Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №211/10114/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2075/26 Справа № 211/10114/25 Суддя у 1-й інстанції - Грубник О. М. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Шелудька А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 24 серпня 2025 року близько 19:15 годині в Дніпропетровський області, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, Нікопольське шосе, 5Б, БП Д-22, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Деу Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота. На вимогу пройти огляд на стан сп`яніння в установленому порядку, водій відмовився. Своїми діями водій порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення адвокат Шелудько А.О., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що суд належним чином не з?ясував обставин справи та не врахував, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного обстеження у встановленому законом порядку, що підтверджується записами бодікамер працівників поліції, а навпаки користувався правовою допомогою щодо дій працівників поліції. ОСОБА_1 кілька разів під запис заявляв свою згоду пройти медичне обстеження за допомого приладу газоаналізатору «Alcotest Dragеr» у своєму автомобілі, оскільки на вулиці на той момент йшов дощ, а праціники поліції, в порушення вимог експлуатації газоаналізатору «Alcotest Dragеr» надавали вказівки вийти з автомобіля та проходити обстеження на вулиці, перебуваючи під дощем, що прямо заборонено інструкцією, за умовами якої використання газоаналізатору можливе виключно за умови відсутності конденсації у навколишньому середовищі.

Поза увагою суду залишилася та обставина, що дії патрульних поліцейських цілеспрямовано були направлені не на розгляд справи щодо нібито перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп?яніння, а на спонукання його покинути автомобіль, з метою його подальшого доставлення до ТЦК та СП.

Наполягає на тому, що праціники поліції спричиняли тиск на ОСОБА_1 та змушували його покинути транспортний засіб.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: відповідним протоколом, рапортом, інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та причини відмови від його проходження.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 його підписав, зазначивши про свою незгоду із протоколом, оскільки він не відмовлявся від проходження алкотестера (а.с. 1).

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозапис працівників поліції, на якому зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а також висновок суду першої інстанції про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису, доданому працівниками поліції до протоколу про адмінстративне правопорушення, вбачається керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка працівником поліції для перевірки документів на блокпосту. Після тривалого спілкування із ОСОБА_1 , у працівника поліції виникли сумніви щодо стану та поведінки останнього, у зв?язку з чим йому було повідомлено про наявність ознак алкогольного сп?яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп?яніння за допомогою газоаналізатору «Alcotest Dragеr» або у медичному закладі відповідно до чинного законодавства. Водій ОСОБА_1 , перебуваючи у салоні свого автомобіля на водійському місці, не відчиняючи вікна, відповів, що він згоден пройти огляд на стан сп?яніння за допомогою газоаналізатору «Alcotest Dragеr» у салоні власного автомобіля. З салону транспортного засобу виходити відмовився, вважаючи, що має право проходити огляд в озвучених ним працівникам поліції умовах. До медичного закладу з працівниками поліції їхати відмовився, зазначивши, що не бажає з ними їхати та може пройти такий огляд самостійно, без відповідного супровуду. Поліцейським неодноразово було запропоновано вийти із транспортного засобу та надати йому можливість провести огляд на стан сп?яніння у встановленому законом порядку, однак ОСОБА_1 відмовився вийти із транспортного засобу, вікно атомобіля під час всього спілкування залишалося зачиненим, що фактично свідчить про відмову останнього від проходження огляду на стан сп`яніння. Його було попереджено про настання відповідальності за такі дії. Надалі зафіксовано складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, тобто висловлення ОСОБА_1 наміру пройти огляд за допомогою газоаналізатору «Alcotest Dragеr» у салоні власного автомобіля фактично свідчить про ненадання ним можливості провести відповідний огляд саме праціникам поліції, що вірно сприйнято судом першої інстанції як відмова проходження відповідного огляду на правомірну вимогу поліцейського.

Посилання в апеляційній скарзі на неможливість проходження огляду за допомогою газоаналізатору «Alcotest Dragеr» через погодні умови є неприйнятним, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було висловлено таких зауважень та останній, за наявності сумнівів у коректній роботі приладу, не був позбавлений можливості пройти обстеження у закладі охорони здоров?я, від чого він відмовився, й така відмова зафіксована на відеозаписі, переглянутому судом.

Досліджені матеріали справи та відеозапис, є інформативним і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними були роз`яснені права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

При цьому, твердження в апеляційній скарзі про те, що дії патрульних поліцейських цілеспрямовано були направлені не на розгляд справи щодо нібито перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп?яніння, а на спонукання його покинути автомобіль, з метою його подальшого доставлення до ТЦК та СП, не спростовують факту відмови виконання останнім законної вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан сп?яніння.

Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно та повно дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог статей 251, 252, 280 КУпАП.

Досліджені та перевірені судом докази та обставини поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.

Адміністративне стягнення призначено судом першої інстанції в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з дотриманням вимог ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення. При визначенні виду та розміру стягнення суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь суспільної небезпеки діяння. Призначене стягнення є справедливим, співрозмірним вчиненому правопорушенню та відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не містять нових обставин чи доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції, та по суті зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас ця оцінка ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Доводи апеляційної скарги не містять нових обставин чи доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції, та по суті зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас ця оцінка ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: