Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №369/17582/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17582/25

Провадження № 2-о/369/202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи –приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Баландін Володимир Васильович, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, -

встановила:

заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, згідно якої просить суд встановити факт батьківства померлого ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що 15 листопада 2019 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Баландіним В.В. був посвідчений заповіт ОСОБА_2 , відповідно до якого все належне їй рухоме та нерухоме майно заповідано заявниці. Заповіт після його посвідчення не змінювався.

Заявник зазначає, що ОСОБА_2 є її рідною бабусею та матір`ю ОСОБА_3 , який є біологічним батьком заявниці. Разом з тим факт батьківства документально не підтверджений, що перешкоджає належному оформленню спадкових прав після спадкодавця. Як зазначено у заяві, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до народження заявниці, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Заявник посилається на те, що відповідно до актового запису про її народження матір`ю зазначена ОСОБА_4 , а відомості про батька у встановленому законом порядку не внесені. На підтвердження своїх доводів заявник надала результати адвокатського опитування матері – ОСОБА_4 , яка підтвердила, що біологічним батьком заявниці є саме ОСОБА_3 . Також вона пояснила, що через смерть ОСОБА_3 до народження дитини відомості про нього як про батька не були внесені до свідоцтва про народження, у зв`язку з чим дитині було присвоєно прізвище матері – « ОСОБА_5 », а по батькові – « ОСОБА_6 », що вказує на ім`я біологічного батька. Посилаючись на положення статей 130, 135 Сімейного кодексу України та норми Цивільного процесуального кодексу України, заявник просить суд встановити факт батьківства померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою належного оформлення її спадкових прав.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_3 є її біологічним батьком, про що вона знала з дитинства зі слів матері. Їй також було відомо, що батько помер ще до її народження, у зв`язку з чим не був зазначений у свідоцтві про її народження. Зазначила, що ОСОБА_2 є її рідною бабусею, матір`ю ОСОБА_3 . Бабуся постійно брала участь у її вихованні та житті, підтримувала її, оплачувала заняття у гуртках, цікавилася її навчанням і розвитком, допомагала матеріально та фактично ставилася до неї як до рідної онуки. Заявник зазначила, що між нею та ОСОБА_2 існували тісні родинні стосунки, а остання ніколи не заперечувала, що вона є її онукою. Встановлення факту батьківства необхідне їй для оформлення спадкових прав щодо бабусі, яка склала на її користь заповіт. У зв`язку з викладеним просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_3 щодо неї та задовольнити заяву.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву визнала та просила її задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_1 є її рідною онукою, а її син, ОСОБА_3 , є біологічним батьком заявниці. Зазначила, що до смерті сина він разом із ОСОБА_4 проживав у неї, вони перебували у близьких стосунках та очікували народження спільної дитини. Їй було достеменно відомо, що ОСОБА_7 була вагітна саме від її сина. Однак до народження дитини ОСОБА_3 помер. Після його смерті ОСОБА_4 переїхала проживати до своїх батьків, де згодом народила ОСОБА_8 . Також пояснила, що з моменту народження ОСОБА_8 вона підтримувала з нею постійні родинні стосунки, завжди ставилася до неї як до своєї рідної онуки, брала активну участь у її вихованні, допомагала матеріально, оплачувала заняття у гуртках, цікавилася її навчанням та розвитком. Зазначила, що любить заявницю як свою онуку та ніколи не мала сумнівів щодо її походження від її сина. Вказала, що бажає, аби родинні відносини між нею та заявницею були офіційно підтверджені, оскільки має намір передати їй своє майно за заповітом, а встановлення факту батьківства необхідне для належного оформлення спадкових прав заявниці. Просила суд заяву задовольнити.

Заінтересована особа – приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Баландін Володимир Васильович про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань не подав.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

На підтвердження своїх вимог заявником надано копію заповіту, посвідченого 15 листопада 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Баландіним В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1875, відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла все належне їй рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його матір`ю є ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00058875529 від 06 червня 2026 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її матір`ю є ОСОБА_4 . Відомості про батька внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. При цьому у графі «батько» зазначено « ОСОБА_9 », що свідчить про внесення відомостей про батька за вказівкою матері без встановлення походження дитини від батька у передбаченому законом порядку.

Судом також досліджено висновок спеціаліста ТОВ «ГенКод Діагностик» від 24 червня 2026 року № HID26-004221, складений за результатами молекулярно-генетичного дослідження біологічних зразків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно з указаним висновком, за результатами проведеного ДНК-дослідження ОСОБА_2 може бути біологічною бабусею ОСОБА_1 , а ймовірність такої біологічної спорідненості становить 99,99096798 %.

У судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_4 , яка є матір`ю заявниці. Свідок пояснила, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_1 . Зазначила, що вони з ОСОБА_3 перебували у близьких стосунках, спільно проживали, планували укласти шлюб та народження спільної дитини. Під час вагітності вона проживала разом із ОСОБА_3 та його матір`ю – ОСОБА_2 . Однак до народження дитини ОСОБА_3 помер. Після його смерті вона переїхала проживати до своїх батьків, де згодом народила доньку – ОСОБА_1 . Свідок також пояснила, що через смерть ОСОБА_3 до народження дитини він не був записаний її батьком у свідоцтві про народження, хоча саме він є біологічним батьком заявниці. Крім того, свідок зазначила, що ОСОБА_2 від самого народження ОСОБА_8 визнавала її своєю онукою, брала активну участь у її вихованні, матеріально допомагала, підтримувала постійні родинні стосунки та ставилася до неї як до рідної онуки.

Оцінюючи зазначений висновок у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема показаннями заявника, поясненнями заінтересованої особи ОСОБА_2 , яка підтвердила, що заявниця є дочкою її померлого сина ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_4 , а також відомостями про сімейні відносини між сторонами, суд приходить до висновку, що наведені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують походження ОСОБА_1 від ОСОБА_3 . Сам по собі висновок спеціаліста не є безумовним доказом батьківства, однак у сукупності з іншими належними та допустимими доказами він підтверджує наявність біологічного споріднення між заявницею та матір`ю померлого, що має істотне значення для встановлення факту батьківства.

Згідно ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За положеннями ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

За змістом ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 128 СК України встановлено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Як роз`яснено у п.п., 7, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55 СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній, і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

У своїй постанові від 17.02.2021 року в справі №373/2257/18 Верховний Суд зазначив, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У своїй постанові від 16.05.2018 року в справі №591/6441/14-ц Верховний Суд вказав, що доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Суд, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує, що заінтересована особа ОСОБА_2 послідовно підтвердила факт того, що заявниця є дочкою її померлого сина ОСОБА_3 . Її пояснення узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила, що перебувала з ОСОБА_3 у фактичних сімейних відносинах, вони спільно проживали, планували створити сім`ю та народження спільної дитини, однак до народження доньки ОСОБА_3 помер.

Суд також бере до уваги, що після народження заявниці ОСОБА_2 не припиняла родинних стосунків із нею, визнавала її своєю онукою, брала активну участь у її вихованні, матеріально допомагала, оплачувала заняття у гуртках, підтримувала постійне спілкування із заявницею та ставилася до неї як до рідної онуки. Такі обставини підтверджують фактичне визнання нею походження заявниці від її померлого сина.

Крім того, суд враховує, що 15 листопада 2019 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом, яким усе належне їй майно заповіла саме ОСОБА_1 . Зазначений заповіт також свідчить про існування між ними близьких сімейних відносин та сприйняття заявниці як своєї онуки.

Судом також досліджено висновок спеціаліста ТОВ «ГенКод Діагностик» від 24 червня 2026 року № HID26-004221, відповідно до якого ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічною бабусею ОСОБА_1 , становить 99,99096798 %. Зазначений висновок узгоджується з іншими дослідженими судом доказами, не спростований жодними належними та допустимими доказами та підтверджує наявність біологічного споріднення між заявницею та матір`ю особи, батьківство якої підлягає встановленню.

Усі досліджені судом докази є взаємоузгодженими, взаємодоповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують, що саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлення зазначеного юридичного факту необхідне заявниці для реалізації її спадкових прав. Оскільки іншим способом підтвердити походження від батька заявниця не має можливості, а надані суду докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про походження заявниці від ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення факту батьківства та задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 121, 125, 126, 128 СК України, суд, -

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Баландін Володимир Васильович, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства – задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Києва, стосовно народження якої Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 21 листопада 2005 року складено актовий запис про народження № 344.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

30.07.2026