Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №209/3150/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/3150/26

Провадження № 3/209/698/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кам’янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративних правопорушень передбаченого ч.1 ст.156 та ч. 1 ст. 160 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського з відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли одночасно адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст. 156 а ч. 1 ст. 160 КУпАП.

Постановами суду від 21 травня 2026 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.164 КУпАП, (справа № 209/3150/26 провадження № 3/209/555/26) та справу праву про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.156 КУпАП, (справа № 209/3151/26 провадження № 3/209/556/26) повернуто до ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - для належного дооформлення.

29 червня 2026 року вказані адміністративні справи повернулися на адресу суду після належного дооформлення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №957937 від 12.05.2026, 13.05.2025 о 21-40 год. ОСОБА_1 , здійснював оптову торгівлю алкоголем, за адресою: м. Кам`янське, вул. Тритузна 245, без ліцензії та без марок акцизного збору. Згідно протоколу обшуку вилучено 3400 літрів етилового спирту, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №957936 від 12.05.2026, 13.05.2025 о 21-40 год. ОСОБА_1 , порушив порядок проведення господарської діяльності без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії, а саме перевозив алкогольні напої. Згідно протоколу обшуку вилучено 3400 літрів етилового спирту, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Зважаючи на викладене, справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП справа № 209/3150/26 (провадження № 3/209/555/26), ч.1 ст. 156 КУпАП справа № 209/3151/26 (провадження №3/209/556/26) необхідно об`єднати в одне провадження та присвоїти єдиний унікальний номер справи № 209/3150/26 (провадження № 3/209/555/26).

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Богемська С.О. подала до суду клопотання, в якому просила об`єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 156 та ч. 1 ст. 164 КУпАП, а також закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

На обґрунтування клопотання зазначила, що з матеріалів справи вбачається наявність довідки, відповідно до якої до ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області надійшла копія постанови про закриття кримінального провадження № 12025041790000380, у зв`язку з чим на момент складення протоколів та їх надходження до суду сплинули строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Разом із тим захисник зазначила, що, крім спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156 та ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Щодо протоколу, складеного за ч. 1 ст. 156 КУпАП, захисник вказала, що ОСОБА_1 не здійснював реалізацію вилученої рідини, а лише перевозив її, при цьому не був обізнаний про її характер. Крім того вказує, що протокол не містить належного опису об`єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення, не розкриває суті порушення та не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 156 КУпАП. Також зазначила, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу адміністративного обвинувачення, відшуковувати докази винуватості особи чи усувати недоліки протоколу, оскільки це суперечить принципам справедливого судового розгляду та гарантіям, передбаченим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також захисник звернула увагу, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини особи, а наведені у ньому обставини повинні підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами. На підтвердження своєї позиції послалася на практику Європейського суду з прав людини та судову практику національних судів.

Стосовно протоколу за ч. 1 ст. 164 КУпАП захисник зазначила, що ОСОБА_1 є пенсіонером, не зареєстрований як суб`єкт господарювання та не здійснює господарської діяльності. Посилаючись на постанову про закриття кримінального провадження та матеріали досудового розслідування, вказала, що він лише перевозив вантаж, а вилучена рідина не належить до продукції, перевезення якої потребує отримання ліцензії. У зв`язку з цим вважала, що у його діях відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання, його захисник Богемська С.О. у судовому засіданні підтримала подане клопотання про закриття провадження у справі, та просила врахувати зазначені у ньому доводи.

Оскільки ст. 268 КУпАП, не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 156, 164 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 можливо розглянути за відсутності останнього.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи захисника, викладені у клопотанні, надавши оцінку кожному з наявних у справі доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання Судом враховується, що у Рішенні у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976 Європейський суд з прав людини сформував критерії (тест Енгеля), для визначення поняття «кримінальне обвинувачення». Для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення, а не обмежується лише кваліфікацією «криміналу» згідно з національним законодавством. При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією. Наприклад, обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції і т.д. Таким чином, протокол, що є предметом розгляду у цій справі є, з урахуванням «тесту Енгеля», кримінальним обвинуваченням, і суд має забезпечити гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

У відповідності до п. 1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Як убачається з матеріалів справи, протоколи про адміністративні правопорушення складені за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025041790000380, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Постановою слідчого від 27.03.2026 зазначене кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а матеріали кримінального провадження направлено до органу ВП №1 Кам`янського РУП Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 4 ст. 164 КУпАП.

Зі змісту копії постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування проведено судову експертизу, відповідно до висновку якої вилучена під час обшуку автомобіля рідина є етиловим спиртом, відповідає вимогам ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови» та виготовлена у промислових умовах.

Органом досудового розслідування також встановлено відсутність доказів незаконного виготовлення вилученого спирту, відсутність належних та допустимих доказів умислу ОСОБА_1 на його збут, а також відсутність достатніх доказів того, що ОСОБА_1 є власником вилученої продукції або здійснював її реалізацію.

Водночас, уповноваженою особою ВП №1 Кам`янського РУП відносно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 156 та частиною першою статті 164 КУпАП.

Диспозицією частини першої статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за роздрібну або оптову торгівлю спиртом етиловим, алкогольними напоями чи іншими визначеними законом підакцизними товарами без відповідної ліцензії, а також за торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами без марок акцизного податку або з підробленими марками такого податку.

Об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у здійсненні саме торгівлі відповідною продукцією з порушенням встановлених законом вимог щодо ліцензування або її маркування.

Водночас диспозиція частини першої статті 156 КУпАП є бланкетною, оскільки для з`ясування змісту інкримінованого порушення відсилає до спеціального законодавства, яке регулює порядок виробництва та обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших підакцизних товарів. Тому під час складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана викласти фактичні обставини події таким чином, щоб із них убачалося, які саме вимоги спеціального законодавства, що регулюють відповідні правовідносини, були порушені особою та в чому конкретно полягало таке порушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, яким фіксуються обставини вчинення адміністративного правопорушення та формулюється обвинувачення, що ставиться особі у провину. Саме вимогами статті 256 КУпАП визначено перелік відомостей, які обов`язково повинні міститися у протоколі, зокрема суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення, а також інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів, які підтверджують викладені у ньому обставини, покладається виключно на посадову особу, уповноважену на його складання. Суд не наділений повноваженнями усувати недоліки протоколу, змінювати або уточнювати викладену у ньому фабулу адміністративного правопорушення, самостійно визначати нормативно-правові акти, порушення яких інкримінується особі, чи формувати нове обвинувачення замість органу, який склав протокол.

Такий підхід узгоджується із принципами змагальності та рівності сторін, закріпленими у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд не може перебирати на себе функції сторони обвинувачення. У разі виправлення судом фабули адміністративного правопорушення або її доповнення особа фактично буде змушена захищатися не від того обвинувачення, яке було сформульоване уповноваженим органом, а від обвинувачення, сформованого самим судом, що суперечить правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні у справі «Карелін проти Росії».

Натомість протокол за частиною першою статті 156 КУпАП містить лише загальне твердження про те, що ОСОБА_1 здійснював оптову торгівлю алкоголем без ліцензії та без марок акцизного збору. Будь-яких посилань на конкретні положення спеціального законодавства, яке регулює порядок виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів та встановлює відповідні правила їх реалізації, порушення яких інкримінується ОСОБА_1 , протокол не містить.

При цьому до протоколу не надано жодних доказів, які б свідчили про здійснення саме оптової торгівлі. Також матеріали справи не містять доказів, кому реалізовувався товар, за яких обставин відбувався продаж, який саме товар був предметом реалізації, його кількість, вартість, спосіб реалізації чи інші істотні ознаки господарської операції, які б давали підстави дійти висновку про здійснення особою саме оптової торгівлі.

Долучені до протоколу довідка за матеріалами ЄО № 5931 від 12.05.2026, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та рапорт, не містять відомостей, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 оптової торгівлі етиловим спиртом, не конкретизують обставин його реалізації, зокрема не містять даних щодо покупця, способу, місця, часу, кількості, вартості чи інших істотних умов такої торгівлі, а відтак не підтверджують об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Зазначені докази лише підтверджують обставини події та здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, однак не є доказами вчинення саме тих дій, які інкриміновані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Фактично єдиною обставиною, наведеною у протоколі, є посилання на вилучення під час обшуку 3400 літрів етилового спирту. Разом із тим сам по собі факт вилучення спирту не свідчить про здійснення його реалізації та не може безумовно підтверджувати здійснення особою оптової торгівлі.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі, щодо перебування вилученого етилового спирту в обігу без марок акцизного податку всупереч вимогам законодавства. Зокрема, відсутні докази того, що вилучена продукція відповідно до вимог законодавства підлягала обов`язковому маркуванню марками акцизного податку саме за встановлених у справі обставин.

Відтак, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо здійснення ОСОБА_1 оптової торгівлі алкоголем без ліцензії та без марок акцизного податку, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, що утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 КУпАП.

Також матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.

Диспозицією частини першої статті 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, є саме провадження господарської діяльності. Відтак, під час складання протоколу уповноважена посадова особа повинна викласти такі фактичні обставини, які які б свідчили про здійснення особою саме господарської діяльності, із зазначенням її виду, характеру, а також обставин, які дають підстави вважати, що така діяльність підлягала державній реєстрації, ліцензуванню чи потребувала одержання документа дозвільного характеру.

Так, згідно фабули протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив порядок проведення господарської діяльності без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії, а саме перевозив алкогольні напої. Згідно протоколу обшуку вилучено 3400 літрів етилового спирту, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП

Відтак, підставою для висновку про провадження ОСОБА_1 господарської діяльності без державної реєстрації та без відповідної ліцензії визначено лише перевезення алкогольної продукції.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності видається суб`єкту господарювання за умови його реєстрації та взяття на облік у контролюючих органах. Таким чином, обов`язок отримання відповідної ліцензії закон пов`язує саме із провадженням господарської діяльності суб`єктом господарювання.

Разом із тим будь-яких фактичних даних, які б свідчили про здійснення ОСОБА_1 саме господарської діяльності, до суду не надано. У протоколі не наведено відомостей та у матеріалах справи відсутні докази про систематичність такої діяльності, її спрямованість на отримання прибутку, належність продукції ОСОБА_1 , здійснення ним її реалізації або виконання інших дій, які могли б свідчити про фактичне провадження господарської діяльності. Сам по собі факт перевезення етилового спирту не є достатнім для висновку про провадження господарської діяльності, а відтак і не свідчить про виникнення в особи обов`язку щодо отримання ліцензії на здійснення відповідного виду діяльності.

Більше того, матеріали справи містять відомості, які, навпаки, спростовують висновок про провадження ОСОБА_1 , господарської діяльності. Так, із постанови слідчого про закриття кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 пояснив: будь-якої підприємницької чи господарської діяльності він не здійснює, а перевезення вантажу виконувалося ним як разовий тимчасовий підробіток; транспортний засіб належить його дочці.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували ці пояснення або підтверджували систематичне здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, матеріали справи не містять.

Окрім цього, суд звертає увагу на суперечності між фактичними обставинами, викладеними у протоколах про адміністративні правопорушення, складених відносно ОСОБА_1 .. Так, у протоколі за частиною першою статті 156 КУпАП зазначено, що ОСОБА_1 здійснював оптову торгівлю алкоголем, тоді як у протоколі за частиною першою статті 164 КУпАП як протиправні дії зазначено лише перевезення алкогольної продукції без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без одержання відповідної ліцензії. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів, які б пояснювали, з яких фактичних обставин уповноважена посадова особа дійшла висновку, що саме перевезення продукції свідчить про здійснення оптової торгівлі або провадження господарської діяльності.

Більше того, із постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим матеріали були направлені до органу Національної поліції для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 4 ст. 164 КУпАП. Разом із тим уповноваженою посадовою особою також було складено протокол за ч. 1 ст. 156 КУпАП, однак знову ж таки, матеріали справи не містять доказів чи інших фактичних даних, які б свідчили про здійснення ОСОБА_1 оптової торгівлі алкогольною продукцією та стали підставою для складення зазначеного протоколу.

Таким чином, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення фактичні обставини не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості дійти висновку про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156 та ч. 1 ст. 164 КУпАП.

До матеріалів справи не долучено належних і допустимих доказів, на основі яких у визначеному законом порядку можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Суд також враховує, що відповідно до практики Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях «Lutz v. Germany», «Schmautzer v. Austria», «Malige v. France», «Ozturk v. Germany», принцип презумпції невинуватості, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, з огляду на характер правопорушення та суворість можливих санкцій.

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у п. 43 рішення у справі «Кобець проти України» (з посиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), доказування має ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій. За відсутності таких не можна вважати, що вину особи доведено поза розумним сумнівом.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд вважає, що надані у справі докази не утворюють такої сукупності доказів, яка б відповідала стандарту доказування «поза розумним сумнівом», що відповідно до практики Європейського суду з прав людини має ґрунтуватися на достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказах або неспростовних презумпціях.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейський суд з прав людини, зокрема, викладеною у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.07.2011 року, відповідно до якої доведеність вини має ґрунтуватися на сукупності достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій.

Водночас, як зазначено у рішенні у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не допускає наявності невирішених сумнівів щодо вини особи.

Оскільки у даній справі такі сумніви залишаються, вони не можуть бути усунуті під час судового розгляду та підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, доводи захисника в частині недоведеності наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушеннь знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у його діях усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП та ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Водночас суд враховує, що на момент розгляду справи сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП.

Так, відповідно до частини одинадцятої статті 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Постановою слідчого від 27.03.2026 кримінальне провадження № 12025041790000380 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Матеріали кримінального провадження направлено до органу Національної поліції для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 4 ст. 164 КУпАП.

Матеріали справ про адміністративні правопорушення після їх дооформлення надійшли до суду лише 29.06.2026, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного частиною одинадцятою статті 38 КУпАП. Таким чином, на час розгляду справи строки накладення адміністративного стягнення закінчилися.

Разом із тим сам по собі сплив строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом у постановах Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 та підтверджено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2019 у справі № 927/120/18, відповідно до яких закриття провадження за пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою та саме по собі не свідчить ні про доведеність, ні про відсутність вини особи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що протоколи про адміністративні правопорушення складені без додержання вимог статті 256 КУпАП щодо належного викладення суті інкримінованих правопорушень, а матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 156 та частиною першою статті 164 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки під час судового розгляду встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 156 та частиною першою статті 164 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, а не у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до матеріалів справи етиловий спирт був вилучений під час проведення обшуку в межах кримінального провадження, про що міститься посилання у фабулах протоколів про адміністративні правопорушення.

Разом із тим матеріали справи не містять жодних відомостей про вилучення зазначеного майна в порядку, передбаченому статтею 265 КУпАП, передачу його до матеріалів адміністративної справи як предмета адміністративного правопорушення або вирішення питання щодо його процесуального статусу після закриття кримінального провадження.

Як убачається з постанови слідчого від 27 березня 2026 року про закриття кримінального провадження, питання щодо подальшої долі вилученого під час обшуку етилового спирту у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, також не вирішувалося.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вилучений етиловий спирт не є предметом, вилученим у порядку КУпАП, а тому питання щодо його повернення, конфіскації чи іншої процесуальної долі не належить до предмета розгляду цієї справи та не підлягає вирішенню судом.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 38, 156, 164, 247, 268, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП справа № 209/3150/26 (провадження № 3/209/555/26), ч.1 ст. 156 КУпАП справа № 209/3151/26 (провадження №3/209/556/26) в одне провадження та присвоїти єдиний унікальний номер справи № 209/3150/26 (провадження № 3/209/555/26).

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.156 та ч. 1 ст. 160 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА