Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №206/5080/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/5080/26

Провадження 2-а/206/37/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Малихіної В.В.,

за участю секретаря судового засідання Тимченко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R482825 від 20.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 березня 2022 року ОСОБА_1 було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Відтоді він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та набув статусу військовослужбовця. Під час виконання завдань із захисту України позивач потрапив у полон, у якому перебував із 12 квітня 2022 року до 25 травня 2025 року. Упродовж цього періоду він був об`єктивно позбавлений можливості особисто вчиняти будь-які дії, пов`язані з військовим обліком, уточненням персональних даних або повідомленням державних органів про місце свого перебування. Одразу після звільнення з полону позивача було направлено на стаціонарне лікування, яке тривало з 26 травня до 24 червня 2025 року. Необхідність лікування та наявність наслідків перебування в полоні підтверджуються долученими до справи медичними документами. Надалі позивач також проходив лікування та реабілітацію, однак продовжував перебувати на військовій службі. Водночас у застосунку «Резерв+» як дату нібито вчиненого позивачем порушення зазначено 26 серпня 2025 року. Проте станом на цю дату ОСОБА_1 залишався військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до статті 15 КУпАП військовослужбовці за адміністративні правопорушення, за загальним правилом, несуть відповідальність за дисциплінарними статутами, крім прямо передбачених законом винятків. Порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, до переліку таких винятків не належить. Отже, станом на 26 серпня 2025 року позивач не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП на загальних підставах. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 березня 2026 року позивача було звільнено з військової служби у запас, а 26 березня 2026 року — виключено зі списків особового складу військової частини. Таким чином, лише після 26 березня 2026 року позивач фактично припинив проходження військової служби. 31 березня 2026 року ОСОБА_1 було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1243-5004003846. Саме із цієї дати відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для позивача розпочався семиденний строк, протягом якого він мав стати на військовий облік за місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщена особа. Уже 01 квітня 2026 року, тобто наступного дня після отримання довідки ВПО, ІНФОРМАЦІЯ_2 взяв позивача на військовий облік. Отже, передбачений законом обов`язок було виконано своєчасно — у межах установленого семиденного строку. Додатково 02 квітня 2026 року в застосунку «Резерв+» було відображено уточнення персональних даних позивача, що підтверджує актуалізацію відповідних реєстрових відомостей до моменту винесення оскаржуваної постанови. 20.04.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виніс постанову № R482825, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що «за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлено, нібито позивач «не став на військовий облік як внутрішньо переміщена особа (ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”)». Водночас у постанові не вказано дату прибуття позивача до нового місця проживання, дату взяття на облік ВПО, дату початку та закінчення семиденного строку, конкретну частину статті 37, період бездіяльності, місце і спосіб вчинення правопорушення та докази, якими це підтверджено. Зазначений висновок відповідача суперечить документам, які перебували або мали перебувати в державних реєстрах і були доступні самому відповідачу. Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях у Маріуполі, з 12.04.2022 до 25.05.2025 перебував у полоні, після звільнення проходив тривале стаціонарне лікування та реабілітацію, а зі списків особового складу був виключений лише 26.03.2026. Після виключення зі списків особового складу позивач 31.03.2026 був узятий на облік як внутрішньо переміщена особа, а вже 01.04.2026 — наступного дня — ІНФОРМАЦІЯ_4 був узятий на військовий облік. Відомості у застосунку «Резерв+» відображають уточнення даних 02.04.2026 та фактичну адресу позивача у АДРЕСА_1 . Отже, на дату винесення постанови 20.04.2026 обов`язок був виконаний, а всі дані були у розпорядженні відповідача.

Просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R482825 від 20.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача також в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, перешкод для розгляду справи, визначених у статті 205 КАС України не має, тому суд ухвалив розглянути справу в даному судовому засіданні у письмовому провадженні.

Дослідивши надані сторонами справи письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №R482825 від 20.04.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн, за не постановлення на військовий облік протягом семи днів з моменту зміни місця проживання.

Представник позивача посилається на ті обставини, що в із 12 квітня 2022 року до 25 травня 2025 року він перебував у полоні. Упродовж цього періоду він був об`єктивно позбавлений можливості особисто вчиняти будь-які дії, пов`язані з військовим обліком, уточненням персональних даних або повідомленням державних органів про місце свого перебування.

Одразу після звільнення з полону позивача було направлено на стаціонарне лікування, яке тривало з 26 травня до 24 червня 2025 року. Необхідність лікування та наявність наслідків перебування в полоні підтверджуються долученими до справи медичними документами. Надалі позивач також проходив лікування та реабілітацію, однак продовжував перебувати на військовій службі.

Водночас у застосунку «Резерв+» як дату нібито вчиненого позивачем порушення зазначено 26 серпня 2025 року. Проте станом на цю дату ОСОБА_1 залишався військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 15 КУпАП військовослужбовці за адміністративні правопорушення, за загальним правилом, несуть відповідальність за дисциплінарними статутами, крім прямо передбачених законом винятків. Порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, до переліку таких винятків не належить. Отже, станом на 26 серпня 2025 року позивач не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП на загальних підставах. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 березня 2026 року позивача було звільнено з військової служби у запас, а 26 березня 2026 року — виключено зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, лише після 26 березня 2026 року позивач фактично припинив проходження військової служби. 31 березня 2026 року ОСОБА_1 було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1243-5004003846.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами частини 3 стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до Правил ведення військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року (із змінами), призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані стати на військовий облік протягом семи днів з моменту зміни місця проживання.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, складає не постановлення на облік за новим місцем мешкання протягом 7 днів.

Так, постанова не містить конкретної дати або періоду вчинення правопорушення, чіткого опису протиправної дії чи бездіяльності позивача, моменту виникнення та закінчення відповідного обов`язку, а також належних доказів його невиконання. Навпаки, наявні документи підтверджують, що після припинення військової служби та набуття статусу внутрішньо переміщеної особи позивач своєчасно став на військовий облік і уточнив свої персональні дані. Отже, фактичні обставини справи спростовують висновок відповідача про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Диспозиція ст. 210 КУпАП визначає спеціальне коло суб`єктів: призовники, військовозобов`язані та резервісти. Водночас на 26.08.2025 — дату, яку інформаційна система відповідача пов`язує з нібито порушенням, — ОСОБА_1 продовжував проходити військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Наказ про звільнення у запас видано 16.03.2026, а зі списків особового складу його виключено наказом № 88 від 26.03.2026. Частина перша ст. 15 КУпАП встановлює, що військовослужбовці за адміністративні правопорушення несуть відповідальність за дисциплінарними статутами.

Перелік винятків, за які вони відповідають на загальних підставах, наведений у ч. 2 ст. 15 КУпАП і не містить порушення правил військового обліку за ст. 210 КУпАП. У випадках, передбачених ст. 15 КУпАП, матеріали мають передаватися відповідному командуванню для вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, а не завершуватися штрафом ТЦК та СП за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Крім того, ст. 37 Закону № 2232-XII передбачає взяття на облік військовозобов`язаних осіб, звільнених з військової служби в запас, і зняття з відповідного обліку осіб, призваних чи прийнятих на військову службу.

До 26.03.2026 позивач перебував на персональному військовому обліку у військовій частині, а тому покладати на нього обов`язок як на звільненого у запас військовозобов`язаного в серпні 2025 року юридично неможливо.

Зазначені обставини відповідачем спростовані не були.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належні докази щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, а тому суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою відновлення законності належить скасувати постанову №R482825 від 20.04.2026, складену відносно ОСОБА_1 , та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 532,48 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 78,139,205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити строки для оскарження постанови №R482825 від 20.04.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, яку винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову №R482825 по справі про адміністративне правопорушення від 20.04.2026 року, яку винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

Стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань цього органу, судовий збір на користь держави у розмірі 532,48 грн.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Малихіна