Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №205/17400/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4274/26 Справа № 205/17400/25 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Свистунової О.В., Городничої В.С.

при секретарі - Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частина НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, Міністерство Оборони України, ОСОБА_3 , про встановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, де заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Військова частина НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, Міністерство Оборони України, ОСОБА_3 .

Заява мотивована тим, що вона, ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_4 , який, починаючи з 13.03.2016 року, проходив військову службу у військовій частини польова пошта НОМЕР_2 . В подальшому з 01.10.2016 року призначений на посаду механік - водій 3 танкового взводу 1 роти танкового батальйону у військовій частині НОМЕР_1 , де і проходив службу та виконував бойові завдання до 15.08.2024 року.

Заявник вказує, що під час виконання бойового завдання її батько зник. Подія сталася в населеному пункті Неліпка Бахмутського району Донецької області в районі оборони НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Заявник зазначає, що від командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 стало відомо, що рештки тіла ОСОБА_4 були доставлені до моргу у пакеті № 1629с. Відповідно до висновку експерта отримані препарати з дуже низьким вмістом ДНК, генотип яких не встановлений, що можливо через її руйнацію під впливом високої температури. Даний матеріал для ідентифікації не придатний.

Отже, встановлення факту смерті вказаної особи можливо лише тільки в судовому порядку. При цьому встановлення вказаного факту необхідно заявникові для отримання останків батька, щоб його поховати з усіма почестями як Героя , а також, щоб в подальшому вона та її сім`я могли звернутися за відкриттям та отриманням спадщини, та державних виплат та інших соціальних пільг пов`язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану», оформлення одноразової грошової допомоги, оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та інших соціальних гарантій.

У зв`язку з чим, заявник змушена звернутися до суду і просити суд встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове, Синельниківського району, Дніпропетровської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті н.п. Нью Йорк, Бахмутського району, Донецької області.

Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_4 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

З огляду на це підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її батька ОСОБА_4 , (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 годин 00 хвилин під час виконання бойового завдання за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України відсутні.

Разом з тим суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявника вірогідного припущення про смерть батька ОСОБА_4 , заявник не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення останнього судом померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Так, судом встановлено, що 12.12.2003 року Старовишневецькою сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 7 та видано сторонам свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 12.02.2003 року.

Судом також встановлено, що від цього шлюбу народилася донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявник по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 11.01.2006 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру № 2038440 від 24.11.2025 року ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій службі) від 01.10.2016 року № 282, молодшого сержанта ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_6 , та на всі види забезпечення.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2016 року № 378, молодшого сержанта ОСОБА_4 , призначено на посаду механіка - водія 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.08.2024 року № 232, зняти з усіх видів забезпечення у зв`язку із відсутністю на військовій службі - до повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання чинності рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим, ОСОБА_4 , старшого механіка - водія 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2024 року № 244, молодшого сержанта ОСОБА_4 , старшого механіка - водія 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , увільнити від займаної посади та зарахувати у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з залишенням у списку підрозділу.

Згідно витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) від 05.10.2024 року № 3735 «Про результати службового розслідування» встановлено, що факт зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_4 , старшого механіка - водія 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який стався 15.08.2024 року в населеному пункті Неліпівка, Бахмутського району Донецької області. Зникнення безвісти відбулося під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил російської федерації на території Донецької області.

Судовим розглядом також встановлено, що 21.08.2024 року за фактом зникнення безвісті військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_4 у зоні бойових дій під час виконання бойового завдання біля п.н. Нью - Йорк, Бахмутського району Донецької області ВП № 2 Покровського РУП НП в Донецькій області відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041690001153.

Відповідно до висновку експерта № 1755/2167-МГ судової молекулярно - генетичної експертизи, на підставі постанови старшого слідчого Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Реу О.В. від 26.08.2024 року встановлено, що судово - медичний експерт Плотненко- Повстяна Н.В. провела судово - медичну експертизу фрагмента хребця невідомого військовослужбовця, реєстраційний номер № 1745не/1629 від 23.08.2024 року Новокодацького відділення Дніпропетровського обласного бюро СМЕ.

Відповідно до висновку експерта з хребця невідомого військовослужбовця, реєстраційний номер № 1745не/1629 від 23.08.2024 року Новокодацьким відділенням Дніпропетровського обласного бюро СМЕ, отримані препарати з дуже низьким вмістом ДНК, генотип яких не встановлений, що можливо через її руйнацію під впливом високої температури. Даний матеріал для ідентифікації не придатний.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_4 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

З огляду на це підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її батька ОСОБА_4 , (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 годин 00 хвилин під час виконання бойового завдання за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час чи внаслідок ведення бойових дій, суди беруть до уваги обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України, та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Також необхідно брати до уваги обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема, письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду із заявою, заявник посилалась на те, що її батько загинув під час бойових дій, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.08.2024 № 5339 «Про призначення службового розслідування», наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.10.2024 року № 3537 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_4 , старшого механіка - водія 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 ».

Як на правові підстави звернення до суду із заявою заявник ОСОБА_1 посилається на пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_4 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

Відповідно до висновку експерта з хребця невідомого військовослужбовця, реєстраційний номер № 1745не/1629 від 23.08.2024 року Новокодацьким відділенням Дніпропетровського обласного бюро СМЕ, отримані препарати з дуже низьким вмістом ДНК, ген опит яких не встановлений, що можливо через її руйнацію під впливом високої температури. Даний матеріал для ідентифікації не придатний.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Колегія суддів зазначає, що зважаючи на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення його померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 21 липня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді О.В. Свистунова

В.С. Городнича