Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №361/1941/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1941/26

Провадження № 2/361/926/26

29.07.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Зачепіло З.Я. від імені та в інтересах ОСОБА_1 подала до суду зазначений позов.

Позов мотивувала тим, що вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких в них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З моменту народження сина позивачка самостійно здійснює догляд за малолітнім ОСОБА_3 . Це унеможливлює її працевлаштування та отримання будь-якого доходу, окрім мінімальних соціальних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, позивачка повністю залежить від матеріальної підтримки батька дитини, який відповідно до законодавства, зобов`язаний утримувати матір спільної дитини, яка не може працювати через догляд за нею.

Спільна дитина знаходиться на утриманні позивачки та проживає разом з нею.

Зауважила, що оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги ні на утримання сина, ні на утримання позивачки, виникла необхідність у примусовому стягненні аліментів у судовому порядку.

На підставі викладено просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія зазначеної ухвали суду направлена на адресу позивачки, яка зазначена у позовній заяві засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» та доставлена до електронного кабінету її представника.

За зареєстрованою адресою місця проживання відповідача засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви. Судова кореспонденція не вручена адресату та повернута до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близькі за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Позивачка до суду додаткових заяв, пояснень не подавала. Відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батько: ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 .

Як вбачається із довідки про реєстрацію місця проживання особи, за підписом адміністратора відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області ОСОБА_4 , від 24 вересня 2021 року, вих. № 06-15/1231к, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 75 Сімейного кодексу України (далі – СК України), дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до п. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Право на аліменти у дружини – матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині – матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Верховний Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Так, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначала, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги ні на утримання їхнього спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ні на її утримання, тому виникла необхідність у примусовому стягненні аліментів у судовому порядку. Проте, позивачка відповідних доказів суду не надала, як і будь яких інших доказів щодо матеріального стану відповідача, клопотань щодо витребування доказів не заявляла.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 29 липня 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна