Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №629/2422/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2422/26

Номер провадження 3/629/600/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого - судді Харабадзе К.Ш., за участю секретаря – Петренко Ю.С., особи, у відношенні якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 , адвоката Остапенко С.Ю., розглянувши адміністративний матеріал стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не заміжньої, дітей не має, не працюючої, не є особою з інвалідністю, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , якій відповідно до ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП роз`яснені права,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

У відношенні ОСОБА_1 поліцейським ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Токар А.В. було складено протокол серії ААД № 914552 від 23.03.2026 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 22.03.2026 о 23 год. 11 хв. ОСОБА_1 в м. Лозова Харківської області, по вул. Слобожанська біля буд. 89, керувала транспортним засобом Fiat Titano, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить в/ч НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в медичному закладі відмовилася, що зафіксовано на службову нагрудну бодікамеру TECSAR BDC 53-07 № 1113057280/254, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, показала, що 22.03.2026 близько 22:00 год. вона разом зі знайомою на ім`я ОСОБА_2 перебували біля кафе «Пенькі», де викликали службу таксі, яке не приїхало. Біля кафе, біля авто «пікап», перебували два раніше не відомих їй хлопця у цивільному одязі. Вона спитала у хлопців чи не можуть вони їх підвести до пров. Вистовочний, 8, на що вони погодилися. Вони сіли в авто, ОСОБА_2 сіла біля водія, хлопця, який був високого зросту, на переднє пасажирське сидіння, а вона сіла на заднє сидіння, біля хлопця, який був нижчого зросту. ОСОБА_2 вийшла з транспортного засобу біля «АвальБанку», і пішла у бік площі. Вона з хлопцями поїхала далі. Хлопці проїхали поворот, де їй треба було вийти, про що вона повідомила хлопцям, на що вони сказали, що ззаду їдуть робітники поліції, після чого здійснили поворот на дамбу. Після зупинки поліцією транспортного засобу, хлопець високого зросту, який перебував за кермом, переліз на переднє пасажирське сидіння, та вийшов з авто з іншого боку, повідомивши, що він зараз все вирішить та почав комусь телефонувати. На вигляд хлопці були в адекватному стані. Хлопець, який перебував з нею на задньому сидінні, не дозволяв їй вийти з авто, а повідомив їй, що хлопець, який вийшов з авто, зараз все вирішить. Через деякий час з авто вийшов і хлопець, який перебував з нею в авто. Після цього до неї підійшов працівник поліції, відкрив двері, та запропонував вийти з авто. Коли вона вийшла з авто, хлопці відвели її від працівників поліції, та повідомили, що є військовослужбовцями запропонували їй сказати, що вона керувала авто, за що дадуть їй 20000 грн. для сплати штрафу. Працівникам поліції вона показала хто керував авто, просила хлопця, який керував, щоб він зізнався, але він не зізнався.

Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, інспектор ОСОБА_3 , в судовому засіданні показав, що під час чергування з інспектором Воєводіним, ними було зупинено авто. Поки вони підходили до авто, ОСОБА_1 пересіла на заднє пасажирське сидіння. На відео з реєстратора службового авто видно, що після зупинки транспортного засобу, в авто загорілося світло, після чого людина рукою його вимкнула, і потім видно якісь рухи в авто. Саме як ОСОБА_1 пересаджувалася на заднє пасажирське сидіння він не бачив, і як вона знаходилася за кермом авто, він також не бачив. Два свідки, які перебували у авто, повідомили, що авто керувала саме ОСОБА_1 . ОСОБА_1 під спілкування повідомила, що не керувала транспортним засобом. Свідки, які були у авто, відмовилися від надавання письмових пояснень, повідомляти свої дані. Однак потім було встановлено особу лише чоловіка, який перебував на передньому пасажирському сидіння – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовослужбовцем. Оскільки в транспортному засобі дві особи - свідки показали на ОСОБА_1 , інспектор склад протокол на неї. Особи не притягувалися за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному вивченні справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, дослідивши доданий до протоколу відеозапис з портативного відеореєстратору, суд установив, що з нього не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Fiat Titano, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить в/ч НОМЕР_3 , при цьому притягувана вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнавала та надавала послідовні пояснення, що вона не керував цим транспортним засобом. На відеозаписі зафіксовано лише рух транспортного засобу Fiat Titano, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснив зупинку на вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору о 23:11:14. Після зупинки транспортного засобу, о 23:11:23, з переднього пасажирського сидіння вийшла особа чоловічої статі. О 23:11:33 поліцейський підійшов до транспортного засобі, за кермом нікого не було, на задньому сидінні перебували дві особи, чоловічої та жіночої статі.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Особи свідків для участі під час складання протоколу не встановлювались, до протоколу не внесені, відеозапис, наданий працівником поліції, не дає змоги встановити особу, яка саме керувала транспортним засобом, до моменту його зупинки, містить лише момент виходу ОСОБА_1 з заднього пасажирського сидіння.

Пояснення осіб під час відео зйомки без виконання інспектором вимог ст. 280 КУпАП, без можливості їх опитати в суді як свідків з роз`ясненням ст. 384 КК України, приведенням до присяги не можуть слугувати єдиною підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності.

Невиконання інспектором своїх посадових обов`язків належним чином зумовило уникнення винною особою адміністративної відповідальності та унеможливило покладення судом адміністративного стягнення на винну особу.

Відтак суд установив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тож, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №2 3-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Також Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

За висновком ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Щодо відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

У постанові від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 Верховним Судом зроблено висновок, згідно із яким саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів у справі, не може бути беззаперечним доказом вини, адже у протоколі викладаються фактичні обставини вчинення правопорушення, які повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи.

Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази по справі, суд встановив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.130, 283, 284 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 914552 від 23.03.2026, закрити, у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