Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №344/12213/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12213/26

Провадження № 2/344/6401/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Атаманюка Б. М.,

секретаря Солонинко С.А.,

за участі

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся 25.06.2026 до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.07.2026 відкрито пров1адження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі судового наказу Івано-Франківського міського суду від 19.06.2026 (справа№344/11403/26) із позивача ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітної плати. Станом на даний час фінансове та сімейне становище позивача зазнало змін, оскільки позивач уклав шлюб із ОСОБА_3 , та у даному шлюбі у них народилася дочка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Теперішня дружина позивача не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, а тому перебуває на утриманні позивача. Нова родина позивача проживає у орендованій квартирі, оскільки вони є внутрішньо-переміщеними особами із Бахмутського району. Крім того, позивач є військовослужбовцем та через хронічні захворювання хребта його визнано непридатним до служби в морській піхоті, лікування потребує значних фінансових витрат на медикаменти. Позивач не має власного нерухомого майна у власності та змушений орендувати квартиру для себе та своєї сім`ї. Крім того, позивач несе додаткове матеріальне навантаження у звязку із утриманням та матеріальною допомогою дідусеві – ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який як внутрішньо-переміщена особа на даний час проиває у смт. Ворохта Івано-Франківської області. Інших родичів, які б допомагали дідусю на даний час не має, оскільки його матір (донька дідуся) проживає на тимчасово окупованій території АР Крим. Тому обов`язок по забезпеченні дідуся на його лікування та реабілітацію покладено на позивача. На підставі наведених обставин справи, позивач просить суд на зменшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначивши їх в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх його доходів. Розгляд справи просив здійснювати без його участі на підставі наявних матеріалів справи.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У позові просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що аліментів по вказаному судовому наказі ще не отримувала. Вважає доводи позивача необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки дідусеві позивача ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) допомагає саме вона та її матір, а не позивач як вказує у позові. Просила суд допитати в якості свідка дідуся позивача - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), явка якого до суду нею забезпечена. Вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру аліментів.

Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, покази свідка, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі судового наказу Івано-Франківського міського суду від 19.06.2026 (справа№344/11403/26) із позивача ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? (однієї четвертої) частини заробітної плати (а.с.8-9).

Згідно копії посвідчення та довідки військово-лікарської комісії ОСОБА_2 є військовослужбовцем та через хронічні захворювання хребта його визнано непридатним до служби в морській піхоті (а.с.11-12).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 29.12.2023 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 (а.с.14).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на зміну його матеріального стану, зокрема на те, що на даний час він має другу дитину, несе тягар по оплаті за орендоване житло, своє лікування та реабілітацію.

Окрім того, в позові вказується про те, що позивач несе додаткове матеріальне навантаження у звязку із утриманням та матеріальною допомогою дідусеві – ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якому змушений надавати регулярну фінансову допомогу. Стверджує, що дідусь переніс численні операції та потребує постійного медичного догляду.

Проте, свідок ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в судовому засіданні суду показав, що він є внутрішньо-переміщеною особою із м. Лиман Донецької області, та на даний час проживає у санаторії у смт. Ворохта Івано-Франківської області. Його онук ОСОБА_2 вводить суд в оману щодо надання йому будь-якої допомоги. Вважає, що він б мав допомагати своєму синові. На прохання онука ним було надано його документи. Йому допомагає відповідач по справі ОСОБА_1 та її матір, а не онук ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Таким чином, поставивши перед судом питання про зменшення розміру стягуваних аліментів, позивачу належить доводити обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 192 СК України.

Особливістю даної категорії справи є те, що, враховуючи необхідність забезпечення інтересів неповнолітньої дитини, саме платник аліментів зобов`язаний довести перед судом наявність обставин, які б свідчили про його неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач вводить суд в оману щодо надання будь-якої допомоги своєму дідусеві, що спростовано останнім у судовому засідання будучи допитаним у якості свідка.

Щодо наявності у позивача іншої дитини, то сама по собі ця обставина не свідчить про суттєві зміни матеріального стану позивача.

Отже, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, та відсутністю доказів, які свідчать про наявність підстав для зменшення аліментів на утримання дитини забезпечуючи справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника, суд приходить до висновку, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає найкращим інтересам дитини та є необхідним для підтримання належного рівня життя дитини.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та ненадання належних доказів суд приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак витрати зі сплати судового збору компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.07.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК