Суд: Фастівський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил утримання собак і котів
Дата: 28 липня 2026 р.
Справа: №381/4273/26
Суддя: Чернишова Є. Ю.
3/381/767/26
381/4273/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року місто Фастів
Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Чернишова Є.Ю. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, -
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №858777, станом на 26.06.2026 встановлено, що гр. ОСОБА_1 здійснював вигул своєї собаки бійцівської породи без повідка, в подальшому дана собака загриз собаку громадянки ОСОБА_2 .
На адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 від 17.07.2026, в якій остання клопотала провести засідання по справі з її особистою присутністю, оскільки остання була безпосереднім свідком події, що відбулася 26.06.2026, під час якої собака, власником якої є ОСОБА_1 , перебуваючи без повідка та намордника, проникла на територію домоволодіння ОСОБА_2 та здійснив напад на її цуценя, внаслідок чого останнє загинуло. Крім того, зазначила, що приблизно девять місяців до поточного інцидентк за аналогічних обставин та сама собака, власником якої є ОСОБА_1 , без повідка та намордника проникла на територію зазначеного домоволодіння та здійснила напад на їхню іншу собак, внаслідок чого остання загинула.
ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала клопотання надане суду та вказала, що зазначені обставини свідчать про повторюваність аналогічних випадків за участю тієї ж самої собаки та того ж самого власника можуть мати значення для всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх фактичних даних справи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав, що підтвердив письмовою заявою, у судовому засіданні вказав, що дійсно його собака без повідка та намордника здійснила напад на собаку ОСОБА_2 , внаслідок чого собака ОСОБА_2 загинула.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, надавши оцінку всім доказам в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ч.3 ст.154 КУпАП з огляду на наступне.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 9 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана:
-забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону;
-дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.
Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.
Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити:
-безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
-безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
-безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;
-наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
-наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Дозволяється утримувати:
домашніх тварин - у квартирах, де проживає кілька сімей, - лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
домашніх тварин - у "зоокутках" дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів - з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї;
домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив`язі; для дослідної мети - у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;
собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за Утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Відповідно до ч.3 ст. 154 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.
Таким чином диспозицією статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за 1) утримання собак у місцях, де це заборонено відповідними правилами, 2) утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, 3) вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, при цьому ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.
Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Відповідно до положень.1 ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.
Статтею 12 Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Таким чином, ОСОБА_1 , як власник собаки, що є джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язана була не допустити її самовигулу, стежити за тим, щоб вона не спричинила шкоди здоров`ю та майну інших осіб.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Слід зазначити, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, є одним із найнебезпечніших правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, оскільки заподіює шкоду здоров`ю людей або їх майну, а наслідком правопорушення, яке є предметом розгляду, є заподіяння шкоди здоров`ю людини, а також іншої тварини.
Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення правил утримання домашніх тварин, не забезпечив утримання собаки на ізольованій території, допустив її самовільний вигул без супроводу та нагляду господаря, що спричинило заподіяння шкоди іншої тварини, а саме загибель собаки ОСОБА_2 , а тому в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом, 26.06.2026 собака, власником якої є ОСОБА_1 , перебуваючи без повідка та намордника, проникла на територію домоволодіння ОСОБА_2 та здійснив напад на її цуценя, внаслідок чого останнє загинуло.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №858777 від 26.06.2026;
- рапортом від 26.06.2026, відповідно до якого 26.06.2026 о 17 год 57 хв за адресою АДРЕСА_1 сусідський бійцівська собака забігла до подвір`я заявниці ОСОБА_2 і загризла собаку заявниці, це не перший випадок;
- заявою ОСОБА_2 від 26.06.2026, відповідно до якої остання просить прийняти міри до її сусіда на ім`я ОСОБА_3 , який випустив свого собаку без намордника бійцівської породи та яка в свою чергу заскочила у двір та розірвала цуценя ОСОБА_2 ;
- поясненнями ОСОБА_2 про те, що 26.06.2026 о 17 год 56 хв до двору останньої за адресою АДРЕСА_2 , забігла бійцівська собака її сусіда на ім`я ОСОБА_3 , та розірвала у дворі її цуценя, чим створила психологічну травму мені та моїй бабусі, просить прийняти міри та притягнути до відповідальності її сусіда;
- фотознімками із зображенням собаки ОСОБА_1 та кусаної собаки ОСОБА_2 ;
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому, передбачених ч.3 ст.154 КУпАП, правопорушеннях.
Під час розгляду справи судом встановлено пом`якшуючу обставину - визнання вини правопорушником, обтяжуючих обставин судом не встановлено, що враховано при обранні адміністративного стягнення, враховуючи суспільну небезпеку та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, приходжу до висновку про необхідність застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.3 ст.154 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 33, 37, 38, 154, 221, 248, 249 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ПОСТАНОВИЛА:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп, з конфіскацією тварини, а саме собаки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15-ти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у разі несплати штрафу в вказаний термін, підлягає стягненню з порушника подвійний розмір штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Євгенія ЧЕРНИШОВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua