Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №361/4612/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4612/26

Провадження № 2/361/2372/26

29.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 липня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Гізатуліної Н.М.,

за участю секретаря судових засідань Ковандри А.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Красіловський В.С. від імені та в інтересах ОСОБА_1 подав зазначений позов.

Позов мотивував тим, що від зареєстрованого 16 вересня 2017 року шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2022 року у справі № 302/395/22 шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.

Дитина проживає разом із позивачкою, знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні. Наразі позивачка разом із сином тимчасово проживають на території Французької Республіки, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є вимушеним заходом для гарантування безпеки дитини. Батько дитини надав на це згоду.

Зазначив, що проживання дитини з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дитиною та обов`язку виховувати дитину, піклуватися про неї та матеріально її забезпечувати.

Позивачка не має наміру перешкоджати відповідачу в здійсненні його прав та виконанні обов`язків щодо сина.

Проте, відповідач фактично самоусунувся від участі у житті сина, не бере жодної відповідальності за його забезпечення та не надає жодної фінансової допомоги.

Позивачка неодноразово зверталась до відповідача з проханням добровільно надавати матеріальну підтримку на дитину, однак такі звернення або ігнорувалися, або відповідач ухилявся від будь-яких конкретних домовленостей, а в окремих випадках – взагалі уникав будь-якого спілкування.

Протягом тривалого часу відповідач не проявляє інтересу до життя дитини, не підтримує з ним регулярного контакту та не забезпечує його потреби, не бере участі у його вихованні, не спілкується з ним ані особисто, ані дистанційно, жодного інтересу до здоров`я дитини, його розвитку, навчання чи дозвілля не виявляє, не бере участі у прийнятті рішень, що стосуються життєвоважливих аспектів життя сина, не відвідує навчальні чи медичні заклади разом із ним та не забезпечує його відповідним доглядом чи турботою, не надає жодної допомоги у придбанні продуктів харчування, одягу, шкільного приладдя, ліків та інших речей, необхідних для належного догляду та розвитку дитини. Всі ці витрати покладаються виключно на позивачку, що створює значний фінансовий тягар та є несправедливим щодо дитини, яка має право на забезпечення з боку обох батьків.

Відповідач є працездатною особою, має можливість надавати фінансову підтримку дитині, однак свідомо цього не робить. Відсутність участі батька у житті сина та ухилення від його матеріального забезпечення порушує його права та суперечить нормам чинного законодавства. Інших дітей або непрацездатних батьків на утриманні відповідач не має. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами досягнуто не було, що свідчить про небажання відповідача нести фінансову відповідальність за свою дитину. Добровільно виділяти кошти на утримання дитини відповідач відмовляється, витрачає гроші на свої потреби, інтересами сім`ї не цікавиться.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н. М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Як вбачається із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету представника позивачки копія ухвали суду про відкриття провадження доставлена 10 травня 2026 року.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулись до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.

Позивачка до суду додаткових заяв, пояснень не подавала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що від зареєстрованого 16 вересня 2017 року шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2022 року у справі № 302/395/22 шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначила, що дитина проживає разом із нею, знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні. Наразі вона разом із сином тимчасово проживають на території Французької Республіки, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є вимушеним заходом для гарантування безпеки дитини. Батько дитини, ОСОБА_2 надав на це згоду, що підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви від 01 грудня 2025 року, реєстраційний № 1376.

Крім того, факт спільного проживання ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується такими доказами із матеріалів справи: копією довідки з місця навчання дитини та копією довідки про медичне страхування позивачки та дитини за кордоном.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З огляду на ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Таким чином, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Оскільки дитина проживає з матір`ю, батько – відповідач у справі зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання та виховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. А частиною 3 цієї статті встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За змістом ч. 2, 3 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Враховуючи те, що дитина проживає з матір`ю, перебуває на її утриманні, сімейним законодавством передбачені рівні обов`язки батьків щодо утримання дітей, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 22 квітня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141,142, 189, 263-265, 280-285, 352, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 29 липня 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна