Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №175/1102/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2095/26 Справа № 175/1102/26 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю захисника Мізюка С.В., у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 27.11.2025, о 03:18 годині, біля буд. 44 по вул. Дружби у м. Краматорську, ОСОБА_1 керував т/з Нісан Наваро, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, невиразна вимова та нестійка хода. На вимогу пройти огляд на стан сп`яніння в установленому порядку, водій відмовився. Своїми діями водій порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що суд належним чином не з?ясував обставин справи, розглянув справу поверхнево, не дослідив всі докази та не надав їм належної оцінки. Висновки суду про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не грунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року, посилаючись на те, що він не був присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Повідомлення про час, дату та місце судового засідання він не отримував, оскільки перебуває на військовій службі, а про наявність оскаржуваної постанови дізнався під час зупинки працівниками патрульної поліції – 21 червня 2026 року.

Під час апеляційного розгляду адвокат Мізюк С.В., діючи в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просив зупинити провадження у справі до моменту звільнення останнього з військової служби або скасування в Україні військового стану, яке задоволенню не підлягає, оскільки нормами КУпАП не передбачено зупинення провадження в справах про адміністративне правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП з наведеної підстави.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_1 скористався правовою допомогою адвоката Мізюка С.В., який в його інтересах має право подати суду пояснення, клопотання, докази в даній справі та висловити позицію щодо складеного відносно ОСОБА_1 протоколу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Тобто, можливість реалізації права апеляційного оскарження та його строк виникають і обчислюються саме з дня винесення постанови та не пов`язані з днем отримання копії судового рішення.

Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про вручення ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення 04 березня 2026 року, а тому є прийнятними доводи апелянта про позбавлення його права надати пояснення, заперечення або інші матеріали.

Таким чином, пропущений ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження підлягає поновленню, оскільки суд першої інстанції позбавив його права на участь в судовому засіданні.

Разом з тим, апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення. Він був повідомлений про час та місце розгляду його апеляційної скарги, тому в повній мірі забезпечено його на доступ до правосуддя. Йому була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Так, факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відповідним протоколом, рапортом, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального засобу газоаналізатора «Драгер», а також у медичному закладі. Факт вказаної відмови також був зафіксований на бодікамеру робітниками поліції.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно та повно дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог статей 251, 252, 280 КУпАП.

Досліджені та перевірені судом докази та обставини поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.

Адміністративне стягнення призначено судом першої інстанції в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з дотриманням вимог ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення. При визначенні виду та розміру стягнення суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь суспільної небезпеки діяння. Призначене стягнення є справедливим, співрозмірним вчиненому правопорушенню та відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не містять нових обставин чи доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції, та по суті зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас ця оцінка ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 .

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: