Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №638/23553/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/23553/24 Головуючий суддя І інстанції Цвірюк Д. В.

Провадження № 22-ц/818/1332/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: інших видів кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Пилипчук Н.П., Люшні А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 липня 2025 року у справі № 638/23553/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором надання коштів у позику №3223080224 від 29.02.2024 у загальному розмірі 88 675 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 29 лютого 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у позику №3223080224 у вигляді електронного документа, який був підписаний згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію». Вказаний Договір разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 20.02.2024, утворюють єдиний договір, у якому визначено всі його істотні умови, з якими відповідач був попередньо ознайомлений. Позивач свої зобов`язання виконав та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12 500 грн. Проте відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання та станом на 02.12.2024 у нього утворилася заборгованість у розмірі 88 675 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 12 500 грн, за процентами – 76 175 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач просив задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за Договором надання коштів у позику №3223080224 від 29.02.2024 у загальному розмірі 47 125 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 12 500 грн, заборгованості за відсотками – 34 625 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1287,35 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 липня 2025 року у повному обсязі та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, є помилковими, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню.

Вказує, що під час розгляду справи суд повинен був керуватися положеннями ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких до договорів зі споживачами не можуть включатися умови, що є несправедливими.

Наголошує, що відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. На думку апелянта, нарахування позивачем процентів за ставкою, що перевищує 1 % на день, суперечить вимогам ч.5 ст.8 зазначеного Закону, а тому є незаконним.

Зазначає, що укладений кредитний договір та паспорт споживчого кредиту передбачають процентну ставку, яка перевищує 1 % на день, у зв`язку з чим вважає такий договір нікчемним.

Робить висновок, що, встановивши факт невідповідності умов договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру процентної ставки, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову, а не зменшувати розмір процентної ставки до 1 % на день. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку по суті спору, оскільки стягнув з нього заборгованість за відсотками за нікчемним кредитним договором.

Судові витрати відповідача у суді апеляційної інстанції складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1 931,10 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке було перейменовано на ТОВ «ІННОВА-НОВА», ОСОБА_2 просить залишити без змін рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 липня 2025 року, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Вказує, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності непогашеної заборгованості, водночас безпідставно стверджує про нікчемність договору.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги є суперечливими, оскільки відповідач одночасно заперечує дійсність договору та не спростовує факту отримання й використання кредитних коштів.

Наголошує, що до позовної заяви долучено належні та допустимі докази, які підтверджують укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів відповідачу та наявність заборгованості.

Вказує, що договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ст.207 ЦК України та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а отримання відповідачем кредитних коштів свідчить про акцепт умов договору.

Зазначає, що договір містить усі істотні умови кредитування, з якими відповідач був ознайомлений до його укладення.

Вказує, що розрахунок заборгованості за Договором про надання грошових коштів у позику №3223080224 від 29.02.2024, покладений судом першої інстанції в основу рішення, здійснено наступним чином: 12 500 грн – заборгованість за тілом кредиту; 34 625 грн – заборгованість за процентами (12 500 ? 1,0 % ? 277).

При цьому: 12 500 грн – сума основного боргу (тіло кредиту); 1,0 % – процентна ставка; 277 – кількість днів прострочення.

Зазначає, що підстави для неврахування вказаного розрахунку заборгованості відсутні, оскільки він є конкретизованим, містить усі складові заборгованості та дає можливість перевірити правильність його проведення. Відповідачем контррозрахунку заборгованості до суду не надано.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором про надання грошових коштів у позику №3223080224 від 29.02.2024 становить: 12 500,00 грн (тіло кредиту) + 34 625,00 грн (нараховані проценти) = 47 125,00 грн.

Вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» довело належними та допустимими доказами укладення між сторонами кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за цим договором.

