 12.02.2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 є пенсіонером, вид пенсії: вислуга років ІІІ група, інвалідність внаслідок війни.

Аптечними чеками підтверджується факт придбання лікарських препаратів 30.06.2025 року.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , вбачається, що його батьками є ОСОБА_6 – батько, ОСОБА_7 – мати.

Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 4023 виданої КНП « Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17, підтверджується, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 знаходився на лікуванні з 10.04.2023 по 26.04.2023. Діагноз закритий перелом шийки правої стегнової кістки зі зміщенням.

Виписним епікризом із медичної кари стаціонарного хворого № 10444 виданим КНП « Міська клінічна лікарня № 17, підтверджується, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 знаходився на лікуванні з 17.12.2024 по 25.12.2024. Діагноз повторний ішемічний інсульт.

З 06.01.2025 по 05.02.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП ХОР «Обласний кардіологічний центр», що підтверджується випискою № 76.

Згідно договору про надання платних послуг утримання у житловому приміщенні № 21 від 05.02.2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 помістив свого батька ОСОБА_6 у приватну установу з цілодобовим доглядом. За перебування батька в установі ОСОБА_2 щомісяця сплачує 15 000 гривень, що підтверджується квитанціями за квітень-червень 2025 року.

З 18.02.2025 по 21.02.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП « Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, що підтверджується випискою № 3697.

Аптечними чеками підтверджується факт придбання лікарських засобів у червні 2025 року та липні 2025 року ( а.с. 40 – 88).

З довідки з ВЧ НОМЕР_1 від 08.09.2025 року за № 3846 вбачається, що дана довідка видана майору ОСОБА_1 та підтверджує те, що відповідно до розділу « сімейний стан» особової справи зазначено: розлучена, донька - ОСОБА_3 , 2007 р.н., донька – ОСОБА_5 , 2010 р.н.

З довідки про доходи за № 2898 від 06.09.2025 року наданої ВЧ НОМЕР_1 підтверджується, що дохід ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по серпень 2025 року становить 393 244,57 грн з цього доходу утримано податок з доходів фіз.осіб, військовий збір.

З довідки про доходи виданої НТУ «ХПІ» за № 66-04-18/156 від 11.09.2025 року підтверджується, що ОСОБА_3 є студенткою форма навчання безоплатна, дохід за період з березня 2025 року по серпень 2025 року відсутній ( а. с. 99-101).

На виконання ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова від 11.11.2025 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області надано довідку про доходи пенсіонера ОСОБА_2 за № 453 від 17.11.2025 року, якою підтверджується, що ОСОБА_2 за період з листопада 2024 року по листопад 2025 року отримав пенсію у загальному розмірі 548 220,57 грн ( а. с. 131-132).

На виконання ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова від 19.11.2025 року Комунальною установою Харківської обласної ради « Обласний центр підготовки громадян до національного супротиву» надано довідку про доходи ОСОБА_2 за № 27/25 від 26.11.2025 року, якою підтверджується, що ОСОБА_2 з 01 травня 2025 року працює у вказаній установі, форма працевлаштування – основна робота, займає посаду - начальник комунальної установи Харківської обласної ради « Обласний центр підготовки громадян до національного супротиву», ставка 1,0, дохід за період з травня 2025 року по жовтень 2025 року становить 271 791,59 грн, дохід за вирахуванням податків та зборів становить 209 279,52 грн, сплачені аліменти 52 319,90 грн ( а. с. 134-135).

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч. 1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, щоСімейним Кодексом Українипередбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Так, при визначенні розміру аліментів, необхідно врахувати матеріальне становище платника аліментів, а також те, що обов`язок утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , досягнувши повноліття, продовжує навчання, власного доходу не має.

Встановивши вказані обставини та врахувавши, що відповідач як батько дитини що продовжує навчання має змогу надавати матеріальну допомогу, якої потребує донька, суд прийшов до правильного висновку, що в силу зазначених положень СК України останній зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею двадцяти трьох років.

Свою незгоду з ухваленим по справі рішенням відповідач обґрунтовує насамперед тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач не довела своє право на звернення з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та не надала доказів спільного проживання доньки з нею.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки відповідно до ч .3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідачем не спростовано, що їх спільна донька проживає з позивачем, тому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 СК України, позивач також наділена правом на звернення з відповідним позовом до суду.

Крім того, матеріали справи містять дані про те, що позивач та спільна донька зареєстровані за однією адресою та сама донька ОСОБА_3 надала пояснення до суду апеляційної інстанції та зазначила, що проживає разом з позивачем ОСОБА_1 .

Відповідач посилається на те, що у разі задоволення позову з Відповідача буде стягуватися 1/4 частка та 1/6 , що разом становить 5/12 частки, що дорівнює 42% його заробітної плати, у той час законодавством передбачено стягнення аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 заробітку платника аліментів, що дорівнює 33 %, відповідно до п.4 ч. 1 ст.161 ЦПК України

Колегія суддів зазначає, що сплата аліментів у розмірі 1/6 та 1/4 доходу на дітей, що складає 42 % від доходу не є надмірним тягарем для відповідача, оскільки повністю кореспондується з ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».

Будь яких належних та достатніх доказів того, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, відповідач суду не надав .

При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать правовій позиції щодо підстав виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18) і постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20.

За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, стану здоров`я платника аліментів, наявність стабільного доходу та враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дітей, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно до закінчення донькою навчання 30.06.2028 року, але не більше як до досягнення донькою 23 років є справедливим та достатнім.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, підстави звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Пільги зі сплати судового збору передбачені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

У статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб, визначений у статті 7 цього Закону.

Ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членами сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу(частини перша, третя статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Відповідно до пункту 23 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 461/663/17 (провадження № 61-14422св28) вказано, що «відповідно до посвідчення від 14 грудня 2010 року ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни. За таких обставин заявник має право на пільги щодо сплати судового збору, встановлені пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема і при поданні апеляційної скарги. Відповідні висновки щодо правильного застосування пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» висловлені Верховним Судом України у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-855цс16. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та не перевірив належним чином посилання ОСОБА_4 щодо звільнення від сплати судового збору як особи, яка має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, що призвело до постановлення помилкової ухвали про визнання апеляційної скарги неподаною і її повернення з підстав несплати судового збору»

Аналогічні висновки зроблені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 800/203/17 (провадження № 11-863заі18), постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 826/13286/16, від 20 травня 2020 року у справі № 640/14679/19, від 02 липня 2020 року у справі № 620/2075/19, від 13 травня 2021 року у справі № 300/2690/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 761/1004/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 210/834/15-ц.

ОСОБА_2 надав до суду першої інстанції копію посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, серія НОМЕР_5 від 27 січня 2025 року;

Суд першої інстанції не врахував, що особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», незалежно від категорії справи або групи інвалідності.

Тому ОСОБА_2 як особа, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні у даній справі рішення з відповідача ОСОБА_2 було помилково стягнуто судовий збір, тому рішення в означеній частині слід скасувати, а судові витрати у розмірі 1211,20 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки позивач також звільненій від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 16 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору скасувати.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1211, 20 грн. судового збору за подану до суду першої інстанції позовну заяву ОСОБА_1 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді В.Б. Яцина

Р.В. Гєрцик