Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №345/3024/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3024/26

Провадження № 2/345/2340/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просить стягнути з нього на її користь додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 20 900,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 14 листопада 2015 року між нею та відповідачем, було укладено шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції у Полтавській області, про що складено актовий запис № 117 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.11.2015 року.

У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області у справі № 528/754/25 шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з позивачкою та перебувають на її утриманні.

Судовим наказом Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2024 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 квітня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі зазначеного судового наказу було відкрито виконавче провадження № 78169211 від 23.05.2025 року.

Разом з тим, окрім звичайних витрат на утримання дітей, виникла необхідність у здійсненні додаткових витрат, пов`язаних із станом здоров`я дітей, а саме із необхідністю стоматологічного лікування. У дітей тривалий час спостерігалися болі, дискомфорт у ротовій порожнині, запальні процеси, а також ускладнення, пов`язані із передчасним псуванням молочних зубів, що потребувало невідкладного стоматологічного втручання. Враховуючи вік дітей, зволікання з лікуванням могло призвести до погіршення стану здоров`я, ускладнення формування постійного прикусу, розвитку інфекційних процесів та інших негативних наслідків.

З метою належного лікування дітей позивачка звернулася до стоматології «Призма». Під час первинного огляду та консультації лікарем-стоматологом було проведено обстеження дітей, складено комплексний план лікування, який включав терапевтичне лікування, видалення молочних зубів, встановлення пломб, проведення анестезії, відновлення пошкоджених зубів, а також інші необхідні стоматологічні маніпуляції для усунення больового синдрому та запобігання подальшим ускладненням.

Усі стоматологічні послуги були платними, зокрема консультації, діагностика, лікування, анестезія, видалення молочних зубів, встановлення пломб, коронок та інші супутні медичні процедури. Усі витрати, пов`язані з лікуванням дітей, позивачка, як мати, несла самостійно, без будь-якої фінансової участі з боку відповідача. Після завершення лікування стоматологічним закладом їй було видано акт виконаних робіт від 21.04.2026 року, який містить печатку стоматологічного кабінету, підпис уповноваженої особи та підпис лікуючого лікаря, що підтверджує фактичне надання послуг та їх вартість. Відповідно до зазначеного акта, за стоматологічне лікування сина нею було сплачено 28 000 грн, а за лікування доньки - 13 800 грн. Таким чином, загальна сума додаткових витрат на лікування обох дітей склала 41 800 грн.

Позивачка стверджує, що неодноразово зверталася до відповідача з проханням взяти участь у відшкодуванні половини понесених витрат на лікування дітей, оскільки такі витрати є необхідними, обґрунтованими та безпосередньо пов`язаними із забезпеченням належного стану здоров`я спільних дітей. Однак відповідач добровільно компенсувати частину витрат відмовляється, участі у вирішенні даного питання не бере, на контакт щодо мирного врегулювання спору не йде, що фактично змусило її звернутися до суду за захистом прав та законних інтересів дітей.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

10.08.2026 представник відповідача через систему «Електронний суд» направив відзив в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Відповідач ніколи не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання дітей та бере участь у їх забезпеченні як шляхом сплати аліментів, так і шляхом надання додаткової матеріальної допомоги понад встановлені судом платежі. На користь дітей із відповідача здійснюється стягнення аліментів у примусовому порядку відповідно до судового наказу. Разом із тим відповідач регулярно та систематично надавав позивачу додаткову матеріальну допомогу для забезпечення потреб дітей, незважаючи на складне матеріальне становище, погіршення стану здоров`я та обмежені фінансові можливості, що підтверджується інформацією про окремі операції в банківських установах.

Представник відповідача стверджує, що його довіритель після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист України та проходив військову службу у складі Збройних Сил України. За участь у бойових діях відповідачу надано статус учасника бойових дій. Унаслідок погіршення стану здоров`я відповідач був звільнений з військової служби за станом здоров`я. Зa результатами оцінювання повсякденного функціонування особи відповідачу встановлено III групу інвалідності, причиною якої визначено захворювання, пов`язане із проходженням військової служби та захистом Батьківщини. Наразі відповідач є особою з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності, яка фактично є його основним джерелом існування та збирає документацію для повторного проходження комісії і продовження інвалідності. Відповідач страждає на низку захворювань опорно-рухового апарату, що обмежують його фізичні можливості та працездатність.

Таким чином, матеріальне становище відповідача суттєво змінилося після проходження військової служби та отримання інвалідності. Попри це відповідач продовжує сплачувати аліменти та за можливості надавати додаткову матеріальну допомогу дітям. Разом із тим відповідач не був повідомлений про наявність у дітей стоматологічних проблем, не був ознайомлений із планом лікування, його вартістю, строками проведення та не залучався до вирішення будь-яких питань, пов`язаних із лікуванням дітей. Матеріали позову не містять жодного доказу того, що до початку лікування дітей позивач повідомляла відповідача про необхідність проведення стоматологічного лікування, його орієнтовну вартість чи потребу у спільному фінансуванні таких витрат. Також відсутні докази того, що позивач пропонувала відповідачу самостійно взяти участь у лікуванні дітей або надати кошти на проведення такого лікування до моменту його фактичного здійснення.

За таких обставин відповідач був позбавлений можливості взяти участь у виборі медичного закладу, погодженні плану лікування, його вартості та оцінці необхідності окремих процедур. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.06.2026 позивачка направила на адресу суду відповідь на відзив. Зазначає, що наведені відповідачем доводи не відповідають реальним обставинам справи та не підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами. Зокрема надані відповідачем банківські документи стосуються періоду, який передував виникненню спірних правовідносин. Предметом даної справи є відшкодування додаткових витрат на лікування зубів дітей, яке розпочалося у листопаді 2025 року та здійснювалося поетапно протягом тривалого часу до квітня 2026 року. Натомість документи, на які посилається відповідач, охоплюють період до вересня 2025 року, тобто до початку проведення стоматологічного лікування, витрати на яке є предметом розгляду у цій справі. Окремо звертає увагу на те, що з 14 листопада 2015 року і до 11 листопада 2025 року, коли рішення суду про розірвання шлюбу набрало законної сили, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та вели спільне сімейне господарство. У цей період усі доходи, отримані будь-ким із подружжя, відповідно до положень Сімейного кодексу України, були об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Фактично відповідач намагається поставити собі у заслугу виконання тих обов`язків, які він і без того був зобов`язаний виконувати як чоловік та батько під час перебування у шлюбі. Щодо виписки ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 05.09.2025 року, то її аналіз свідчить про те, що вона охоплює період з лютого 2024 року по липень 2025 року, тобто період виконання відповідачем його звичайного аліментного обов`язку на підставі судового наказу, за яким було відкрито виконавче провадження.

Позивачка стверджує, що після працевлаштування відповідача до ТОВ «АРТ ОФ КУКІНГ» з 28.08.2025 року, на її переконання, вживав заходів щодо штучного заниження офіційного доходу з метою мінімізації розміру аліментних відрахувань. Зазначені дії фактично свідчать про ухилення від належного виконання батьківського обов`язку щодо утримання дітей у повному обсязі. Як підтверджується матеріалами виконавчого провадження та звітами про відрахування, роботодавцем відповідача не здійснювалося належне утримання аліментів із його заробітної плати за період з вересня по листопад 2025 року. У зв`язку з цим державним виконавцем було проведено перерахунок заборгованості та винесено відповідну постанову про звернення стягнення на доходи боржника, відповідно до якої за вказаний період утворилася заборгованість у розмірі 16 681,07 грн, яка станом на сьогоднішній день відповідачем не погашена. Невдовзі після встановлення та фіксації зазначеної заборгованості відповідач припинив офіційні трудові відносини з ТОВ «АРТ ОФ КУКІНГ» з 13.04.2026 року, що вказує на його подальші дії, спрямовані на уникнення виконання обов`язку щодо сплати аліментів із офіційного доходу.

Окрім того твердження відповідача про те, що він не був обізнаний про стан здоров`я дітей, необхідність проведення стоматологічного лікування та пов`язані з цим витрати, не відповідають дійсності та є спробою уникнути передбаченого законом обов`язку брати участь у додаткових витратах на дітей.

Вважає таку поведінку відповідача відверто суперечливою та недобросовісною. Обов`язок люблячого та відповідального батька має виражатися у реальних діях, спрямованих на забезпечення базових потреб дітей (зокрема, їхнього лікування та реабілітації), а не у спробах уникнути фінансової відповідальності за допомогою судових заперечень. Просила задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

На підставі копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.11.2015 року встановлено, що 14 листопада 2015 року між позивачкою та відповідачем, було укладено шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції у Полтавській області, про що складено актовий запис № 117 (а.с.7).

Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 07.09.2018 та НОМЕР_3 від 23.04.2020 (а.с. 8, 8зв).

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області у справі № 528/754/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 9).

Судовим наказом Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2024 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 квітня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.10).

На підставі ухваленого судового наказу старшим державним виконавцем Гребінківського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шерстюк Т.О. було відкрито виконавче провадження № 78169211 від 23.05.2025 року (а.с.11).

Згідно довідки №2617-5003180513 від 21.03.2024 про взяття на облік ВПО Любіній О.І. надано статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце перебування АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно довідки №2617-5003180515 від 21.03.2024 про взяття на облік ВПО Любіна М.О. надано статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце перебування АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно довідки №2617-5003180517 від 21.03.2024 про взяття на облік ВПО Любіній П.О. надано статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце перебування АДРЕСА_1 (а.с.14 зв).

Відповідно до акту виконаних робіт стоматології «Призма» від 28.11.2025, було проведено пацієнту ОСОБА_5 роботи на загальну суму 28000,00 грн (а.с.15).

Відповідно до акту виконаних робіт стоматології «Призма» від 21.04.2026, було проведено пацієнту ОСОБА_6 роботи на загальну суму 13 800,00 грн (а.с.16).

Факт оплати підтверджується фіскальними чеками: від 31.01.2026 на суму 1400 грн., від 10.04.2026 на суму 2000 грн., від 14.01.2026 на суму 1400 грн., від 10.04.2025 на суму 2000 грн., від 14.01.2026 на суму 1400 грн., від 07.01.2026 на суму 1400 грн., від 10.12.2025 на суму 1700 грн., від 10.12.2025 на суму 1700 грн, від 28.11.2025 на суму 300 грн. (а.с.17-18).

Як вбачається з інформації про окремі операції від АТ КБ «Приватбанк» від 05.09.2025 року №R5NRSA2DOH79K904, інформацією про окремі операції від АТ КБ «Приватбанк» від 31.05.2025 року №4K1Q66V4K4B2CNBB, випискою ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 05.09.2025 року відповідач здійснював перерахування грошових коштів на рахунок позивачки.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 12.11.2024 ОСОБА_2 безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в період з 2022 по 2024 роки на території Донецької та Луганської областей.

За участь у бойових діях відповідачу ОСОБА_2 надано статус учасника бойових дій, що підтверджено відповідним посвідченням серії НОМЕР_5 від 14.06.2024.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи.

На підставі витягів з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.07.2025 року встановлено, що отримане захворювання ОСОБА_2 призводить до обмеження здатності до трудової діяльності 1 ступеня.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 21.05.26 року відповідачу встановлено діагноз М16.0 первинний коксартроз двобічний. Двобічний кокосартроз 1-2 ст. Двобічний гонартроз 2 ст. Частковий розрив ПХЗ правого колінного суглоба. Двобічна хондромаляція надколінника 2-3 ст. Хондромаляція мелліального виростку лівої великогомілкової кістки. Двобічн. дегенартивні зміни латерального меніску. Рекомендації: Планове проведення курсу PRP-терапії 3 ін`єкції зі інтервалом 14 днів у лівий та правий колінний суглоб з заключним введенням SVF.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 28.05.26 року ОСОБА_2 встановлений діагноз М54.10 Радикулопатія, множинні відділи хребта. Остеохондроз пр/кр відділів хребта, кила мхд L4-L5, L5-S1 з стенозуванням хребтового каналу. Вертеброгенна цервікотораколюмбалгія з радикулопатією S1 справа, виражений больовий синдром, м`язово-тонічний синдром, чутливі та рухові розлади. Рекомендації: режим праці та відпочинку, ЛФК.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 13.11.2025 року відповідачу встановлено діагноз М17.1 Інший первинний гонартроз. Посттравматичний ДОА, рецидивуючий синовіїт, стійка комбінована контрактурвлівого колінного суглобу із стійким больовим синдромом на фоні застарілого пошкодження медіального меніска. Стан після артроскопічної меніскектомії лівого колінного суглобу (25.09.2023р.). Посттравматичний ДОА 2ст., синовіїт правого колінного суглобу з больовим синдромом на фоні застарілого пошкодження обох менісків. Двобічний коксартроз 1-2ст з больовим синдромом. Ускладнений остеохондроз. Деформуючий спондилоартроз поперекового відділу хребта із стійким больовим та міотонічним синдромом. Протрузії м/х дисків на рівні L3-L4 та L4-L5. Вузли Шморля в тілах хребців Th12-L3. Неповна сакралізація L5. Артроз обох крижово-клубових суглобів: справа З ст, зліва 2ст. Помірне порушення функції хребта, колінних та кульшових суглобів, опори та ходи.