Проте суд першої інстанції дійшов висновку, що кредитний договір укладено 29.02.2024, тобто після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим умова договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,2 % є нікчемною в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором слід розраховувати виходячи з процентної ставки 1 % на день за заявлений позивачем період – з 29.02.2024 по 02.12.2024, що становить 277 днів.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 500 грн, розмір процентів за один день користування кредитом становить 125 грн (12 500 грн ? 1 %). Відтак за 277 днів нарахування процентів розмір заборгованості становить 34 625 грн (125 грн ? 277 днів), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Судом встановлено, що 29 лютого 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» і ОСОБА_1 було укладено Договір надання грошових коштів у позику №3223080224, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором: nvxefk0zc. У додатку №1 до Договору сторонами узгоджено графік та види платежів.

Відповідно до умов пункту 2.2 Договору, грошові кошти надаються кредитодавцем позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, розмір кредиту складає 12 500 грн.

Відповідно до пункту 2.5 Договору, строк дії Договору – 360 календарних днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення – 30 днів.

Відповідно до пункту 2.6.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.2.5 цього Договору.

Відповідно до пункту 2.6.2 Договору, знижена процентна ставка 1,5 % в день застосовується, якщо позичальник 30.03.2024 сплатить кошти у розмірі не меншому, ніж сума першого платежу, визначеного у графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

У розділі 11 «Реквізити сторін» відповідачем зазначено електронний платіжний засіб НОМЕР_1 . Ці ж реквізити платіжної картки зазначено й у пункті 3.1 Договору.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції №19782-1354-90874674, 29.02.2024 о 19:38:55 платником ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» переказано грошові кошти у сумі 12 500 грн на банківський рахунок відповідача, відкритий у АТ «Сенс Банк»; надавачем платіжних послуг платника є ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Зазначені обставини підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 12 500 грн за укладеним з позивачем кредитним договором.

Рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем лише в частині стягнення з нього заборгованості за відсотками за Договором надання грошових коштів у позику №3223080224 від 29 лютого 2024 року.

У зв`язку з цим, відповідно до ст.367 ЦПК України, колегія суддів не перевіряє встановлені судом першої інстанції обставини та висновки щодо укладення зазначеного договору й отримання коштів на його виконання.

Щодо нарахування відсотків колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір надання грошових коштів у позику №3223080224 від 29 лютого 2024 року, укладений між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 , містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,2 % в день (п.2.6.1) та зниженою – 1,5 % в день (п.2.6.2).

ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» було нараховано ОСОБА_1 заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом з 29.02.2024 по 02.12.2024 у розмірі 76 175 грн за ставками, передбаченими Договором.

Однак, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, кредитний договір було укладено 29.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, який відповідно до частини четвертої статті 8 цього Закону не може перевищувати 1 %, а тому умова Договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,2 % є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що у даному випадку розмір заборгованості за процентами необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день за заявлений у позові період, а саме з 29.02.2024 по 02.12.2024, тобто за 277 днів.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції визнано частково обґрунтованим розрахунок позивача і наведено власний розрахунок заборгованості відповідача за процентами у загальному розмірі 34 625 грн (12 500 грн ? 277 днів ? 1%).

Позивач погодився із зазначеним розрахунком та не оскаржив його. Водночас відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування зазначеного розрахунку. За таких обставин колегія суддів погоджується із зазначеним розрахунком.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову, а не зменшувати розмір процентної ставки до 1 % на день, оскільки умова договору про нарахування відсотків є нікчемною, суперечить закону, тож договір у цілому є нікчемним, колегія суддів відхиляє, адже положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачається нарахування процентів за користування кредитом. Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження. Умови договору є нікчемними лише у частині встановлення денної процентної ставки вище 1 % після перехідного періоду в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», однак процентна ставка 1% підлягає застосуванню.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідач у цій справі позовних вимог про визнання Договору надання грошових коштів у позику №3223080224 від 29 лютого 2024 року недійсним не заявляв, а нікчемність стосується виключно умов Договору про денну процентну ставку понад 1 % і не поширюється на Договір у цілому.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині – без змін, відповідно до статті 375 ЦПК України.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову учасниками справи не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору апеляційним судом немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 30 липня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді -

Н.П. Пилипчук

А.І. Люшня.