Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №639/6377/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2026 року

м. Харків

справа № 639/6377/25

провадження № 22-ц/818/2068/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

Суддів : Савенка М.Є., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» на рішення Новобаварського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2025 року, постановлене суддею Рубіжним С.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 30 травня 2019 року між АТ «Ідея Банк», ОСОБА_1 та ТОВ «Нью Файненс Сервіс» був укладений договір кредиту та страхування №Z06.00507.005321693, що є змішаним договором відповідно до ст.628 ЦК України та поєднує в собі елементи кредитного договору та договору страхування. Кредитний договір був підписаний позичальником власноручно. Відповідно до кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 67126,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж в розмірі 5823,72 грн., а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору кредит надається шляхом перерахування Банком коштів на банківський поточний рахунок Позичальника, що відкривається Банком Позичальнику, строк кредитування становить 36 місяців з дня підписання Договору, тобто до 30/05/2022 року включно. За користування кредитом позичальник сплачує Банку змінювану проценту ставку, яка на день укладання Кредитного договору становила 11,9% річних і в подальшому не змінювалась.

16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до п. 2.1 якого Клієнт відпускає Фактору, а Фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату. Таким чином, Фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00507.005321693 від 30.05.2019.

29 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу № 29/12-23 та «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості за первинними договорами, у тому числі й до відповідача ОСОБА_1 ..

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договром №Z06.00507.005321693 від 30.05.2019, сформована первісним кредитором АТ «Ідея Банк» станом на 16 листопада 2023 року становить: 66595,70 грн. – заборгованість за основним боргом; 24897,88 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, що разом становить 91493,58 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7 200,00 грн.

Заочним рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №Z06.00507.005321693 від 30.05.2019року в розмірі 67 424 грн. 25 коп., яка складається з: заборгованості за основним боргом 66 595,70 грн., заборгованості за нарахованим та несплаченими відсотками 828,55 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1785 грн. 07 коп. та на правничу допомогу у розмірі 5305 грн. 68 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в сумі 92670,41 грн. та вирішити питання щодо судових витрат.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов внутрішньо суперечливого та арифметично необґрунтованого висновку щодо кінцевої суми процентів, що підлягають стягненню, оскільки без наведення будь-яких мотивів, без посилання на конкретні платежі, дати їх здійснення, порядок зарахування та без проведення належного перерахунку зменшив суму процентів на 13474,02 грн і визначив до стягнення лише 828,55 грн, що не відповідає ані умовам кредитного договору, ані положенням статей 1048, 1054, 536 ЦК України, ані фактичним обставинам справи та доказам, дослідженим судом, при цьому суд не встановив, які саме суми процентів були сплачені відповідачем, у який період, у рахунок яких зобов`язань вони були зараховані та яким чином це вплинуло на залишок процентної заборгованості, що свідчить про порушення вимог статей 263, 264 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення і є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про стягнення процентів у правильно визначеному та доведеному розмірі. Стверджує, що судом першої інстанції помилково взято за основу графік платежів як визначальний документ для розрахунку процентів за кредитним договором, тоді як такий графік має виключно інформаційний та орієнтовний характер і не може підміняти собою фактичний порядок нарахування процентів, передбачений умовами договору та нормами цивільного законодавства, оскільки, з урахуванням фактичної сплати відповідачем частини тіла кредиту, а також здійснення платежів у рахунок плати за обслуговування кредиту, яка обґрунтовано визнана судом нікчемною і з чим позивач погоджується, розрахунок процентів мав здійснюватися виходячи з реального залишку неповернутої суми основного боргу за кожен календарний період користування кредитними коштами, із застосуванням погодженої договором процентної ставки та методу нарахування «факт/факт», у зв`язку з чим висновок суду, зокрема, щодо суми процентів, що підлягають стягненню, є помилковим і таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Вважає, що з урахуванням визнання нікчемності плати за банківське обслуговування, сплачені відповідачем грошові кошти, які банком було спрямовано на оплату такого обслуговування, підлягали зарахуванню виключно в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором, у зв`язку із чим залишок тіла кредиту підлягав зменшенню з дати фактичного здійснення кожного такого платежу, а отже проценти за користування кредитом мали нараховуватися на зменшений фактичний залишок основного боргу. Надає додатковий розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №Z06.00507.005321693 від 30.05.2019 р., згідно якого розмір заборгованості відповідача становить 92670,41 грн.: сума боргу за тілом кредиту: 67 126,00 грн (сума отриманих кредитних коштів) - 7 779,25 грн (сума коштів, що сплачені відповідачем на погашення тіла кредиту) = 59 346,75 грн.; сума боргу за відсотками за користування кредитом: 39 548,73 грн (загальна розрахована сума відсотків за весь строк користування кредитом) - 6 225,07 грн. (загальна сума коштів, сплачених відповідачем на погашення відсотків) = 33 323,66 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з наданого графіку погашення платежів та виписки за підписом первісного кредитора вбачається стягнення з відповідача плати за обслуговування кредитного договору, не передбаченої договором. Отже, положення укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісії за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними. Позивачем надано довідку-розрахунок, яка не містить вичерпної інформації про порядок та період нарахування процентів та комісії, та не відповідає графіку погашення платежів, додатку до поспорту споживого кредиту та наданій виписці банку. Враховуючи, що умова договору про сплату комісії є нікчемною, суд вважав, що сплачені кошти мали були внесені на погашення відсотків та суми кредиту. За відсутністю належного розрахунку позивача, суд розрахував заборгованість за договором наступним чином. Відповідно до графіку щомісячних платежів, наведених в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, сума кредиту складає 67126,00 грн., проценти за користування кредитом – 30098,23 грн., загалом 97 224,24 грн. Проте нарахування з 02.07.2020 по 30.05.2022, зазначені в розрахунку не підтверджуються належним доказом, а саме банківською випискою, відповідно до якої останні дії вчинені в червні 2020 року. Відповідно до Додатку №1 до Договору кредиту та страхування №Z06.00507.005321693 від 30.05.2019 року з 02.07.2019 по 02.06.2020 відповідач мала сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14302,57 грн. (1334,55+1250,22+1243,94+1196,40+1226,48+1176,77+1203,21+1186,64+1096,09+1153,79+1099,09+1115,39). Таким чином, враховуючи суму доведених процентів за користування кредитом та враховуючи нікчемність банківського обслуговування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №Z06.00507.005321693 від 30 травня 2019 року у загальному розмірі 67424,25 грн., що складається з основного боргу 66595,70грн., та відсотків 828,55 грн. ((осн. Борг 67126,00 – 525,98-4,32), (відсотки 14302,57-13474,02)), яка підлягає стягненню відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30 травня 2019 року між АТ «Ідея Банк», ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (Страховий агент) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Догорір кредиту та страхування №Z06.00507.005321693, відповідно до умов якого, відповідачу на поточні потреби в сумі 67126,00 грн, включаючи витрати на страховий внесок у сумі 5823,72 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно умов договору кредиту та додатками до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.1.4. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців.

За правилами п.п.1.3., 1.6. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує річну процентну ставку в розмірі 21,99 %, яка є змінюваною. Дата повернення кредиту 30.05.2022. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок №29092000497484 відкритий у Банку відповідно до Графіку, викладеного в Додатку №1 до даного договору (а.с.10).

Умовами паспорту споживчого кредиту, що є Додатком №1 до Договору, визначено графік щомісячних платежів з визначенням розміру погашення основного боргу, відсотків та плати за обслуговування кредиту в 36 внесків (а.с.11).

Згідно ордеру-розпорядження № 1 від 30.05.2019 та ордеру-розпорядження № 2 від 30.05.2019 грошові кошти перераховані на підставі договору кредиту (а.с. 30).

За даними наданого позивачем розрахунку заборгованість станом на 16 листопада 2023 року становить: 21120,75 грн. – заборгованість за основним боргом; 10 546,60 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; що разом становить 31667,35 грн. (а.с. 56).

16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до п. 2.1 якого АТ «Ідея Банк» відпускає Фактору, а Фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, до договору додано підписаний сторонами реєстр боржників та докази здійснення фінансування. До договору додано реєстр боржників, докази оплати фінансування (а.с. 33-45).

29 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» (надалі – Фактор) договір факторингу № 29/12-23 та Фактор набуло права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта в розмірі 201 460 702,30 грн.. до договору додано підписаний сторонами реєстр боржників та докази здійснення фінансування (а.с. 46-57).

Згідно витягу з друкованого реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу № 29/12-23 від 29 грудня 2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» передало, а ТОВ «Санфорд Капітал» прийняло на умовах, визначених договором, права вимоги первинного договору №Z06.00507.005321693 від 30 травня 2019 року до боржника ОСОБА_1 . До договору додано реєстр боржників, докази оплати фінансування (а.с. 45).

Відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором Z06.00507.005321693 від 30 травня 2019 року станом на 16 листопада 2023 року становить 149947,64 грн., з яких забогованість за осноним боргом – 66595,70 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 24897,88 грн., заборгованість за нарахованими комісіями – 58454,64 (а.с. 32).

Позивач у своїх вимогах зазначає, що просить стягнути лише заборгованість за основним боргом та відсоткам в загальному розмірі 91493,58 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо суми процентів, що підлягають стягненню з відповідача.

За наданим позивачем до суду апеляційної інстанції додатковим розрахунком суми заборгованості за кредитним договором №Z06.00507.005321693 від 30.05.2019 р. розмір заборгованості відповідача у період з 30.05.2019 по 30.05.2022 становить 92670,41грн.: сума боргу за тілом кредиту: 59 346,75 грн. (67 126,00 грн. -сума отриманих кредитних коштів) - 7 779,25 грн. (сума коштів, що сплачені відповідачем на погашення тіла кредиту) + сума боргу за відсотками за користування кредитом: 33 323,66 грн. (39 548,73 грн.- загальна розрахована сума відсотків за весь строк користування кредитом) - 6 225,07 грн. (загальна сума коштів, сплачених відповідачем на погашення відсотків).

Умовами паспорту споживчого кредиту, що є Додатком №1 до Договору, визначено графік щомісячних платежів з визначенням розміру погашення основного боргу, відсотків та плати за обслуговування кредиту в 36 внесків (а.с.11).

Кредитним договором та паспортом споживчого кредиту передбачено порядок погашення заборгованості ануїтетними платежами, відтак підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами на залишок заборгованості відсутні.

Відповідно до графіку щомісячних платежів, наведених в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, сума кредиту складає 67126,00 грн., проценти за користування кредитом – 30098,23 грн., загалом 97 224,24 грн.

Позивачем надано довідку-розрахунок, яка не містить вичерпної інформації про порядок та період нарахування процентів та комісії, не відповідає графіку погашення платежів, паспорту споживчого кредиту та наданій виписці банку (а.с. 32).

Відповідно до Додатку №1 до Договору кредиту та страхування №Z06.00507.005321693 від 30.05.2019 року з 02.07.2019 по 02.06.2020 відповідач мала сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14302,57 грн. (1334,55+1250,22+1243,94+1196,40+1226,48+1176,77+1203,21+1186,64+1096,09+1153,79+1099,09+1115,39). З виписки по рахунку встановлено, що відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості.

За даними банківської виписки за період з 30.05.2019 по 16.11.2023 відповідачу надано кредит в сумі 67126,00 грн., за період з 30.05.2019 по 18.06.2020 відповідачем було внесено коштів на погашення кредитної заборгованості у загальній сумі 14004,32 грн., з яких 530,30 грн. за основним боргом (525,98+4,32) і 13474,02 грн. на погашення процентів та комісії по кредиту, та яка зараховувалась на сплату кредиту, відсотків та комісії.

Проте нарахування з 02.07.2020 по 30.05.2022, зазначені в розрахунку не підтверджуються належним доказом, а саме банківською випискою, відповідно до якої останні дії вчинені у червні 2020 року.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

П. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Виписка з особового рахунку відповідача є належним та допустимим доказом у справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору та всі операції за кредитом.

З наявної в матеріалах справи виписки не вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами після 18.06.2020.

Відомості щодо руху коштів по рахунку відповідача у період з 18.06.2020 по 30.05.2022 (на дату розрахунку загальної заборгованості за кредитним договором) у наданій виписці відсутні.

Відтак, враховуючи суму доведених процентів за користування кредитом та некчемність умов щодо комісії за банківське обслуговування, суд першої інстанції дійшов обґрнутованого висновку про наявність заборгованості за договором №Z06.00507.005321693 від 30 травня 2019 року у загальному розмірі 67424,25 грн., що складається з основного боргу 66595,70 грн.(67126,00 – 525,98-4,32), та відсотків 828,55 грн. (14302,57-13474,02), яка підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин висновки суду відповідають доказам у матеріалах справи, не суперечать умовам договору та вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, п.1 ч.1 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» - залишити без задоволення.

Рішення Новобаварського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2025 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: М.Є. Савенко

В.Б. Яцина