Згідно висновків ТОВ «АШ БІ МЕДІКАЛ» у відповідача виявлено дегенеративні зміни поперекового відділу хребта, ускладнені протрузіями L3-L4, L4-L5 дисків. Субхондральні зміни структури тіл L3-S1 хребців за типом Modic II. Деформуючий спондильоз, спондилоартроз. Рекомендовано: консультація невропатолога.

Оцінка суду:

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з її хворобою. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Згідно із ч. 2 ст. 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, вони необхідні для того, щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватися відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на сторону позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь - якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

До особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї, у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то вона страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико - соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно - курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно - курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Слід зазначити, що вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Так, судом встановлено, що позивачкою понесено додаткові витрати на стоматологічне лікування дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Після завершення лікування стоматологічним закладом їй було видано акт виконаних робіт від 21.04.2026 року, який містить печатку стоматологічного кабінету, підпис уповноваженої особи та підпис лікуючого лікаря, що підтверджує надання послуг та їх вартість. Відповідно до поданих актів, за стоматологічне лікування сина нею було сплачено 28 000 грн, а за лікування доньки - 13 800 грн. Акт перерахування коштів підтверджується фіскальними чеками.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27.02.1999 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як передбачено ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд приходить висновку, що позивачкою доведено факт понесення нею додаткових витрат на стоматологічне лікування дітей. Дані витрати позивачки стосуються особливих обставин, а саме необхідності стоматологічного лікування сина та доньки, і такі витрати є додатковими, оскільки зумовлені негативними (хвороба) фактами.

Надані стороною позивачкою докази не спростовані стороною відповідача.

При цьому, посилання сторони відповідача на те, що понесені витрати не були погоджені з батьком, не можуть бути прийняті в якості підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки така норма не має імперативного характеру, вказані обставини не впливають на висновки суду щодо обов`язку батька брати участь у додаткових витратах на дітей в частині стоматологічного лікування, яке було необхідним для них.

З огляду на положення ст. 180, 185 СК України, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків (ст. 141 СК). Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України, кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

В матеріалах справи наявні Акти виконаних робіт, які підтверджують як вид наданих послуг, так і вартість таких і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування дитини.

Виходячи з того, що сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, не заслуговують на увагу посилання сторони відповідача на те, що відповідач є матеріально неспроможним, оскільки обмеження здатності до трудової діяльності 1 ступеня (помірний ступінь) означає часткову втрату можливості повноцінно працювати. Воно включає втрату професії або значне зниження кваліфікації, зменшення обсягу професійної діяльності більш ніж на 25% або труднощі з працевлаштуванням. Належних доказів того, що відповідач не може працювати із врахуванням наданого ступеня інвалідності, та й взагалі протипоказань до праці ним не надано, як і не надано ним доказів щодо його дійсного майнового стану.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що позивачка при пред`явленні даного позову до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому, беручи до уваги, що позов задоволено, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави 1311,20 грн судового збору.

На підставі викладеного, ст. 55 Конституції України, ст. 7, 180, 181, 185 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , фактичне місце перебування АДРЕСА_1 додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 20 900,00 (двадцять тисяч дев`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1311 (одну тисячу триста одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий