Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №207/1774/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3759/26 Справа № 207/1774/23 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Свистунової О.В.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Південного районного суду міста Кам`янського від 25 грудня 2025 року по справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи – боржника ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи – боржника ОСОБА_1 .

Подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. знаходиться виконавче провадження № 73240610 з виконання виконавчого листа № 207/1774/23 , виданого 25 вересня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 221017 гривень 52 копійки , яка складається з : заборгованості за кредитом у розмірі 184070 гривень 46 копійок, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 36947 гривень 06 копійок, судові витрати 3315 гривень 26 копійок.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином України.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Є.П. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи – боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань покладеного на нього рішенням суду.

Ухвалою Південного районного суду міста Кам`янського від 25 грудня 2025 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича, боржник - ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Південного районного суду міста Кам`янського від 25 грудня 2025 року та постановити нову, якою задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи – боржника ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що заочним рішенням від 26 липня 2023 року Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області задоволено позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 ; Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 221017 гривень 52 копійки , яка складається з : заборгованості за кредитом у розмірі 184070 гривень 46 копійок , заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 36947 гривень 06 копійок , судові витрати 3315 гривень 26 копійок .

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича знаходиться виконавче провадження 73240610 з виконання виконавчий лист № 207/1774/23 виданий 25.09.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 221017 гривень 52 копійки , яка складається з : заборгованості за кредитом у розмірі 184070 гривень 46 копійок, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 36947 гривень 06 копійок, судові витрати 3315 гривень 26 копійок.

За вказаним виконавчим документом боржником є – ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином Україна.

Шляхом проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 73240610, приватним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника, постанова від 07.11.2023 року, копію постанови про арешти коштів боржника направлено сторонам та до банківських і фінансових установ, в яких у боржника відкриті рахунки.

Згідно відповідей, що надійшли з банківських та фінансових установ, кошти на рахунка боржника - відсутні.

Відповідно до відповідей Пенсійного Фонду України та Державної фіскальної служби України боржник не стоїть на обліку у ПФУ та не отримує ніякого доходу.

На запит виконавця Державною прикордонною службою України 17.11.2025 повідомлено про те, що ОСОБА_2 , державний кордон України не перетинав.

З метою уникнення можливості Боржнику покинути територію України, не виконавши при цьому вимог за виконавчим листом №207/1774/23, приватний виконавець звернувся до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подання приватного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку боржника та доказів на підтвердження цих фактів.

Сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду за кордон, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання рішення суду.

Також, матеріали подання не містять доказів , що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду. Суду надані тільки копії постанов про відкриття виконавчого провадження, арешту коштів боржника, арешту майна боржника. Також є відомості , що боржник є власником автомобіля.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

У відповідності до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язання за рішенням.

Пунктом 2 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов`язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Згідно з вимогами ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Під ухиленням від виконання зобов`язань необхідно розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного.

Тому зобов`язання приватного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не є абсолютним, а виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішення чи то рішень інших органів (посадових осіб).

При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на приватного виконавця.

При цьому ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника з ухилення від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні. Вказане означає, що подання приватного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити обставини, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Таким чином, з огляду на зазначені правові норми для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, необхідним елементом є пропорційність втручання у право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов`язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження, ефективно забезпечує виконання боржником цього обов`язку.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання, колегія суддів враховує те, що для задоволення подання виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України, що є тимчасовим обмеженням конституційних прав громадянина України, які також гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу.

Проте, в ході розгляду справи приватним виконавцем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань.

Крім того, враховуючи, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Із матеріалів справи не вбачається наявності правових підстав для обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , оскільки поданням обґрунтовується лише перебування останнього у статусі боржника.

Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення статті 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» («Горнсбі проти Греції»).

Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату цього боргу і становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: «Агрокомплекс проти України», «Іванов проти України»).

Слід звернути увагу, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Колегія суддів, дослідивши докази у справі та оцінюючи їх у сукупності, дійшла висновку, що приватний виконавець не довів наявності в діях ОСОБА_1 ознак саме свідомого або умисного ухилення від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані приватним виконавцем матеріали містять фактичні дані щодо ходу та перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Обґрунтування необхідності у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язання, та наявність невиконаного зобов`язання, на думку апеляційного суду, недостатньо для застосування такого крайнього заходу впливу на боржника як обмеження у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки сам факт відкриття виконавчого провадження, вжиття приватним виконавцем передбачених законом заходів для виконання судового рішення та його невиконання боржником не свідчать про ухилення боржником від виконання рішення суду, а відтак не свідчить і про необхідність застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подання приватного виконавця не містить жодних посилань на факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку боржника та доказів на підтвердження цих фактів, а сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм належну правову оцінку, судом першої інстанції постановлено ухвалу, що відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Ухвалу Південного районного суду міста Кам`янського від 25 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 21 липня 2026 року.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді О.В. Свистунова

В.С. Городнича