Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №727/7851/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7851/26

Провадження № 2-о/727/266/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.

при секретарі Лепчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Скінтей Юлія Іллівна, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, де заінтересовані особи: приватний нотаріус Скінтей Юлія Іллівна, ОСОБА_2 .

В заяві посилається на те, що 29 жовтня 1998 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстрували право спільної сумісної власності на житло, а саме квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , співвласник квартири за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Скінтей Юлії Іллівни з проханням надати свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . Постановою від 03 березня 2026 року приватний нотаріус Скінтей Ю.І. постановила відмовити громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як строк для подання заяви про спадщини за законом пропущено.

На підставі вищевикладеного просить суд встановити факт, що має юридичне значення, зокрема факт проживання однією сім?єю (батька) ОСОБА_1 та (сина) ОСОБА_3 станом на 21.08.2024 року день смерті спадкодавця, та фактичне прийняття спадщини.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.06.2026 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду.

Заявник в судове засідання не з`явився, спрямував на адресу суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, вимоги заяви підтримує в повному обсязі, просив заяву задовольнити.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши наявні в справі докази, надавши оцінку всім в сукупності та кожному окремо доказам та аргументам заявника, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 жовтня 1998 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстрували право спільної сумісної власності на житло, а саме квартиру , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29.10.1998 р., витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 12162151 від 16.10.2006 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , співвласник квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.08.2024 року.

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Скінтей Юлії Іллівни з проханням надати свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . Постановою від 03 березня 2026 року приватний нотаріус Скінтей Ю.І. постановила відмовити громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як строк для подання заяви про спадщини за законом пропущено.

Згідно акту, затвердженого директором ПП «Санітарія» ОСОБА_4 , зазначено, що сусіди ОСОБА_1 . ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засвідчують про те, що померлий ОСОБА_3 на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав зі своїми батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Аналогічна позиція викладена у п. 9 листі Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13.

Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 3.06.99 №5-рп/99, встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України, вбачається, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування практики у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

З вищенаведеного випливає, що у встановленні факту фактичного прийняття спадщини слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.12 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про доведеність факту постійного проживання однією сім?єю батька ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 станом на 21.08.2024 року, день смерті спадкодавця, а тому заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.10,12,81,263-265,293,315,319,354 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Скінтей Юлія Іллівна, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання однією сім?єю батька ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 станом на 21.08.2024 року, день смерті спадкодавця.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.С. Гавалешко