Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №202/4191/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2078/26 Справа № 202/4191/26 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Оверченко О.А., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м.Дніпра від 08 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участю:

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , та його захисника — Оверченко О.А.,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 грн. 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 20 квітня 2025 року о 18 годині 20 хвилини, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2105, д/н НОМЕР_1 , рухався по вулиці Бердянській, 5А у м. Дніпрі, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху, порушення мови. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, адвокат Оверченко О.А., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини, не дослідив і не дав належної оцінки доказам, а саме: на жодному відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції немає зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом; працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти тест на стан сп`яніння за допомогою “Драгера” на місці та не роз`яснено наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б доводили вину ОСОБА_1 .

Позиції учасників апеляційного процесу.

В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Оверченко О.А. підтримали доводи апеляційної скарги та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити. Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Оверченко О.А. просили відстрочити сплату штрафу, через важку хворобу ОСОБА_1 .

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є відмова особи, що керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують реакцію та швидкість руху .

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи дотримався зазначених вимог закону, повно і всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції при ухваленні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні сторона захисту фактично просила змінити судове рішення у частині накладення адміністративного стягнення, а саме розстрочити сплату штрафу, призначеного оскарженою постановою, шляхом сплати суми штрафу частинами, пояснюючи це тим, що ОСОБА_1 має важку хворобу, у зв`язку з цим перебуває в скрутному матеріальному становищі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд вважає, що такі заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За вимогами ч. 1 ст. 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Таким чином, враховуючи складне матеріальне становище у зв`язку з важкою хворобою ОСОБА_1 та неможливість останнім одноразово сплатити суму штрафу в розмірі 17 000 гривень, апеляційний суд вважає за можливе розстрочити сплату ОСОБА_1 штрафу, накладеного постановою Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 червня 2026 року, на строк 10 (десять) місяців зі сплатою платежу у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень щомісячно, починаючи з серпня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 294, 301, 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Оверченко Оксани Анатоліївни, яка діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , — задовольнити частково.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Розстрочити сплату штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять) тисяч гривень на строк 10 (десять) місяців зі сплатою платежу у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень щомісячно, починаючи з серпня 2026 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко