Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №199/10780/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/10780/26

(2-о/199/307/26)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 м.Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпра в складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Лисенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур- Нижньодніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2026 року до Амур-Нижньодінпровського районного суду м.Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур- Нижньодніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, в обґрунтування якої заявниця зазначила, що вона є дружиною сина ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кам`янка-Дніпровська Запорізької області. Син померлої (чоловік заявниці) ОСОБА_3 ,1983р.н., загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту держави, перебуваючи в Збройних Силах України.Заявниця зазначає, що зверталася до Амур- Нижньодніпровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з проханням зареєструвати смерть свекрухи ОСОБА_2 , але в цьому їй було відмовлено через те, що заявницею не було надано медичне свідоцтво про смерть відповідно до вимог законодавства. Заявниця зазначає, що факт смерті свекрухи може підтвердити копіями медичних документів, виданих незаконно утвореними установами на тимчасово окупованій території України, а також фотографіями з кладовища , і за необхідності може надати свідків факту смерті. Заявниця просить суд встановити факт смерті її свекрухи ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, Україна.

Заявник та представник заінтересованої особи до зали суду не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від заявниці надійшла заява з проханням проводити розгляд справи за її відсутності. Суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності учасників справи на підставі матеріалів справи, які є в розпорядженні суду.

Суд, вивчивши зміст заяви та дослідивши додані до неї докази, приходить до висновку про те, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця є невісткою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,що підтверджується копією паспорта померлої, де є відомості про сина, а також копією свідоцтва про шлюб, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Кам`янка-Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області , актовий запис № 54 від 12.09.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що чоловік заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер під час участі в захисті України від збройної агресії рф, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Амур- Нижньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 128 від 12.02.2024 року, а також копією посвідчення дружини військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби.

Відповідно до довідки про смерть № С-00509, виданої 23.06.2026 року Кам`янсько-Дніпрвоським територіальним РАЦС, ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м.Кам`янка- Дніпровська Запорізької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кам`янка- Дніпровська Запорізької області, причина смерті – гостра серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, актовий запис № 170269900000700315001 від 23.06.2026р.

Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (з наступними змінами та доповненнями) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/ або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Втім, згідно консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Як встановлено ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Суд вважає за необхідне прийняти до уваги довідку про смерть ОСОБА_2 , оскільки інформація, яка міститься в ній, підтверджується іншими доказами по справі, які були досліджені в судовому засіданні, а саме, фотографіями з місця поховання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, із змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 ; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є невісткою померлої ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно абзацу другого ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року" Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду. У порядку ст..317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

В судовому засіданні було встановлено, що заявниця зверталася з проханням зареєструвати смерть свекрухи ОСОБА_2 ,але листом №965/31.24-18 від 08.07.2026 року заявниці в цьому було відмовлено.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для державної реєстрації смерті свекрухи в органах державної реєстрації актів цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть встановленого зразку, оформлення своїх спадкових прав.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що заінтересована особа Амур- Нижньодніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не надала заперечень проти задоволення заяви про встановлення факту смерті, і заява не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення зазначеної заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , тому що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявнику отримати свідоцтво про смерть своєї свекрухи.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 295, 317, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур- Нижньодніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України– задовольнити.

Встановити юридичний факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя В.В. Корнєєва