Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №363/2229/26 — Вишгородський районний суд Київської області

30.07.2026 Справа № 363/2229/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Підопригори Х.О., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Ступки Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026 року позивачка звернулась до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом, в якому просила суд розірвати шлюб, укладений між сторонами по справі та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що 20.06.2020 року уклала шлюб з відповідачем по справі, який зареєстрований Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис за №138, від спільного життя сторони мають доньку - ОСОБА_3 , 2021 року народження. У зв`язку з тим, що спільне життя не склалося та сторони фактично припинили спільне проживання, ведення спільного господарства та спільного бюджету, позивачка вважає, що подальше збереження шлюбу неможливе. Крім того, позивачка посилаючись на те, що спільна дитина сторін по справі проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, а відповідач матеріально їй не допомагає, внаслідок чого вона не має можливості самостійно утримувати доньку та вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.05.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка під час розгляду справи в суді позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Ступка Н.П. проти вимог позивачки не заперечувала, посилалася на те, що сторони разом не проживають, відповідач проходить військову службу, але дбає про дитину.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши позивачку та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного:

Відповідно до ст. 3 СК України - сім`я є первинним та основним осередком суспільства, яка створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частина 1 ст. 21 СК України зазначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, передбачено ч. 1 ст. 24 СК України.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, що досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Частина 3 ст. 105 СК України зазначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Так, ч. 1 ст. 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Частина 2 ст. 112 СК України зазначає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України - у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили.

Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і може бути припинений внаслідок його розірвання.

Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.06.2020 року вбачається, що 20.06.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за №138та видане відповідне свідоцтво. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».

Судом встановлено, що у сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і, що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільної малолітньої дитини, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог, закріплених у ст. 121 та ст. 122 СК України - права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122, 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Статтею ст. 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Так, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Стаття 183 СК України вказує на те, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року слідує, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.01.2021 року слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 . Батьками дитини у свідоцтві зазначені сторони по справі: батько - ОСОБА_2 , матір - ОСОБА_1 .

У позовній заяві позивачка зазначала, що дитина мешкає з нею та позивачка самостійно її утримує.

З витягів з Реєстру територіальної громади від 07.04.2026 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 , 2021 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки від 17.03.2025 року за №08/1236 - ОСОБА_2 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, обіймає посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії.

Факт проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 04.08.2024 року підтверджується також і довідкою начальника відділу кадрів в/ч від 30.09.2024 року.

Відповідно до ст. 7 СК України - регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» - на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що наразі дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, на відповідача, як на батька покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Судом встановлено, що днем пред`явлення позову про стягнення аліментів на утримання дитини є 08.04.2026 року.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню.

Окрім того, суд зауважує, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України - якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.

Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом цієї справи позивачкою понесено судові витрати за позовну вимогу лише в частині про розірвання шлюбу, а відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (за вимогу про стягнення аліментів) та у розмірі 1 331,20 грн. на користь позивачки (за вимогу про розірвання шлюбу).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 84, 109, 110, 112, 180, 182, 184 СК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 281, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів- задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 20.06.2020 року Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис за №138, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 20.06.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме - 08.04.2026 року і, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 1 331,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати у розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт за № НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Головуюча суддя О.П. Дьоміна