Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №202/794/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/794/25

Провадження № 2/202/377/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І.

за участю секретаря Тарасової К.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунової Ольги Олександрівни про визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування свідоцтва про право власності на квартиру , визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2025 представник позивача ОСОБА_6 , діючи в його інтересах, звернувся до суду та просив суд витребувати у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане на підставі розпорядження органу приватизації від 24.11.2016 № 3/182/16. Визнати протиправними дії державного реєстратора виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47422066 від 20.06.2019, про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47422066 від 20.06.2019 про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову, зазначив, що на підставі розпорядження органу приватизації від 24.11.2016 № 3/182/16 ОСОБА_7 , його мати ОСОБА_8 , відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 отримали право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Під час вирішення питання щодо приватизації вказаної квартири права та інтереси первинного позивача та ОСОБА_8 в органі приватизації на підставі відповідних довіреностей від 25.07.2016, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярославцевою І.В., представляла ОСОБА_4 , яка і отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Остання, у свою чергу вказане свідоцтво про право власності на квартиру позивачу та ОСОБА_8 не передала та усіляко приховує його від позивача. Тому просив витребувати на його користь.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, з якою він проживав і він своєчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і успадкував як єдиний спадкоємець право власності на її частку квартири. Тому він отримав , після прийняття спадщини право на частку спірної квартири.

Разом з тим при оформленні спадщини , від нотаріуса йому стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47422066 від 20.06.2019, про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на всю квартиру за адресою: АДРЕСА_2 з часткою 1/1.

Підставою для внесення відомостей до Державного реєстру стало свідоцтво про право власності серія та номер 1/2606-99 ( реєстрова книга №98п за реєстровим №43 ) від 01.10.1999 видане виконкомом міської ради народних депутатів та лист-відповідь «Про надання інформації», серія та № 6065, виданий 04.04.2019 КП «ДМБТІ». Відповідно до вказаної інформаційної довідки № 324197705 від 27.02.2023 єдиним власником квартири АДРЕСА_1 чомусь є ОСОБА_6 , що для останнього стало несподіванкою. З заявою про визнання права власності на всю квартиру він не звертався.

На теперішній час йому відомо, що відкрите кримінальне провадження ЄРДР № 42019042630000195 від 09.08.2019 року за ч.3 ст.190 КК України і ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 22.08.2019 року у справі №202/5681/19 ( провадження №1-кс/202/8990/2019) накладено арешт на квартиру. В справі він проходить як свідок, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена. Досудове розслідування не завершене.

Таким чином, можна встановити, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47422066 від 20.06.2019 по квартирі АДРЕСА_1 державним реєстратором виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. прийнято незаконно, на підставі заяви іншої особи, поза волею позивача.

Таким чином, позивач вважає своє право порушеним і просить його відновлення в обраний ним спосіб.

27.01.2025 року ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра відкрите провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Від представника ОСОБА_4 надійшли пояснення, що вона не заперечує проти задоволення позову в частині визнання незаконними та скасування дій державного реєстратора, а також визнання за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири. Разом з тим, відповідачка надає суду копію свідоцтва про право власності на квартиру в порядку приватизації , заперечує проти задоволення позову в частині витребування у неї на його користь свідоцтва про право власності на спірну квартиру, тому що вона не має такого обов`язку передавати йому свідоцтво про право власності і у разі визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири , правовстановлюючим документом для нього буде судове рішення. Вважає, що вона, та її донька ніяким чином не порушують права і інтереси позивача , не претендують на 1/2 частку його квартири. Позивач не обґрунтовує яким чином відповідіачка та її донька порушили його права. До порушення порядку реєстрації права власності вони відношення не мають.

07.05.2025 року від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження у зв`язку зі смертю позивача, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , після відкриття провадження в справі, до залучення до участі правонаступника.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 07.05.2025 року провадження в справі було зупинено у зв`язку зі смертю позивача на підставі п.1ч.1 ст.251 ЦПК України.

18.11.2025 року надійшло клопотання про поновлення провадження в справі та залучення до участі в справі правонаступника позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_3 .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 19.11.2025 року поновлено провадження в справі.

07.01.2026 року ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 07.01.2026 року задоволено клопотання представника ОСОБА_3 про витребування доказів - копії спадкової справи після смерті ОСОБА_6 .

03.02.2026 року правонаступник позивача звернулась з заявою про зміну предмету позову, а саме змінити п.5 прохальної частини позовної заяви – визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , решта вимог без змін.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 18.03.2026 року за клопотанням представника позивача витребувано інформацію із Лівобережної окружної прокуратури м.Дніпра про процесуальний статус ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 42019042630000195 та копії почеркознавчої експертизи почерку ОСОБА_6 .

Постановою прокурора відмовлено у наданні висновку почеркознавчої експертизи з посиланням на положення ч.1 ст.222 КПК України. За змістом постанови прокурора в кримінальному провадженні № 42019042630000195 встановлено, що невстановлені особи, використовуючи документи ОСОБА_6 , заволоділи майном приватної власності громадян – квартирою АДРЕСА_1 . В справі жодній особі не повідомлялось про підозру. Ніцевичу не надавалось жодного процесуального статусу . Досудове розслідування триває.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 04.05.2026 року закрите підготовче провадження в справі та справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі . Первісний позивач мав право власності на 1/2 частку спірної квартири після смерті матері, але ж не зміг оформити, тому що втрачав паспорт і не встановлені особи, скориставшись, оформили на нього всю квартиру з метою шахрайських дій, проти його волі. Спадкоємець після його смерті – Порохня позбавлена можливості прийняти спадщину тому , що на квартиру накладено арешт в межах кримінального провадження. Відповідачі не надають оригінал свідоцтва про приватизацію, яке мали б віддати, тому що діяли за дорученням.

Представник відповідача зазначив, що його довірителем Захар`їною та її донькою права позивача не порушені, отримане свідоцтво про приватизацію квартири вона не зобов`язана передавати стороні позивача. Що стосується скасування державної реєстрації та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку квартири не заперечував.

Вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази , суд встановив наступні обставини.

Копією свідоцтва про право власності на житло від 24.11.2016 року р/н НОМЕР_1 , яка надана до суду відповідачем ОСОБА_4 встановлено, що на підставі розпорядження органу приватизації від 24.11.2016 року № 3/182-16 ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 отримали право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла співвласник квартири ОСОБА_8 .

Згідно з довідкою від 25.08.2023 №397/02-14 ОСОБА_6 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 , який фактично прийняв спадщину . На підставі його заяви про прийняття спадщини від 25.08.2023 року , яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 190 , відкрита спадкова справа за № 79/2023.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6 частка 1/1 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47422066 від 20.06.2019 про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтуновою О.О. Документ , поданий для реєстрації – свідоцтво про право власності серії та номер 1/2606-99 ( реєстрова книга №98 п за реєстровим №43).

Відповідно до інформації про обтяження встановлено, що 16.09.2019 року на підставі ухвали Індустріального районного суду м.Дніпра в справі 202/5681/19 провадження 1-кс /202/8990/2019 виданій 22.08.2019 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1550 305,00 грн.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 первісний позивач ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпроптровської області від 06.05.2025 року №215/02-14 ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса про прийняття спадщини 06.05.2025 року. Заява зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №135 . На підставі заяви відкрита спадкова справа за №46/2025. На день відкриття спадкової справи заповіт не скасовувався .

Із копії спадкової справи №46/2025 встановлено, що на момент відкриття спадщини є нескасований заповіт, яким ОСОБА_6 заповідає все належне йому майно ОСОБА_3 , що підтвержує , що вона є спадкоємцем після його смерті та правонаступником в справі.

Дослідивши заяви по суті справи та надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Тому, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як зазначалось, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу;сплив позовної давності.

Спір в цій справ стосується захисту права власності на квартиру в спосіб скасування державної реєстрації права власності позивача на квартиру та визнання за ним права власності на цю ж спірну квартиру в меншому розмірі, ніж зареєстроване за ним в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно невстановленими особами.

А саме сторона позивача вважає, що право власності первісного позивача порушене тим, що йому належала після смерті матері 1/2 частка спірної квартири , а невстановленими особами, щодо яких розслідується кримінальне провадження , спірна квартира була в повному обсязі ( 1/1) оформлена на нього поза його волею. Він бажав скасувати невірну реєстрацію права власності та просив щоб за ним визнали право власності на 1/2 частку спірної квартири, яка йому належить. Правонаступник, яка вступила в справу після смерті позивача, підтримала вимоги та просить визнати за нею як за спадкоємцем право власності на 1/2 частку квартири що належала позивачу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За нормами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень ст.51 ЦПК України залучення судом до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача відбувається в судовому процесі до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що позивач, маючи обов`язок довести доказами обставини на які він посилається, не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які разом з первісним позивачем ОСОБА_9 , його матір`ю отримали як співвласники право спільної сумісної власності на спірну квартиру на підставі Розпорядження органу приватизації Дніпровської міської ради від 24.11.2016 року №3/182/16, порушили майнове право позивача/правонаступника на цю квартиру чи будь-який інтерес пов`язаний з цим правом.

Із змісту позовних вимог, невстановлені особи, які є суб`єктами кримінального правопорушення, що розслідується органами Національної поліції, оформили на ОСОБА_7 право власності на всю спірну квартиру, тим самим позбавивши в інтересах позивача саме відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 права спільної сумісної власності на спірну квартиру.

Що стосується позовних вимог про витребування у ОСОБА_4 на користь позивача свідоцтва про право спільної сумісної власності на квартиру, отримане нею під час її приватизації як одна із співвласників квартири, то ця вимога не може бути задоволена, тому що відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року (надалі – Наказ №396) зазначене свідоцтво видається в одному примірнику на всіх співвласників і у ОСОБА_4 не має обов`язку передавати позивачу/правонаступнику оригінал свідоцтва про приватизацію, а позивач , як співвласник квартири на підставі п.25 Наказу №396 не був позбавлений можливості отримати дублікат такого свідоцтва.

Що стосується пред`явлення вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації прав і обтяжень, то суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Враховуючи, що спір про право власності на квартиру є носить приватноправовий характер, то державний реєстратор , який зареєстрував спірні права, не є відповідачем, тому що не претендує на право позивача, а здійснює лише державну функцію.

За змістом позовної заяви невстановленими особами, дії яких є предметом досудового розслідування в кримінальному провадженні №42019042630000195 за ч.3 ст.190 КК України, порушені права всіх співвласників спірної квартири. На день судового розгляду ці особи не встановлені.

Таким чином, суд вважає, що позов пред`явлений до неналежних відповідачів і сторона позивача не скористалась своїм правом на стадії підготовчого судового провадження визначити належних відповідачів в справі або обрати будь-який більш дієвий спосіб захисту .

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

При цьому Верхоним Судом неодноразово наголошувалось, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тому, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі тому що позивачем/правонаступником не доведено що відповідачами порушені права позивача/правонаступника.

Судові витрати по справі складаються із судового збору, який становить 1% від ціни позову за вимоги майнового характеру та 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимоги немайнового характеру . Враховуючи, що заявлена ціна позову за вимоги майнового характеру – 775 152,5 грн то 1 % від ціни позову становить 7751,53 грн. який сплачений позивачем Ніцевичем при зверненні з позовом. Також ним сплачено судовий збір за вимоги немайнового характеру в сумі 2422,40 грн. А всього 10 173,93 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі , судові витрати покладаються на сторону позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 354, ЦПК України, ст.392 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунової Ольги Олександрівни про визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування свідоцтва про право власності на квартиру , визнання права власності.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти ) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.07.2026 року

Суддя С. І. Доценко