Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №940/999/26 — Тетіївський районний суд Київської області

23.07.2026 Провадження по справі № 2/940/707/26

Справа № 940/999/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Скоромної І.М.

представника відповідачки адвоката Лазаренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі за текстом позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за тестом відповідач) про зменшення розміру аліментів, у якому просить зменшити аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини заробітку на кожну дитину до 1/3 частини заробітку на обох дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року у справі № 940/959/22 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти у розмірі однієї третини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та однієї третини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі зазначеного рішення, судом видано два виконавчі листи, відповідно до яких Ірпінським відділом державної виконавчої служби відкрито два окремі виконавчі провадження: № 71982670 та № 71982318.

У процесі примусового виконання цього рішення державним виконавцем встановлено стягнення аліментів у розмірі двох третин (2/3) від усіх видів заробітку позивача, що фактично становить подвійне стягнення порівняно з передбаченим законом розміром та складає 66,6 %.

Наразі матеріальний стан позивача погіршився, у зв`язку з чим аліменти на утримання синів у розмірі 2/3 свого заробітку є надмірним фінансовим тягарем для нього.

Позивач є найманим працівником ТОВ «НЕО-ТРАНС», з його заробітної плати щомісячно відраховується 50% на сплату аліментів, однак щомісяця залишається борг 16,6 % і так щомісяця. Позивач одружений, спільно з ним та його дружиною проживають двоє неповнолітніх дітей, власного житла позивач не має, тому орендує житло, у зв`язку з чим несе додаткові витрати, що підтверджується договором оренди. Розмір аліментів, який повинен сплачувати позивач ставить його в надзвичайно скрутне матеріальне становище. Окрім оплати аліментів, оплати оренди, комунальних послуг та витрат на потреби сім`ї, позивачу необхідні засоби для існування та кошти для забезпечення нормального рівня життя, оплату лікування, харчування, одягу, предметів вжитку, тобто задоволення базових потреб людини.

Посилаючись на зміну сімейного стану та погіршення матеріального становища, просив задовольнити його позов.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовної заяви заперечила, з огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про зміну його матеріального чи сімейного стану у порівнянні з тим, який існував на момент ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, вказала, що одружився позивач 30.05.2026, тобто перед зверненням із цим позовом до суду, рішення суду про стягнення аліментів в апеляційному порядку не оскаржував. Розмір відрахувань на сплату аліментів (66,6 %) із заробітку позивача, як платника аліментів, не перевищує 70 % його доходу, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Ухвалою судді від 12.06.2026 провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.07.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 23.07.2026.

В судовому засіданні 23.07.2026 позивач та представник позивача адвокат Скоромна І.М. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач пояснив, що він офіційно працює, в поточному році його майновий стан погіршився, зокрема збільшилась плата за оренду житла до 18000 грн., яку він сплачує власнику житла готівкою, близько 2500 грн. витрачає на оплату комунальних послуг, власного житла не має, зареєстрований у квартирі матері, також не має у власності транспортних засобів і не має додаткових доходів. Із його заробітної плати щомісячно вираховують 50% на оплату аліментів, однак 16,6% недоплачених аліментів іде в борг, по кожному виконавчому провадженні є борг по сплаті аліментів в сумі 120000 грн., він включений в реєстр боржників, хоче погасити борг, однак в силу об`єктивних обставин не може цього зробити. До 2025 року сплачував аліменти добровільно, в 2025 році відповідачка звернулась до виконавчої служби про відкриття виконавчих проваджень і лише після цього зрозумів, що із нього на обох дітей стягнуто не 1/3 частину доходу, а по 1/3 на кожну дитину, що в сукупності становить 66,6 % від його заробітної плати. Рішення суду про стягнення аліментів не оскаржував через юридичну необізнаність, адже вважав, що з нього стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини на обох дітей.

Представник відповідача адвокат Лазаренко Н.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши, пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тетіївським районним судом Київської області від 26 грудня 2022 року у справі № 940/959/22 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти у розмірі однієї третини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та однієї третини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі зазначеного рішення, судом видано два виконавчі листи, відповідно до яких Ірпінським відділом державної виконавчої служби відкрито два окремі виконавчі провадження: № 71982670 та № 71982318.

Позивач є найманим працівником ТОВ «НЕО-ТРАНС», з якого щомісячно відраховується 50% від заробітної плати на сплату аліментів, за період із серпня 2025 по лютий 2026 позивачем на кожну дитину сплачено аліменти в загальній сумі 89940,81 грн, що підтверджується звітами ТОВ «НЕО-ТРАНС» у державну виконавчу службу.

Згідно із копією договору оренди квартири від 01.05.2025 року встановлено, що позивач орендував в 2025 році квартиру у м. Київ та сплачував щомісячно орендну плату в сумі 15000,00 грн.

01.05.2026 позивач уклав договір оренди квартири, за умовами якого орендує квартиру у м. Києві із сплатою щомісячно орендної плати в сумі 18000 грн. готівкою, також позивач, як орендар сплачує комунальні послуги, що підтверджується копією договору оренди квартири від 01.05.2026 року.

30.05.2026 позивач одружився із ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Довідкою форми ОК-5 підтверджено суми заробітної плати отримані позивачем за період з 2010 по 2026 роки.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступних норм чинного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23), від 19 жовтня 2024 у справі № 686/22677/23 (провадження № 61-5022св24).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що з моменту ухвалення судового рішення про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів у розмірі 2/3 частини заробітку на дітей (1/3+1/3) у нього змінився сімейний стан – 30.05.2026 уклав шлюб із ОСОБА_6 , а також погіршився майновий стан, оскільки він став утримувати дружину ОСОБА_6 та оплачувати орендоване житло в сумі 18000 грн. щомісячно, при цьому рівень доходів позивача в поточному році залишився на рівні доходів в 2025 році. Власного житла, транспортних засобів позивач у власності не має, інших доходів окрім заробітної плати не отримує.

Відповідно до ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань із заробітку не може перевищувати 50% ( а в окремих випадках-70%) доходу, отже, стягнення по 33,33% на кожну дитину фактично призводить до граничного або надмірного рівня відрахувань, що суперечить принципу пропорційності.

Порушується баланс між інтересами дітей та правом боржника на гідний рівень життя, адже Конституція України (ст. 48) гарантує кожному право на достатній життєвий рівень. Надмірне навантаження у вигляді кількох відрахувань по 1/3 частки ставить боржника у становище матеріальної неспроможності, що порушує баланс між правом дітей на утримання і правом платника на гідні умови існування.

Принцип рівності утримання дітей не означає автоматичного множення частки, тобто як вже зазначалося вище частки з доходу традиційно застосовується до однієї дитини (ст. 183 СК України), для двох дітей і більше дітей законом передбачено зменшення частки до 1/3 на двох дітей, до 1/2 - на трьох і більше дітей. Таким чином, стягнення по 1/3 частки на кожну дитину за встановлених обставин цієї справи є надмірним тягарем для позивача.

Доводи відповідачки, викладені нею у відзиві на позовну заяву щодо недоведеності сплати орендної плати за договором оренди квартири в сумі 18000 грн., судом до уваги не приймаються, оскільки ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин, зважаючи, що при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати як інтереси обох дітей, на користь яких будуть стягуватися аліменти, так і інтереси платника аліментів, суд дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідачки у розмірі однієї третини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та однієї третини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частину з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, на обох дітей щомісячно із дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття, з огляду на рівні права батьків з їх виховання та утримання, а також права дітей на гармонійний розвиток та співмірне утримання обома батьками.

При цьому суд зауважує, що аліменти у розмірі 1/3 частини на обох дітей, які стягуються з урахуванням заробітної плати відповідача перевищують мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, а відтак це не призведе до обмеження прав синів, оскільки буде становити 8500 грн – 9000 грн. щомісячно на кожного із синів.

Такий розмір аліментів, на переконання суду є розумним, справедливим та співмірним, оскільки дозволяє, з одного боку, забезпечити належний рівень утримання двох дітей позивача, а з іншого не позбавляє його можливості задовольняти власні життєві потреби.

Слід зауважити, що в разі зміни матеріального стану платника аліментів, одержувачка аліментів не позбавлена права звернутися до суду щодо їх збільшення.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивачем понесені судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а. с. 38).

Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 141, 263-268, 273, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – задовольнити.

Змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Тетіївського районного суду суду Київської області від 26.12.2022 у справі № 940/959/22.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , щомісячно аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збіру розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 30 липня 2026 року.

Суддя Р.В. Самсоненко