Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №204/13845/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/13845/25

Провадження № 2/204/1676/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Жеребцової В.Д..

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року до суду надійшла цивільна справа Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , в порядку суброгації, у якості відшкодування завданої майнової шкоди кошти в розмірі 23 541 грн. 61 коп. та судовий збір.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25 січня 2024 року по вулиці Менахем-Мендл Шнеєрсона, буд. 5, у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участі легкового автомобіля «Renault logan» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та легкового автомобіля «Volkswagen Jetta» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.9 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ремонтної калькуляції, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Volkswagen Jetta» складає 57 811 грн. 27 коп. Відповідно до страхового акту № 16344772873, страховиком ПрАТ «СК «УНІКА» було виплачено ОСОБА_2 - 55 811 грн. 27 коп. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Renault logan» був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» № ЕР/213506204 з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоров`ю - 320 000 грн, за шкоду майну – 160 000 грн., франшиза – 2 600 грн. Позивач звернувся до ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» з заявою на виплату відшкодування на суму 55 811 грн. 27 коп. 27 червня 2024 року ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» перерахувало страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» у розмірі 32 269 грн. 66 коп. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути на свою користь завдані йому матеріальні збитки у розмірі 23 541 грн. 61 коп., які є різницею між сумою виплаченого страховиком страхового відшкодування.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У судовому засіданні встановлено, що 25.01.2024 року, о 21-20 год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Renault logan» н.з. НОМЕР_1 на вул. Менахем Мендл Шнеєрсон, буд. 5 в м. Дніпрі під час руху заднім ходом не переконався що це буде безпечно та не створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в наслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб що стоїть, а саме «Volkswagen Jetta» н.з. НОМЕР_2 , водієм якого є ОСОБА_2 , чим порушив п. 10.9 ПДР України. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2024 року в справі № 203/663/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 32).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Автомобіль марки «Renault logan» д/н НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується наявною у справі копією відповіді від НПУ (а.с. 28-31).

Як вбачається з копії полісу № 213506204 доданого до позовної заяви, транспортний засіб «Renault logan» д/н НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС». Відповідно до полісу № ЕР/213506204, ліміт відповідальності за шкоду життю та здоров`ю - 320 000 грн., за шкоду майну – 160 000 грн., франшиза – 2 600 грн. (а.с. 27).

Відповідно до Сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «МІНІ-КАСКО» № 410018/4608/0000002, ОСОБА_2 є страхувальником у ПрАТ «СК «УНІКА» (а.с. 14-15).

26 січня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою № 16344772873 про виплату страхового відшкодування (а. с. 33-34).

Як вбачається з страхового Акту № 16344772873, страховиком ПрАТ «СК «УНІКА» була здійснена страхова виплата ОСОБА_2 в розмірі 55 811 грн. 27 коп. (а.с. 49), що підтверджується копією платіжного доручення № 143724 (а.с. 51).

ПрАТ «СК «УНІКА» направила претензію № 35254 до ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», в якій просили здійснити відшкодування шкоди в розмірі 55 811 грн. 27 коп., а саме: суми страхового відшкодування (а.с. 52).

Згідно платіжної інструкції № 4101 від 27.06.2024 року, ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» сплатило на користь ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування за договором ОСЦПВВНТЗ № ЕР-213506204, страховий акт № 1239/1235159/24 у розмірі 32 269 грн. 66 коп. (а.с. 53).

16 січня 2025 року, ПрАТ «СК «УНІКА» направила досудову вимогу № 35254 до ОСОБА_1 , в якій просила відшкодувати завдані збитки у розмірі 23 541 грн. 61 коп. (а.с. 54-55).

Позивач у позові просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 23 541 грн. 61 коп., посилаючись на ту обставину, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», та позивач отримав відшкодування у розмірі 32 269 грн. 66 коп., сума у розмірі 23 541 грн. 61 коп. є різницею між сумою виплаченого страховиком страхового відшкодування та сумою матеріального збитку.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).

За положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3 ч. 1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п. 1.12 ч. 1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

За нормою п. 22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд дійшов висновку, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно ст. 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно статті 108 ЗУ «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

У даному випадку, саме на страхову компанію - ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», у якій було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування, а саме: за шкоду майну – 160 000 грн., франшиза – 2 600 грн.

Така правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року.

У своїй постанові суд звернув увагу, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні, в межах суми страхового відшкодування, виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Так, непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 23 541 грн. 61 коп., що є різницею між сумою виплаченого страховиком за полісом обов`язкового страхового відшкодування у розмірі 32 269 грн. 66 коп. і сумою заподіяного матеріального збитку у розмірі 55 811 грн. 27 коп.,виплаченого за договором страхування.

Однак, за страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», ліміт за майнову шкоду складає 160 000 грн.

Тобто, позивач, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування у сумі 32 269 грн. 66 коп. при ліміті страхування майнової шкоди у розмірі 160 000 грн.

Враховуючи, що страховик ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування ОСОБА_2 , відповідно до вимог Закону набув права зворотньої вимоги до страховика ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», в якого завдавач шкоди ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність з лімітом у 160 000 грн., суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення суми різниці страхового відшкодування у розмірі 23 541 грн. 61 коп. саме з відповідача ОСОБА_1 , оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу відмовлено у задоволені позову, то суд не вбачає підстав для відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 993, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська