Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №613/1146/25 — Краснокутський районний суд Харківської області

Суд: Краснокутський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 07 липня 2026 р.

Справа: №613/1146/25

Суддя: Бугаєнко І. В.

Справа № 613/1146/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів -

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду Харківської області за підсудністю з Богодухівського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Мушка Н.М., до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», про захист прав споживачів.

ОСОБА_1 , через свого представника звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому просить: 1) стягнути з AT КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД; КОД ЄДРПОУ 14360570) кошти у розмірі 4999 грн., що були списані внаслідок несанкціонованої операції 20.02.2025 року з рахунку НОМЕР_1 (угода №SAMDNWFC00073217437 від 28.12.2021 року) та перерахувати їх на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ); 2) зобов`язати AT КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД; КОД ЄДРПОУ 14360570) відновити залишок кредитних коштів рахунку НОМЕР_3 (угода SAMDNWFC00073217449 від 28.12.2021 року) у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20.02.2025 року шляхом повернення кошті у сумі 53971,94 грн; 3) зобов`язати AT КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД; КОД ЄДРПОУ 14360570) зупинити нарахування та списати вже нараховані відсотки, штрафні санкції, комісії за користування кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) від 20.02.2025 року за картковим рахунком НОМЕР_3 (угода SAMDNWFC00073217449 від 28.12.2021 року), відкритим на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 20.02.2025 з карток, відкритих в AT КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 відбулося несанкціоноване списання коштів, а саме о 01:16 та 01:17 невідома особа перерахувала грошові кошти двома транзакціями з кредитної картки НОМЕР_3 (кредитний договір SAMDNWFC00073217449 від 28.12.2021 року) в загальній сумі 53971,94 гривень, та о 01:18 перерахувала з карти для виплат НОМЕР_1 (кредитний договір SAMDNWFC00073217437) в сумі 4999 гривень на карту НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 . Жодних смс-повідомлень про проведені транзакції за картковими рахунками за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону, а саме тел. НОМЕР_5 позивач не отримував. У зв`язку із виявленими несанкціонованими списаннями, у той же день, тобто, 20.02.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до правоохоронних органів за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, та в СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області зареєстровано заяву, а відомості внесено до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження.

У позові зазначено, що кошти із зарплатної картки, а також кредитні кошти з кредитної картки позивача були зняті невідомими особами, шахрайським шляхом. ОСОБА_3 кредитними коштами не користувався, власні кошти нікому не відправляв, зокрема, не здійснював жодних платежів на користь ОСОБА_2 та не надавав нікому доступу до своїх карток чи банківських даних.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 тривалий час є клієнтом AT КБ «ПриватБанк», оскільки договори SAMDNWFC0007321743 та SAMDNWFC00073217449 були укладені ще у 2021 році. Однак, кредитною карткою з рахунком НОМЕР_3 (кредитний договір SAMDNWFC00073217449 від 28.12.2021 року) позивач не користувався, своїми «діями чи бездіяльністю» не порушував Умов правил надання банківських послуг, не вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів або будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунку. Так, 25.02.2025 позивач звернувся до AT КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій повідомив про шахрайські дії та попросив: сприяти у вирішенні ситуації; не нараховувати відсотки за «користування» кредитним лімітом, оскільки не оформлював жодних правочинів щодо отримання цих коштів. Після чого, 04.03.2025 позивач отримав відповідь від відповідача про неможливість повернення коштів з огляду на те, що вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивача. Тому, 24.03.2025 на адресу AT КБ «ПриватБанк» позивачем було направлено друге звернення з проханням надати відповідні документи, які б підтверджували факт виникнення правовідносин між позивачем та Акціонерним Товариством КБ «Приват банк», а саме: надати інформацію звідки (місце знаходження), і в який спосіб (телефон, комп`ютер, т.д.) був встановлений зв`язок, від імені ОСОБА_1 з Акціонерним Товариством КБ «Приват Банк»; надати інформацію, яким способом проводилась верифікація та ідентифікація особи, яка здійснила перерахування коштів з зарплатної та кредитної карток від імені ОСОБА_1 ; зупинити нарахування відсотків, штрафів та пені по кредитному ліміту на час досудового розслідування; провести службову перевірку.

Представник позивача у позові зазначає, що відповідь AT КБ «ПриватБанк» від 05.04.2025 містить подібні твердження, що і попередня, а саме: «Встановлено, що переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивача. При даній процедурі клієнт вводить свої ім 'я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. НОМЕР_6 20.02.25 НОМЕР_22 Tablet NE2211\OnePlus Android 9 MOBILE». Окрім цього, 24.03.2025 позивач звертався до Національного Банку України зі скаргою на бездіяльність AT КБ «ПриватБанк» у ситуації, що склалася. Так, 30.04.2025 надійшла відповідь від НБУ з більш детальним роз`ясненнями, ніж ті, що надавалися відповідачем. Зокрема, вказано наступне: «Банк підтверджує, що Ви зверталися з повідомленням про шахрайські дії, після чого Банком були заблоковані Ваші картки. Також Банком здійснено контакт з одержувачем ОСОБА_4 , який пояснив зарахування переказом від друга та відмовився повертати кошти».

Представник позивача зауважує, що позивач не здійснював жодних переказів у ніч 20.02.2025. Кошти з кредитної картки НОМЕР_3 в загальній сумі 53971,94 гривень та з карти для виплат НОМЕР_1 в сумі 4999 гривень на карту НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 були переказані невідомою особою. З ОСОБА_2 . Позивач не спілкувався, ніяких контактів не встановлював.

Сторона позивача наголошує, що банк взагалі не перевірив інформацію про власника грошових коштів, які зберігаються на відкритих карткових рахунках, жодним чином не підтвердив добровільність грошових переказів і добровільність початку користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 , як користувач карток, своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди, CCV2 коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.

Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Представник позивача, роблячи висновок з відповідей AT КБ "Приват Банк", вважає, що банком не було встановлено вини позивача у передачі вказаних даних третім особам. Виявивши безпідставне списання, а саме перекази коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.

У відзиві АТ КБ "ПриватБанк" заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, обставини, на які посилається позивач, здебільшого не відповідають дійсності, а тому вважаємо позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та отримує фінансові послуги у ПриватБанку, що не заперечується сторонами.

Згідно до ч. 3, 4 п. 20 ст. 38 ЗУ "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п. 1, 36, 39 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг.

Фахівцями відповідного підрозділу Банку проведено перевірку за фактом непідтвердження клієнтом ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) операцій за його картами НОМЕР_17 та № НОМЕР_13, в якій встановлено наступні обставини.

Клієнт не підтверджує ряд транзакцій, проведених за його картками, а саме :

- НОМЕР_17 (Додаток 1) від 20.02.2025 - списання грошових коштів на загальну суму 53971.94 грн.,

- № НОМЕР_13 (Додаток 2) від 20.02.2025 - списання грошових коштів на суму 4999 грн.

Грошові кошти з карт № НОМЕР_12 та № НОМЕР_13 було переказано через Приват24 для фізичних осіб (мобільна версія) на карту № НОМЕР_7 (Додаток 3) клієнта ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_8 ).

Грошові кошти в сумі 52 000 з карти № НОМЕР_7 (Додаток 4) клієнта ОСОБА_2 переказано (Додаток 5) через Приват24 для фізичних осіб на карту банку АТ "ПУМБ" НОМЕР_18 клієнтки ОСОБА_5 (ІПН: НОМЕР_9 , за даним ЄКБ клієнтка відсутня) та в сумі 5025 грн. на карту № НОМЕР_10 клієнта ОСОБА_6 (ІПН: НОМЕР_11 ).

Аналізом логу (Додаток 6) входів клієнта ОСОБА_1 в Приват24 встановлено, що 20.02.2025 входи до його акаунту здійснювалися з пристрою, який раніше використовувався: 220333QNY|REDMI (imei:НОМЕР_19) так і з пристрою, який раніше не використовувався: NE2211|ONEPLUS (imei:НОМЕР_20, входи зафіксовано 19.02.2025 та 20.02.2025). Входи з пристрою NE2211|ONEPLUS (imei:НОМЕР_20) здійснювалися з IP-адрес НОМЕР_21 (Додаток 7) (м. Амтердам, Нідерланди), НОМЕР_22 (Додаток 8) (м. Амерсфорт, Нідреланди) та НОМЕР_16 (Додаток 9) (м. Київ), які раніше не використовувалися.

Перевіркою imei:НОМЕР_20 (Додаток 10) пристрою NE2211|ONEPLUS встановлено, що за період 01.01.2025 до 01.06.2025 входи з даного пристрою до інших акаунтів не здійснювалися.

Згідно з ПК "Адмін. панель Приват24" (Додаток 11) встановлено, що пароль входу змінено 2025-02-23 о 18:18:23 з пристрою 220333QNY|REDMI (imei:НОМЕР_19), тобто вже після здійснення переказів. Зміни паролю з інших пристроїв не здійснювалися. Логін входу не змінювався.

Перевіркою SMSARC (Додаток 12) (архів вихідних СМС, відправлених клієнту) встановлено, що 20.02.2025 клієнту надходило 10 SMSповідомлення: 5 повідомлень з OTP-паролем входу в термінал самообслуговуванням, 3 повідомлення з OTP-паролем входу в Приват24 та 2 повідомлення з прихованим змістом.

Згідно з ПК "Архів повідомлень" (Додаток 13) встановлено, що 20.02.2025 клієнту надходили повідомлення про отримання PIN / CVV2, повідомлення з OTP-паролем входу в термінал самообслуговуванням, повідомлення з OTPпаролем входу в Приват24 та повідомлення про здійснення переказів з карт клієнта.

Згідно ПК VRS, встановлено, що в період часу з 19.02.2025 до 01.03.2025 було зафіксовано 2 діалоги з клієнтом:

1. 20.02.2025, час з`єднання 08:25:39. В ході діалогу (Додаток 14) клієнт повідомив, що в нього знято грошові кошти, карти він не губив, никому не передавав, доступ до його телефону ніхто не має, в час здійснення переказів він спав.

2. 20.02.2025, час з`єднання 10:41:37, вхідний дзвінок від Банку. На питання співробітника клієнт повідомив (Додаток 15), що підозрілих дзвінків він не отримував, дані за картами не передавав.

На карту № НОМЕР_12 (Додаток 16) було встановлено ліміт видаткових операцій "0.04" 20.02.2025 о 08:38:52. Статус "Closed" на дану карту встановлено 20.02.2025 о 11:44:41.

На карту № НОМЕР_13 (Додаток 17) було встановлено ліміт видаткових операцій "0.04" 20.02.2025 о 08:38:57 Статус "Closed" на дану карту встановлено 20.02.2025 о 11:56:22.

Перекази, що не визнає клієнт проведено без використання токенів карт.

Таким чином перевіркою встановлено, що особа, яка здійснила оспорювані клієнткою перекази мала доступ до паролю входу в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 .

Відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг", дійсних на 20.02.2025:

1.1.10.10.1. Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту.

1.1.10.10.2. Клієнт несе відповідальність за всі платіжні операції (в тому числі операції у сфері електронної комерції та інші), що здійснюються з Платіжними картками, у тому числі наданими Банком його Довіреним особам. У разі, якщо Клієнт дає згоду на проведення платіжних операцій з Платіжними картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.

1.1.10.10.3. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою.

1.1.10.10.4. Клієнт несе відповідальність за всі операції, здійснені в межах лімітів, збільшених за розпорядженням Клієнта (за зверненням до Служби підтримки Банку).

1.1.10.10.5. Клієнт несе відповідальність за виконання грошових зобов`язань за операціями, що здійснені з використанням Платіжної картки, до часу отримання Банком заяви Клієнта (Держателя Платіжної картки) або Довіреної особи Клієнта про призупинення здійснення операцій з її застосуванням і постановки платіжної картки в Стоп-лист. При отриманні такої заяви Банк має верифікувати Клієнта (Держателя Платіжної картки) і зафіксувати дату та час його звернення.

Клієнт зобов`язаний заблокувати Платіжну картку перед подачею претензії до Банку щодо несанкціонованих операцій по ній.

1.1.10.10.6. У разі втрати Платіжної картки Клієнт (Держатель Платіжної картки) зобов`язаний негайно повідомити про це Банк. В іншому разі Банк не несе відповідальності за здійснення операцій, ініційованих за допомогою цієї Платіжної картки, до отримання такого повідомлення. До моменту повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку про втрату Платіжної картки ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе Клієнт (Держатель картки), а з часу повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом Держателя несе Банк.

На підставі викладеного за результатами перевірки встановлено, що у відповідності до вимог п.п.1.1.2.1.10, 1.1.10.10.1, 1.1.10.10.2, 1.1.10.10.3, 1.1.10.10.4, 1.1.10.10.5, 1.1.10.10.6 УіП, повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу покладено на утримувача платіжного засобу.

Крім того, порушень договірних відносин з клієнтом з боку Банку не встановлено.

Згідно з п. 136 розділу VІІ Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення) користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з пунктом 138 розділу VІІ Положення - емітент зобов`язаний у тому числі: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в п. 142 розділу VII цього Положення); забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення.

Згідно з п. 140 розділу VІІ Положення - користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

Відповідно до пунктів 108, 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. No 164 «Власник рахунку несе відповідальність за використання корпоративних (бізнесових) платіжних інструментів під час здійснення платіжних та/або інших операцій. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Отже, клієнт банку несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації, в т.ч. за несанкціоновані операції з його карткою.

Положеннями ч. 4 аб. 63 Загальних положень Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (Постанова Правління Національного банку України 19.05.2020 №65) визначено, що «фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації».

Так, відповідно до аб.1 ч.3 розділу Загальні положення Положення №164 автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача та/або належність користувачу певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача.

Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, а також їх автентифікація здійснюється відповідно до абзацу першого частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (Закон № 2155-VIII ).

Згідно із Законом № 2155-VIII засобом електронної ідентифікації є носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг.

Слід зазначити, що АТ КБ "Приватбанк" не був ініціатором та набувачем грошових коштів за оскаржуваними платежами з карткових рахунків позивача, а тому на АТ КБ "ПриватБанк" не може бути покладена відповідальність згідно положень ст.1212, 1213 ЦК, і повертати грошові кошти, у разі їх безпідставного набуття, повинні саме отримувачі цих коштів, власники рахунків, на які здійснено зарахування коштів.

АТ КБ "ПриватБанк" надав позивачу кредит для здійснення платежів на виконання умов укладеного між сторонами договору, та виконав платіжні доручення з переказу грошових коштів, що були ініційовані під авторизацією платника та ідентифікацією електронного платіжного засобу. Платіжні операції виконані належним чином, не є помилковими чи неналежними.

АТ КБ "ПриватБанк" разом з відзивом на позовну заяву надаються докази того, що 20.02.2025 позивачу надходило 10 SMS-повідомлення: 5 повідомлень з OTP-паролем входу в термінал самообслуговуванням, 3 повідомлення з OTP-паролем входу в Приват24 та 2 повідомлення з прихованим змістом.

Без розголошення вказаної інформації/отримання сторонніми особами інформації проведення операцій по карткам НОМЕР_17 від 20.02.2025 (списання грошових коштів на загальну суму 53971.94 грн. ) та НОМЕР_23 від 20.02.2025 (списання грошових коштів на суму 4999 грн.) не могло б бути можливим.

Тобто, долучені до матеріалів справи докази в повній мірі спростовують доводи позовної заяви про те, що своїми позивач «діями чи бездіяльністю» не порушував Умов правил надання банківських послуг, не вчиняв розрядження щодо списання/ перерахунку коштів або будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунку.

09.09.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає наступне. Так, відповідачем до матеріалів справи було долучено два записи телефонних дзвінків позивача з операторами банку. Зі змісту додатку 15 до відзиву вбачається, що починаючи з 1-ї хвилини розмови оператор банку повідомляє, що по одержувачу коштів ОСОБА_2 зафіксовано три звернення клієнтів, а також встановлено вхід з нетипового пристрою. Ці обставини підтверджують, що банк був належним чином поінформований про повторювані несанкціоновані перекази коштів та мав усі технічні й організаційні можливості для того, щоб вчасно вжити заходів і зупинити шахрайські операції. Проте АТ КБ «ПриватБанк» не здійснив необхідних дій для запобігання подальшим незаконним списанням, що свідчить про неналежне виконання ним обов`язків емітента платіжних інструментів. Крім того, позивач наголошує, що жодних підозрілих дзвінків від третіх осіб не отримував, даних за картками нікому не передавав, а з особою ОСОБА_2 не знайомий. Навпаки, зі змісту додатку 14 до відзиву, а саме телефонної розмови з оператором, чітко видно, що Позивач жодного разу не користувався кредитними коштами, а також навіть не знає ПІН-коду від кредитної картки, з якої було здійснено несанкціоноване списання коштів на загальну суму 53 971,94 гривень. Позиція відповідача про те, що відповідальність за шахрайські операції має нести споживач, є безпідставною, оскільки не підтверджена належними і допустимими доказами. Відповідач не довів наявність вини позивача у здійсненні спірних транзакцій. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, усі сумніви у доведеності вини споживача мають тлумачитися на його користь. За відсутності належних та допустимих доказів будь-які сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не, є рівними.

При цьому, представник позивача у своїй відповіді на відзив посилається на численну практику Верховного Суду. Зазначає, що усі наведені висновки Верховного Суду вказують, що встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду ябо іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. відповідач не довів того, що Позивач втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Окрім того, вранці 20.02.2025 року позивач, виявивши несанкціоноване списання з його карток, звернувся до АТ КБ "Приват Банк" з метою встановлення обставин такого списання та подальшого блокування карток, що не заперечується самим Відповідачем. ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України в СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, яким зареєстровано заяву, внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження.

Тобто, наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечується факту його звернення з вимогою про скасування цих транзакцій.

Окрім цього, як вказує КЦС ВС у справі N? 176/1445/22, що відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо наданих АТ КБ "ПриватБанк" доказів про направлення 20.02.2025 позивачу 10 SMS-повідомлення: 5 повідомлень з ОТР-паролем входу в термінал самообслуговуванням, 3 повідомлення з ОТР-паролем входу в Приват24 та 2 повідомлення з прихованим змістом, то отримання SMS-повідомлень із ОТР-паролями не підтверджують, що позивач самостійно або шляхом недбалості розголосив будь-які персональні дані або ОТР-паролі, які дали змогу третім особам здійснити несанкціоновані транзакції. Твердження про отримання 10 SMS-повідомлень, у тому числі ОТР-паролів, не може автоматично доводити вину користувача.

Крім того, фактично, саме банк мав технічну та організаційну можливість запобігти незаконним транзакціям. З матеріалів справи видно, що оператор банку був поінформований про незвичайну активність по рахунку ОСОБА_2 , а також вхід у застосунок банку позивача з нетипового пристрою, однак жодних дій з блокування підозрілих операцій та запобігання списанню коштів не було здійснено. Таким чином, саме відповідач не забезпечив належного захисту коштів Позивача, що свідчить про неналежне виконання обов`язків емітента платіжних інструментів. З урахуванням викладеного, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача - адвокат Чальцев Д.В. у відкритому судовому засіданні позовні вимоги та відповідь на відзив підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Кураксіна О.І. у відкритому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, відзив на позовну заяву підтримує.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, та надавши їм належну правову оцінку, доходить наступного.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Судом встановлено, що позивач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та отримує фінансові послуги в АТ КБ «ПриватБанк», що не заперечується сторонами.

20.02.2025 в період часу з 01:16 по 01:18 годин з карток, відкритих в AT КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , трьома транзакціями здійснено несанкціоноване списання коштів. Так, 20.02.2025 о 01:16 та 01:17 невідома особа перерахувала грошові кошти двома транзакціями з кредитної картки НОМЕР_3 (кредитний договір SAMDNWFC00073217449 від 28.12.2021 року) в загальній сумі 53971,94 гривень, та о 01:18 перерахувала з карти для виплат НОМЕР_1 (кредитний договір SAMDNWFC00073217437) грошові кошти в сумі 4999 гривень на карту НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 .

З копії виписки за карткою № НОМЕР_12 за період 20.02.2025-21.02.2025 вбачається, що з банківського рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», 20.02.2025 о 01:16:49 та о 01:17:24 відбулися списання грошових коштів на загальну суму 53971,94 грн., шляхом проведення двох переказів на картку НОМЕР_7 , яка належить

ОСОБА_7 копії виписки за карткою № НОМЕР_14 за період 20.02.2025-21.02.2025 вбачається, що з банківського рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», 20.02.2025 о 01:18:21 відбулося списання грошових коштів на суму 4999,00 грн., шляхом проведення одного переказу на картку НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що у зв`язку із виявленими несанкціонованими списаннями, у той же день, тобто 20.02.2025, ОСОБА_1 , звернувся із заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину, до Богодухівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області. За фактом вчинення кримінального правопорушення 20.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, номер кримінального провадження 120252210100000097.

Крім того, 20.02.2025 позивач декілька разів телефонним дзвінком звертався до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та повідомляв про те, що 20.02.2025 в період часу з 01:16 по 01:18 годин коли він перебував вдома та спав невідома особа перерахувала грошові кошти декількома транзакціями з двох банківських карток відкритих на його ім`я в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», при цьому зазначив, що не здійснював жодних переказів у ніч 20.02.2025, та як користувач карток, своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди, CCV2 коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Більш того, одна з банківських карток навіть не була ним активована. Телефон, який належить ОСОБА_1 , всю ніч знаходився поруч з ним на тумбочці. Зазначив, що особа ОСОБА_2 на рахунок якого були зараховані кошти, позивачу не відома.

Доказом зазначеного телефонної розмови між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», є аудіо диск, що знаходиться в матеріалах справи, зміст якого досліджено судом.

Крім того, 25.02.2025, та ще раз згодом ОСОБА_1 письмово звертався до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо факту несанкціонованого списаних грошових коштів з його карткових рахунків, в яких він просив розібратися із ситуацією, що склалася, провести службову перевірку та зупинити нарахування відсотків, штрафів та пені по кредитному ліміту на час досудового розслідування.

Проте, на вказані звернення позивача листом від 04.03.2025 та 05.04.2025 зміст яких є майже тотожними АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зауважив на тому, що переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивача. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів.

30.04.2025 на скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність AT КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь від НБУ з більш детальним роз`ясненнями, ніж ті, що надавалися відповідачем. Крім того, зазначено, що Банк підтверджує, що ОСОБА_1 звертався з повідомленням про шахрайські дії, після чого Банком були заблоковані його картки. Також Банком здійснено контакт з одержувачем ОСОБА_4 , який пояснив зарахування переказом від друга та відмовився повертати кошти.

09.10.2025 на ухвалу суду про витребування інформації щодо руху кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.02.2025 за №12025221010000097, до суду з Богодухівського районного відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області надійшло повідомлення, з якого вбачається, що під час розслідування вказаного кримінального провадження було проведено ряд слідчих дій, досудове розслідування триває.

22.09.2025 року представником АТ БК «ПриватБанк» до відзиву у якості одного з додатків було додано копію висновку службової перевірки, якою фахівцями відповідного підрозділу Банку проведено перевірку за фактом непідтвердження клієнтом ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) операцій за його картами НОМЕР_17 та № НОМЕР_13, в якій встановлено наступні обставини. Так, Клієнт не підтверджує ряд транзакцій, проведених за його картками, а саме: - НОМЕР_17 (Додаток 1) від 20.02.2025 - списання грошових коштів на загальну суму 53971.94 грн., - № НОМЕР_13 (Додаток 2) від 20.02.2025 - списання грошових коштів на суму 4999 грн.

Згідно з ПК VRS, встановлено, що в період часу з 19.02.2025 до 01.03.2025 було зафіксовано 2 діалоги з клієнтом:

1. 20.02.2025, час з`єднання 08:25:39. В ході діалогу (Додаток 14) клієнт повідомив, що в нього знято грошові кошти, карти він не губив, нікому не передавав, доступ до його телефону ніхто не має, в час здійснення переказів він спав.

Перекази, що не визнає клієнт проведено без використання токенів карт.

Таким чином, банк вважає, що без розголошення вказаної інформації/отримання сторонніми особами інформації проведення операцій по карткам НОМЕР_17 від 20.02.2025 (списання грошових коштів на загальну суму 53971.94 грн.) та НОМЕР_23 від 20.02.2025 (списання грошових коштів на суму 4999 грн.) не могло би бути можливим.

За змістом ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

За змістом ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з преамбулою Закону України «Про платіжні послуги» (далі - Закон № 1591-ІХ), який введено в дію з 01.08.2022, саме цей Закон визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

У ст. 1 Закон № 1591-ІХ наведено ряд визначень, зокрема, такі:

автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг;

вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії;

дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації;

засіб дистанційної комунікації - засіб комунікації, що використовується у процесі укладання правочинів щодо надання платіжних послуг (у тому числі для надсилання та отримання всіх необхідних для цього документів та відомостей) та/або ініціювання платіжних операцій без фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача;

індивідуальна облікова інформація - індивідуалізований набір інформації, що надається надавачем платіжних послуг користувачу або його уповноваженому представнику для цілей автентифікації;

ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди;

неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;

неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно);

неналежний стягувач - особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника;

платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;

платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів;

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 32 цього Закону користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати надавачу платіжних послуг інформацію для здійснення контактів із ним, а надавач платіжних послуг зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом строку дії договору.

Обов`язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі:

1) інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем;

2) відмови користувача від отримання повідомлень надавача платіжних послуг про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі.

Згідно з п. 6, п. 7 ч. 19, ч. 20 ст. 38 Закону № 1591-ІХ емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У разі невиконання емітентом обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від виконання таких операцій несе емітент. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі про надання платіжних послуг; реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку України, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням.

Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:

1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором;

2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом;

3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права;

4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції;

5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Частинами 1, 2, 3, 12, 22 ст. 86 Закону № 1591-ІХ надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за порушення прав та інтересів споживачів.

Загальні вимоги Національного банку України до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням встановлено Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення).

Згідно з п. 29 Положення умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту.

Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем (п. 140 Положення). До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 146).

У справі, що розглядається спір виник щодо правомірності виконання Банком платіжних операцій, які позивач вважає такими, що не були ним ініційовані або акцептовані, а також нарахування Банком процентів, штрафних санкцій, комісій за користування кредитним лімітом, які утворилися внаслідок проведення несанкціонованих операцій по банківським рахункам позивача.

Підставою оскарження позивачем правомірності дій Банку стало те, що 20.02.2025 у період часу з 01:16 по 01:19 сторонніми особами трьома транзакціями було здійснено перекази коштів з банківських рахунків позивача від імені позивача, але поза його волею з протиправним використанням його особистих даних, якими вони заволоділи без порушення ним правил конфіденційності.

У цій справі обидві сторони не заперечують, що несанкціоноване, помилкове списання відбулося внаслідок дій третіх осіб. Втім, позивач вважає, що таке списання відбулося через неправомірні дії Банку, який не зупинив підозрілі платежі, натомість Банк стверджує, що він не мав можливості не виконати належним чином оформлені розпорядження клієнта на здійснення переказів, а втрата позивачем коштів відбулася через його власну необачність, або умисні дії з передачі персональних даних третім особам.

Зазначені судом вище норми ЦК України, Закону України «Про платіжні послуги» та Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів є спеціальними для спірних правовідносин й дають підстави для висновку, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами, зокрема, за виконання помилкової або неакцептованої платіжної операції, порушення прав та інтересів споживачів. При цьому жодні умови договорів не можуть встановлювати безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, крім випадків, коли доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту.

Відповідно до ст. 5 Закону «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» банки є суб`єктами забезпечення кібербезпеки. Відтак, несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний Банком відповідно до приписів вказаного Закону.

У Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, додаток «Кіберзлочинність та відмивання коштів», затвердженій наказом Дерфінмоніторингу від 25.12.2013 №157, вказано, що банківська система України є однією зі сфер, де найбільш широко та активно використовуються сучасні можливості інформаційних технологій та мережі Інтернет. А враховуючи, що зазначені технології використовуються для грошових переказів, зазначена сфера привертає все більшу увагу злочинців. Несанкціоноване списання коштів з банківських рахунків, шахрайство з платіжними картками, втручання в роботу інтернет-банкінгу, розповсюдження комп`ютерних вірусів, DDoS атаки на інтернет-ресурси, шахрайство в інформаційних мережах - це не вичерпний перелік кіберзлочинів, тобто злочинів у сфері інформаційних та комп`ютерних технологій. У розділі 2.1 «Шахрайство в системах дистанційного банківського обслуговування» Типології, вказано, що системи дистанційного банківського обслуговування, як інструмент доступу до грошових переказів, сьогодні все частіше стають мішенню для кіберзлочинців.

Мета шахраїв спотворити інформацію, сформувати за допомогою ДБО і провести платіж, який за змістом не буде виділятися в потоці звичайної діяльності жертви, але переведе гроші на рахунки підставної особи або фіктивної фірми, використовуючи звичайне для даного клієнта призначення платежу. У Типології вказано, що індикаторами підозрілості фінансових операцій зазначеної спрямованості для банківських установ опосередковано можуть бути наступні фактори, зокрема: спроба входу із забороненого/нового IP-адресу; транзакції в нестандартний час або підключення до системи у вечірній час; незвичайні умови або складність операції: висока частота переказів коштів протягом невеликого періоду часу, велика кількість різноманітних джерел походження коштів та платіжних методів (інструментів); спроби зняти кошти в день їх зарахування; операції не відповідають попереднім операціям клієнта.

Тож, можна зробити висновок, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта Банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.06.2023 у справі № 922/4091/19.

Отже, ключовими питаннями цієї справи є те, чи довів Банк вину позивача (клієнта) у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції, і чи спростував Банк наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку клієнта.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, які встановленні ст. ст. 77 - 80 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд на підставі досліджених ним доказів, які містяться у справі, встановив та взяв до уваги таке:

- позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», між сторонами у справі існують правовідносини банківського рахунку та кредиту;

- ОСОБА_1 має власний обліковий запис у системі «Приват24», ідентифікація в якій здійснюється з використанням логіну та пароля, а також повідомленого ним Банку номеру мобільного телефону НОМЕР_15 , який обслуговується оператором мобільного зв`язку Київстар;

- 20.02.2025 з 01:16 до 00:19 грошові кошти з карт № НОМЕР_12 та НОМЕР_23, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 , були переказані через Приват24 для фізичних осіб (мобільна версія) на карту № НОМЕР_7 клієнта ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_8 ), після чого грошові кошти в сумі 52 000 грн. з карти № НОМЕР_7 клієнта ОСОБА_2 переказано через Приват24 для фізичних осіб на карту банку АТ "ПУМБ" НОМЕР_18 клієнтки ОСОБА_5 (ІПН: НОМЕР_9 ), та в сумі 5025 грн. на карту № НОМЕР_10 клієнта ОСОБА_6 (ІПН: НОМЕР_11 );

- 19.02.2025 та 20.02.2025 здійснювалося три входи до аканту ОСОБА_1 : один з пристрою, який раніше використовувався: 220333QNY|REDMI (imei:НОМЕР_19), та 2 і з пристрою, який раніше не використовувався: NE2211|ONEPLUS (imei:НОМЕР_20, входи зафіксовано 19.02.2025 та 20.02.2025). Входи з пристрою NE2211|ONEPLUS (imei:НОМЕР_20) здійснювалися з IP-адрес НОМЕР_21 (м. Амтердам, Нідерланди), НОМЕР_22 (м. Амерсфорт, Нідреланди) та НОМЕР_16 , які раніше не використовувалися;

- 20.02.2025 на адресу ОСОБА_1 надходило 10 SMS повідомлення: 5 повідомлень з OTP-паролем входу в термінал самообслуговуванням, 3 повідомлення з OTP-паролем входу в Приват24 та 2 повідомлення з прихованим змістом;

- 20.02.2025 на адресу ОСОБА_1 надходили повідомлення про отримання PIN / CVV2, повідомлення з OTP-паролем входу в термінал самообслуговуванням, повідомлення з OTPпаролем входу в Приват24 та повідомлення про здійснення переказів з карт клієнта;

- 20.02.2025 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження №12025221010000097 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з вилягу з ЄРДР вбачається, що 20.02.2025 до ч.ч. СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 20.02.2025 о 01:16 та о 01:17 невідома особа перерахувала грошові кошти двома транзакціями з його кредитної картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 в загальній сумі 53 971,94 грн., та 20.02.2025 о 01:18 перерахувала з його карти для виплат АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 в сумі 4999 грн. на карту НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 .

Наразі досудове розслідування триває.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №766/19614/18 щодо аналогічних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, «Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що «відповідно до пунктів 6.7, 6.8. Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Надалі ВС КЦС в постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 зазначає: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Верховний Суд в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 вказав, що: «Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОЬА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 не є підставою для відмови у задоволенні позову».

Указана судова практика Верховного Суду є сталою та сформованою.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, а також беручи до уваги судову практику Верховного Суду, суд доходить висновку про те, що Банком не надано належних і достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як володілець та користувач карток, своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Позивач не був ініціатором спірних переказів коштів з його рахунків у АТ КБ «ПриватБанк», оскільки 20.02.2025 відбулася компроментація доступу до акаунту ОСОБА_1 в інтернет-банкінгу «Приват24», що забепечило безперешкодне входження до нього як з типового так і з нетипового пристрою та ініціювання неналежним платником платежів з використанням як власних коштів позивача, так і кредитних коштів у межах встановленого на рахунку відповідача кредитного ліміту. Отже, списання грошових коштів із карткових рахунків позивача відбулося не з його волі. Навпаки, виявивши безпідставне списання, перекази та зняття коштів, позивач повідомив Банк про них та звернувся до правоохоронних органів, а відтак він не несе відповідальності за такі операції.

При цьому відповідач не надав переконливих доказів того, що свідомі чи необережні дії або бездіяльність позивача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту.

Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

Відповідач не довів, що саме свідомі чи необережні дії або бездіяльність позивача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту. Тобто банк не довів, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню третіми особами інформації про логін та пароль в системі онлайн банкінгу.

Так, Банк, як фінансова установа, яка обслуговує рахунок позивача, отримавши 20.02.2025 року від імені позивача для виконання декілька доручень на переказ коштів, мав би звернути увагу на очевидні ознаки сумнівності (підозрілості) фінансових операцій (вхід із нового пристрою та IP-адреси, підключення до системи у нічний час, повторюваність переказів між тими самими рахунками та відносно високу частоту переказів протягом короткого періоду часу). Тобто відповідач мав об`єктивну змогу відреагувати на вказані сумнівні операції (зупинити їх чи відмовити у їх виконання).

З урахуванням наведеного, відповідач не довів вину позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції, та не спростував наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів із рахунків позивача.

Крім того, позивач не несе відповідальності за неналежні платежі у межах встановленого банком кредитного ліміту, а отже, і нарахування банком процентів за використання кредитних коштів є неправомірним та порушуватиме права позивача, як споживача фінансових послуг.

Отже, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача зупинити нарахування та списати вже нараховані відсотки, штрафні санкції та комісії за користування кредитним лімітом, які утворилися внаслідок несанкціонованих списань грошових коштів з його банківського рахунку, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відтак, оцінюючи встановлені обставини, досліджені докази в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, суд доходить переконання про задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з AT КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД; КОД ЄДРПОУ 14360570) кошти у розмірі 4999,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 00 копійок), що були списані внаслідок несанкціонованої операції 20.02.2025 з рахунку НОМЕР_1 (угода №SAMDNWFC00073217437 від 28.12.2021 року) та перерахувати їх на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Зобов`язати AT КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД; КОД ЄДРПОУ 14360570) відновити залишок кредитних коштів рахунку НОМЕР_3 (угода SAMDNWFC00073217449 від 28.12.2021 року) у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 20.02.2025 шляхом повернення коштів у сумі 53971,94 грн (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят одна гривня 94 копійки.

Зобов`язати AT КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД; КОД ЄДРПОУ 14360570) зупинити нарахування та списати вже нараховані відсотки, штрафні санкції, комісії за користування кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) від 20.02.2025 року за картковим рахунком НОМЕР_3 (угода SAMDNWFC00073217449 від 28.12.2021 року), відкритим на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», розташоване за адресою: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Бугаєнко І. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua