Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №357/8248/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8248/26

3/357/2798/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі, батальйону № 1, про притягнення до адміністративної відповідальності, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ча.1 ст. 130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №663774 від 12.05.2026, 12.05.2026 о 05 год.24 хв. в м. Біла Церква бул.Олександрійський б.20 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в найближчому медичному закладі у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 , категорично відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судових засіданнях 12.06.2026, 23.06.2026, 21.07.2026, 27.07.2026 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що транспортним засобом у зазначений в протоколі час він не керував. Зазначив, що не розуміє, з яких підстав працівниками поліції було зупинено транспортний засіб та чому саме відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення. На його думку, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт керування ним транспортним засобом. Під час допиту працівника поліції ОСОБА_1 неодноразово звертав увагу на те, що на долучених до матеріалів справи відеозаписах не зафіксовано безпосереднього моменту керування ним транспортним засобом, у зв`язку з чим, на його переконання, факт керування автомобілем не доведений. Крім того, ОСОБА_1 ставив працівнику поліції запитання щодо підстав переслідування та зупинки транспортного засобу, висловлюючи сумніви у законності таких дій, а також щодо можливості виявлення працівниками поліції технічної несправності підсвітки державного номерного знака під час руху транспортного засобу. Наполягав на тому, що транспортним засобом він не керував, а тому вважав складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення необґрунтованим та просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю належних доказів його вини.

27.07.2026 у судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з наміром скористатися правовою допомогою. При цьому зазначив, що не довіряє суду та вважає, що без участі захисника йому немає чого робити у судовому засіданні.

Суд, враховуючи заявлене клопотання та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на захист, клопотання задовольнив і відклав розгляд справи на 30.07.2026 о 08 год. 30 хв.

Однак у призначене судове засідання правопоршник ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, оскільки особисто був присутній під час оголошення дати наступного судового засідання, а також додатково повідомлений шляхом надсилання SMS-повідомлення. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи повідомлень про неможливість прибути до суду не подав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. З огляду на те, що суд уже забезпечив реалізацію його права на правову допомогу, відклавши розгляд справи за його клопотанням, а подальша неявка без поважних причин свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та спрямована на затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, що не суперечить вимогам статті 268 КУпАП та не порушує його права на захист.

Крім того, за клопотанням ОСОБА_1 судом було викликано для допиту працівників патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували на місці події та брали участь в оформленні адміністративних матеріалів.

Після явки до судового засідання 21.07.2026 працівника поліції ОСОБА_2 . ОСОБА_1 повідомив суду, що не наполягає на його допиті, оскільки, на його думку, зазначений працівник поліції не може повідомити обставини, які мають значення для розгляду справи. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що бажає поставити запитання іншому працівнику поліції ОСОБА_3 , пояснення якого, на його думку, мають значення для правильного вирішення справи.

Допитаний у судовому засіданні 27.07.2026 за клопотанням ОСОБА_1 працівник патрульної поліції полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області ОСОБА_3 пояснив, що під час несення служби ним спільно з напарником було виявлено транспортний засіб, який рухався з технічною несправністю, а саме – не працювала підсвітка одного із символів державного номерного знака, що відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» стало підставою для його зупинки. ОСОБА_3 зазначив, що службовий автомобіль рухався позаду транспортного засобу, за яким здійснювалося спостереження, при цьому вівся безперервний відеозапис. Після подання законної вимоги про зупинку транспортний засіб виконав маневр та зупинився, після чого він одразу підійшов до автомобіля. Під час підходу до транспортного засобу відеофіксація не припинялася. За словами свідка, у салоні автомобіля перебував лише ОСОБА_1 , інших осіб у транспортному засобі не було. Під час спілкування ОСОБА_1 поводився як водій транспортного засобу, не повідомляв про перебування за кермом іншої особи та не заявляв про те, що автомобілем керував хтось інший. Зазначені обставини, за словами свідка, підтверджуються безперервним відеозаписом із нагрудного відеореєстратора та відеозаписом зі службового автомобіля. На запитання ОСОБА_1 щодо освітленості місця події свідок пояснив, що на момент зупинки транспортного засобу вже було достатньо світло, оскільки минуло приблизно півтори години після початку світлого часу доби. Незважаючи на наявність дерев та світлофорного об`єкта, видимість була доброю, вже настав світанок і сходило сонце. При цьому зазначив, що ці обставини також відображені на відеозаписі, долученому до матеріалів справи. На запитання ОСОБА_1 щодо обставин руху транспортного засобу свідок повідомив, що поставлене запитання є незрозумілим, у зв`язку з чим просив його конкретизувати. На уточнююче запитання щодо видимості під час руху відповів, що дорожня обстановка проглядалася добре. Щодо розташування засобів відеофіксації працівник поліції пояснив, що його нагрудний відеореєстратор був закріплений на бронежилеті, а службовий автомобіль був обладнаний автомобільним відеореєстратором марки «70mai», який був належним чином встановлений та опломбований. Відеозапис із зазначеного реєстратора було долучено до матеріалів справи. При цьому свідок пояснив, що на наявному відеозаписі з нагрудної камери зафіксовано події вже після зупинки транспортного засобу. Під час допиту ОСОБА_1 звернув увагу на відсутність у матеріалах справи відеозапису, на якому безпосередньо зафіксовано момент керування транспортним засобом. На це ОСОБА_3 пояснив, що сукупність наявних доказів, а саме безперервний відеозапис руху транспортного засобу до його зупинки, відсутність будь-яких інших осіб у салоні автомобіля після його зупинки та подальше спілкування з ОСОБА_1 як із водієм транспортного засобу, дає підстави стверджувати, що саме останній керував автомобілем. Також ОСОБА_3 повідомив, що після зупинки транспортного засобу у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я. Проте ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився, про що було складено відповідні адміністративні матеріали. Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення, яке стало підставою для зупинки транспортного засобу, не виносилася, оскільки він обмежився усним зауваженням щодо необхідності усунення технічної несправності. Відповідаючи на запитання суду та учасників провадження, ОСОБА_3 підтвердив правильність складених ним адміністративного матеріалу, зазначив, що всі процесуальні дії здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства, а обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам, встановленим ним під час несення служби.

Суд не вбачає підстав ставити під сумнів показання працівника поліції ОСОБА_3 , оскільки вони є послідовними, логічними, взаємоузгодженими та повністю кореспондуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, направленням на огляд, актом огляду на стан сп`яніння, службовим рапортом, відеозаписами, дослідженими у судовому засіданні, та іншими матеріалами справи.

Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про заінтересованість працівника поліції у результатах розгляду справи, наявність неприязних відносин із ОСОБА_1 або штучне створення доказів його вини, судом не встановлено.

При цьому суд враховує, що саме працівники поліції безпосередньо виявили транспортний засіб, здійснили його зупинку та спілкувалися з ОСОБА_1 безпосередньо після зупинки автомобіля, у зв`язку з чим показання ОСОБА_3 є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП і підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було забезпечено можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема право заявляти клопотання про виклик свідків та ставити їм запитання. Водночас після забезпечення явки до суду працівника поліції ОСОБА_2 . ОСОБА_1 фактично відмовився від його допиту, повідомивши, що показання зазначеного свідка для нього не мають значення. За таких обставин суд дійшов висновку, що право ОСОБА_1 на безпосереднє дослідження доказів та допит працівників поліції було повністю забезпечено, а відсутність показань ОСОБА_2 обумовлена виключно процесуальною позицією самого правопорушника ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , надані ним у судових засіданнях, призначених на 12.06.2026, 23.06.2026, 21.07.2026 та 27.07.2026, допитавши свідка працівника поліції ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 663774 від 12.05.2026; картку обліку адміністративного правопорушення; довідку інспектора ВАП батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Волошина Володимира; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; акт огляду на стан сп`яніння; рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції Ведата Оріші; відеозаписи від 12.05.2026, досліджені у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, повністю доведена та підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які є взаємопов`язаними між собою, узгоджуються між собою та були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, надати їм належну правову оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, речовими доказами, висновками експертів, технічними засобами відеофіксації та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, а в разі незгоди водія з результатами такого огляду або його відмови від проходження огляду на місці у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення таких оглядів.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, знайшов своє повне підтвердження під час судового розгляду.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів ОСОБА_1 про незаконність зупинки транспортного засобу. Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів. Так, із пояснень допитаного у судовому засіданні працівника поліції ОСОБА_3 , які є послідовними, логічними та узгоджуються з дослідженим відеозаписом, вбачається, що транспортний засіб був зупинений у зв`язку з виявленими ознаками порушення «Правил дорожнього руху», а саме несправністю зовнішнього освітлення транспортного засобу, що відповідно до пункту 31.4 Правил дорожнього руху є технічною несправністю, яка підлягає усуненню, а також у зв`язку з необхідністю перевірки документів, передбачених статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» та пунктом 2.1 Правил дорожнього руху. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортний засіб, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо наявні очевидні ознаки технічної несправності транспортного засобу. Отже, суд доходить висновку, що зупинка транспортного засобу була здійснена на законних підставах, а тому доводи ОСОБА_1 у цій частині є безпідставними. Посилання ОСОБА_1 на незаконність зупинки транспортного засобу суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо встановлення ознак наркотичного сп`яніння. Доводи правопорушника ОСОБА_1 щодо безпідставності встановлення у нього ознак наркотичного сп`яніння також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Як убачається з дослідженого відеозапису та пояснень працівника поліції ОСОБА_3 , після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було проведено перевірку наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння. Працівником поліції було здійснено огляд зіниць за допомогою ліхтаря, перевірено їх реакцію на світло, після чого ОСОБА_1 повідомлено про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Відповідно до пунктів 3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння поліцейський зобов`язаний запропонувати такій особі пройти медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, уповноваженому на проведення таких оглядів. Таким чином, дії працівників поліції повністю відповідали вимогам зазначеної Інструкції.

Щодо проведення медичного огляду та відмови від його проходження. Із дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога, детально роз`яснювали порядок його проведення, місце проведення огляду, а також правові наслідки відмови від його проходження. Попри це, ОСОБА_1 неодноразово відмовився від проходження огляду, мотивуючи свою відмову небажанням їхати до закладу охорони здоров`я, необхідністю їхати на роботу, а також висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції та наполягав, що огляд повинні проходити також працівники поліції.

Суд також враховує доводи ОСОБА_1 про те, що причиною зупинки транспортного засобу, зі слів працівників поліції, була несправність зовнішнього освітлення, а саме непрацююча фара. При цьому ОСОБА_1 звертав увагу суду на те, що зазначена обставина не підтверджується матеріалами справи. З цього приводу суд зазначає, що під час безпосереднього дослідження відеозапису в судовому засіданні за участю ОСОБА_1 дійсно було встановлено факту несправності зовнішнього освітлення транспортного засобу, зокрема непрацюючої фари,.Водночас суд бере до уваги, що підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є не порушення Правил дорожнього руху, яке стало причиною зупинки транспортного засобу, а його відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, відповідальність за яку передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Отже, сам факт неодноразової категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду знайшов своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Щодо доводів ОСОБА_1 про невідповідність часу на відеозаписах

Суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що один із відеозаписів відображає події у темну пору доби, тоді як інші відеозаписи здійснені вже у світлий час доби, що, на його думку, свідчить про недостовірність доказів. Такі доводи спростовуються поясненнями допитаного у судовому засіданні працівника поліції ОСОБА_3 , який пояснив, що відеозаписи здійснювалися різними технічними засобами, а саме автомобільним відеореєстратором службового автомобіля та нагрудним відеореєстратором поліцейського. За його поясненнями, рух транспортного засобу фіксувався автомобільним відеореєстратором, тоді як нагрудна камера розпочала фіксацію вже після зупинки транспортного засобу, коли працівник поліції підійшов до водія. Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що на момент спілкування з ОСОБА_1 вже настав світанок, видимість була достатньою, що повністю відповідає візуальному змісту досліджених судом відеозаписів. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про монтаж, переривання чи фальсифікацію відеозаписів, судом не встановлено, а ОСОБА_1 таких доказів не надано. За таких обставин суд доходить висновку, що наведені ОСОБА_1 доводи є припущеннями, спрямованими на уникнення адміністративної відповідальності, та не спростовують належності, допустимості і достовірності досліджених судом доказів.

Суд також бере до уваги, що після завершення оформлення адміністративних матеріалів транспортний засіб було залишено на місці його зупинки. Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що транспортний засіб був припаркований без порушення вимог Правил дорожнього руху, не створював перешкод для інших учасників дорожнього руху та не потребував затримання чи доставлення на спеціальний майданчик.

Зазначені обставини свідчать про те, що працівники поліції діяли відповідно до вимог чинного законодавства, а прийняте ними рішення щодо залишення транспортного засобу на місці його зупинки було обумовлене відсутністю підстав для застосування інших заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначив, що адміністративна відповідальність та процедура її застосування повинні ґрунтуватися на конституційних принципах і правових гарантіях, зокрема гарантіях справедливого судового розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм характером можуть підпадати під дію гарантій статті 6 Конвенції. Отже, під час розгляду даної справи судом забезпечено дотримання принципів справедливого судового розгляду, рівності сторін та змагальності процесу.

Під час призначення адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, обставини справи, а також дані про його особу.

Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, спрямований на уникнення адміністративної відповідальності, оскільки такі пояснення спростовуються показаннями допитаного працівника поліції ОСОБА_3 , безперервним відеозаписом руху транспортного засобу та його зупинки, матеріалами адміністративної справи, а також подальшою поведінкою самого ОСОБА_1 після зупинки автомобіля та поведінкою в судових засіданнях. Обставин, які б свідчили про істотне порушення працівниками поліції вимог законодавства під час документування адміністративного правопорушення або могли поставити під сумнів достовірність досліджених доказів, судом не встановлено.

З огляду на характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для життя і здоров`я учасників дорожнього руху, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із особи, на яку накладено адміністративне стягнення судом, підлягає стягненню судовий збір у встановленому законом розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 34, 35, 40-1, 130 ч. 1, 221, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя:О.Л. ГАВЕНКО