Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №185/13747/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6023/26 Справа № 185/13747/25 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М.М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС-Інвест» про стягнення майнової шкоди ,–

В С Т А Н О В И Л А:

У листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС-ІНВЕСТ», відповідно до якого просив, стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду - страхові виплати, починаючи з 6 дня непрацездатності, по електронним листкам непрацездатності за 14 календарних дня: ЕЛН №1027731-2019667238-1 за період з 06.01.2025 по 08.01.2024 року - 3 календарні дні, ЕЛН №10559057-2019855987-1 за період з 20.01.2024 по 22.01.2024, 1 день - 22.01.2024 року; ЕЛН №10559057-2019931376-1, за період з 23.01.2024 по 26.01.2024; ЕЛН №10559057-2020085282-1 за період з 27.01.2024 по 29.01.2024; ЕЛН №10559057-2020169545-1 за період з 30.01.2024 по 01.02.2024, які здійснюються ПФ України, встановлені актом ПФ України №0400-011003-3/75 від 07.07.2025 року, у розмірі 3265,46 грн.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.02.2025 року по справі №185/5437/24 відповідача було зобов`язано надати по вищезазначеним листкам непрацездатності заяви-розрахунки до ПФ України, проте позивач страхові виплати так і не отримав, у зв`язку з чим був вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року відмовлено у задоволені позову.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до листа, ТОВ «ЦКС-ІНВЕСТ» повідомило позивача, що не має підстав для перерахування ОСОБА_2 коштів, які були отримані від Пенсійного фонду України за заявкам-розрахункам від 18.02.2025 №37005019-2024-2 на суму 2565,71 грн та від 16.05.2025 №37005019-2025-14 на суму 699,75, через те що, розрахунок за лікарняними листами ОСОБА_2 , відповідно до електронних листків непрацездатності: - №10297731-2019467238-1, за період 06.01.2024-08.01.2024; №10559057-2019855987-1, за період 20.01.2024-22.01.2024: - №10559057-2019931376-1, за період 23.01.2024-26.01.2024; №10559057-2020085282-1, за період 27.01.2024 - 29.01.2024; №10559057-2020169545-1, за період 30.01.2024- 01.02.2024 у сумі 3976,45 грн був перерахований на картковий рахунок, за рахунок власних коштів ТОВ «ЦКС-ІНВЕСТ» 02 квітня 2024 року.

Відповідно до листа з Пенсійного фонду України №0400-010903-8/146208 від 31.07.2025 та з урахуванням рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2024, Дніпровського апеляційного суду від 29.05.2025. Ухвали Касаційного суду від 07.07.2025, кошти, які були отримані від Пенсійного фонду України за заявкам-розрахункам від 18.02.2025 №37005019-2024-2 на суму 2565,71 грн та від 16.05.2025 №37005019-2025-14 на суму 699,75, були повернуті на Пенсійний фонд України, згідно платіжної інструкції №1494 від 04.08.2025 у сумі 699,75 та платіжної інструкції №2343 від 04.08.2025 на суму 2565,71 грн.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

У відповідності до ч.2 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

Уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно з п.1 ч.2, п.1.ч.5 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": Роботодавець зобов`язаний: здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом; Роботодавець несе відповідальність за: порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення;

Приписами ч.1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено: Страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах

Порядок виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності регулюється ч.2 ст. 15 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 15 Закону України «Про Загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Обставини, пов`язані із ненаданням ТОВ «ЦКС-Інвест» до ПФУ заяв-розрахунків виникли внаслідок технічних проблем. Разом з цим, підприємством було прийнято та реалізовано рішення про перерахування власних коштів на матеріальне забезпечення застрахованої особи.

У відповідності до пункту 12 статті 1 Закону № 1105-XIV, страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Статтею 3 Закону № 1105-XIV закріплено принципи соціального страхування, одними з яких зокрема є те, що соціальне страхування здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Таким чином положеннями цієї статті, передбачено також принципи, за змістом яких вбачається, що головним завданням законодавства у сфері соціального страхування є забезпечення отримання застрахованою особою гарантованих державою виплат у випадку настання страхового випадку. Отже, метою правового регулювання цих норм права є в першу чергу забезпечення отримання застрахованими особами страхових виплат у разі настання страхового випадку та недопущення значної затримки в їх отриманні та порушення прав застрахованих осіб.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було нараховано та виплачено позивачу всі належні страхові виплати за листками тимчасової непрацездатності у повному обсязі, що підтверджується встановленими судом обставинами та наявними у справі розрахунками.

У ході розгляду справи позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність проведених відповідачем розрахунків або свідчили про наявність заборгованості зі спірних виплат.

Доводи апелянта ґрунтуються виключно на власному тлумаченні фактичних обставин справи та норм законодавства і не підтверджуються належними доказами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти, стягнення яких є предметом цього позову, вже були виплачені позивачу.

За таких обставин відсутні правові підстави вважати, що відповідач порушив права позивача чи заподіяв йому майнову шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення повністю проігноровано рішення Павлоградського міськрайонного суду по справі № 185/5437/24, яким було зобов?язано відповідача надати заяви розрахунки до Пенсійного Фонду України, що і було виконано відповідачем. В судовому рішенні відсутні докази вимог Пенсійного Фонду України про повернення зайвих виплачених коштів відповідачем зайвих виплачених коштів страхових виплат. Відповідач був зобов?язаний після отримання страхових коштів виплатити їх позивачц, як застрахованій особі, оскільки підстави для ненадання страхових коштів , відповідно до ст.16 "Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування» відсутні. Доказів наявності таких підстав, відповідачем не надано.

Як вже було встановлено, відповідно до листа з Пенсійного фонду України №0400-010903-8/146208 від 31.07.2025 та з урахуванням рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2024, Дніпровського апеляційного суду від 29.05.2025. Ухвали Касаційного суду від 07.07.2025, кошти, які були отримані від Пенсійного фонду України за заявкам-розрахункам від 18.02.2025 №37005019-2024-2 на суму 2565,71 грн та від 16.05.2025 №37005019-2025-14 на суму 699,75, були повернуті на Пенсійний фонд України, згідно платіжної інструкції №1494 від 04.08.2025 у сумі 699,75 та платіжної інструкції №2343 від 04.08.2025 на суму 2565,71 грн.

Зважаючи на викладене колегія суддів відхиляє наведені доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Сам по собі факт ухвалення рішення у справі № 185/5437/24, яким відповідача було зобов`язано подати до Пенсійного фонду України заяви-розрахунки, не свідчить про наявність у позивача права на повторне отримання страхових виплат від відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та листа Пенсійного фонду України від 31 липня 2025 року № 0400-010903-8/146208, після виконання відповідачем зазначеного судового рішення Пенсійним фондом було здійснено фінансування страхових виплат, однак з урахуванням судових рішень, що набрали законної сили та якими встановлено факт виплати позивачу належних сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, отримані від Пенсійного фонду кошти були повернуті відповідачем як такі, що підлягали поверненню.

Отже, наведені апелянтом обставини не підтверджують порушення його прав відповідачем та не свідчать про наявність правових підстав для стягнення з останнього спірної суми, а тому не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Крім того, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року у цивільній справі № 185/5323/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦКС-ІНВЕСТ» про стягнення заробітної плати у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Під час розгляду зазначеної справи судом встановлено, що ТОВ «ЦКС-ІНВЕСТ» на підставі сформованих на ім`я позивача електронних листків непрацездатності (відповідно до їх переліку, наведеного у позовній заяві) відповідно до вимог чинного законодавства нарахувало та виплатило ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності у загальному розмірі 3 976,45 грн. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що зазначені кошти були виплачені на законних підставах і не можуть вважатися безпідставно набутим майном.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2025 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем у повному обсязі здійснено виплату позивачу страхових сум за листками тимчасової непрацездатності, що підтверджується встановленими у справі обставинами та наданими розрахунками. При цьому суд зазначив, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність проведених відповідачем розрахунків.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі № 185/5323/24.

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем нараховано та виплачено позивачу всі належні страхові виплати за листками тимчасової непрацездатності у повному обсязі, а також проведено всі належні виплати, пов`язані із припиненням трудових відносин. Обставини здійснення зазначених виплат були встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, а позивач не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність проведених відповідачем розрахунків або підтверджували наявність заборгованості чи заподіяння йому майнової шкоди.

Фактично заявлені позовні вимоги спрямовані на повторне стягнення грошових коштів, які вже були виплачені позивачу, що виключає наявність порушеного права та підстав для застосування обраного способу судового захисту.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко