Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №398/3730/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/354/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Подоляк Я.М.

Справа № 398/3730/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 червня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 25.04.2026 року о 07 год. 30 хв. в м.Олександрія Кіровоградської області, по вул.6-го Грудня, біля будинку №36, керуючи автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», днз. НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, вул. Шевченка та вул. Григорія Усика, здійснюючи виїзд з другорядної дороги на головну, не надав переваги в русі автомобілю «MERSEDES-BENZ», днз. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення транспортних засобів. Внаслідок зіткнення автомобіль «MERSEDES-BENZ», днз. НОМЕР_2 , став некерований, у зв`язку з чим відбулось його контактування з транспортними засобами «ВАЗ 21099», днз. НОМЕР_3 , та «Renault Megane Scenic », днз. НОМЕР_4 , які були припарковані за межами перехрестя по вул.Шевченка. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

При таких обставинах, постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорюючи висновки суду щодо його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та правильності юридичної кваліфікації його дій, просить змінити постанову судді місцевого суду в частині накладення адміністративного стягнення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції визначаючи вид та розмір адміністративного стягнення всупереч вимог закону не навів належного мотивування необхідності застосування найсуворішого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Фактично суд обмежився формальними висновками без належної правової аргументації, а тому таке рішення не відповідає принципу мотивованості судового рішення.

Зокрема суд не виконав вимоги статті 33 КУпАП, оскільки мотивувальна частина постанови не містить аналізу жодної із зазначених обставин, а саме те, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності; має на утриманні малолітнього сина; те, що керування транспортним засобом необхідним для його трудової діяльності

Апелянт вважає, що суд повинен був належним чином врахувати пом`якшуючі обставини, а саме те, що під час розгляду справи він повністю визнав свою вину, не заперечував обставини ДТП, сприяв швидкому та ефективному розгляду справи.

Наведені обставини свідчать про його щире ставлення до вчиненого та повинні бути враховані при визначенні виду адміністративного стягнення. Проте суд їх не дослідив та не навів жодної оцінки.

Суд фактично не обґрунтував неможливість застосування штрафу, адже Верховний неодноразово звертав увагу, що якщо санкція статті передбачає альтернативні види стягнення суд повинен мотивувати необхідність застосування більш суворого заходу. У даному випадку суд цього не зробив.

Єдиною підставою застосування позбавлення права керування стали наслідки дорожнь-транспортної пригоди.

При цьому зазначені наслідки вже враховані законодавцем у диспозиції статті 124 КУпАП яка встановлює відповідальність саме за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна.

Крім того, зі змісту постанови вбачається, що органом досудового розслідування встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення.

Отже, суд не навів жодних виняткових обставин, які б свідчили про необхідність застосування саме позбавлення права керування.

Вважає, що призначене стягнення не відповідає меті адміністративної відповідальності, адже згідно статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи запобігання вчиненню нових правопорушень.

Апелянт вважає, що даному випадку має місце формальний характер постанови. Після призначення покарання у вигляді позбавлення права керування суд у резолютивній частині постанови навів реквізити для сплати адміністративного штрафу та роз`яснив порядок його сплати. Разом із тим штраф у даній справі не призначався.

Це свідчить про формальний підхід до складання постанови та відсутність належної індивідуалізації судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 у підтримку апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення виходячи з такого.

З апеляційної скарги вбачається що фактичні обставини справи та кваліфікацію дій за ст.124 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржує, а не згодний лише з накладеним на нього адміністративним стягненням у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

З огляду на викладене справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд переглядає виключно в межах вимог апелянта.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Так, санкція ст.124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців, виходячи з того, що останній допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України, в результаті чого чотири транспортних засоби отримали механічні пошкодження, а малолітній пасажир одного з них тілесні ушкодження.

Проте, з таким висновком не можливо погодитись, оскільки при визначенні виду і розміру стягнення, суд не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин за вчинене адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим визначене оскарженою постановою стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк в 6 місяців є занадто суворим.

Відповідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, апеляційний суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Санкція статті 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Слід зазначити, що у випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винуватою, передбачає альтернативні види стягнень, суддя при винесенні постанови повинний належним чином мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, керувався виключно наслідками ДТП, хоча такий висновок і є вірним проте врахування положень ст. 33 КУпАП є обов`язком суду, а призначення штрафу (850 грн.) замість позбавлення прав (від 6 місяців до 1 року) за статтею 124 КУпАП є повністю можливим, оскільки санкція статті є альтернативною.

Апеляційний суд, аналізуючи додаткові пояснення ОСОБА_1 , які впливають на визначення виду адміністративного стягнення, а саме визнання особою, яка притягується до відповідальності своєї вини у вчиненому, що свідчить про його щире розкаяння у вчиненні інкримінованого правопорушення, його трудова діяльність пов`язана з необхідністю керування транспортним засобом щоденно.

Окрім того, суд зауважує, що характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення не свідчить та не містить ознак систематичності.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не провів належного дослідження особи, обставин, що пом`якшують його відповідальність у вчиненому правопорушенні, таким чином не забезпечив можливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якої санкції передбаченої ст. 124 КУпАП а саме у вигляді штрафу.

Більш того, суд першої інстанції наклавши на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування, у резолютивній частині постанови безпідставно зазначив реквізити для сплати адміністративного штрафу та роз`яснив порядок його сплати, що свідчить про формальний підхід при накладенні стягнення, на що небезпідставно звертає увагу ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі.

Разом з тим, на момент розгляду справи апеляційним судом строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст.38 КУпАП (три місяці з дня вчинення),- закінчилися.

Враховуючи те, що адміністративне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 мало місце 25.04.2026, апеляційний суд дійшов висновку про допущення судом першої інстанції неповноти з`ясування обставин справи, що є підставою для скасування оскарженої постанови, а станом на час здійснення апеляційного перегляду справи (28.07.2026) пройшов тримісячний строк, встановлений частиною другою статті 38 КУпАП, з дня вчинення правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Встановлення такої обставини, чи винна особа у скоєнні правопорушення, за яким відкрите провадження, є необхідною передумовою для прийняття рішення про закриття провадження за п. 7 ст. 247 КУпАП. При цьому, у відповідності до положень ст. 283 КУпАП усі обставини, встановлені при розгляді справи, мають бути зазначені в постанові суду.

Відповідно до частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.

З огляду на наведене вище апеляційний суд вважає, що наявні підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - скасувати.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов