Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №279/3187/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3187/26

Провадження №2-а/279/31/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м.Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши у порядку адміністративного судочинства адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить скасувати постанову № R516009 від 05.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що з електронного військово-облікового документа він дізнався про наявність записів про порушення ним правил військового обліку, із зазначенням причини звернення до Нацполіції: не прибули за повісткою до ТЦК та СП та дати звернення: 30.01.2026 року. Керуючись порядком, що встановлений статтею 279-9 КУпАП, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Як на підставу скасування постанови позивач посилається на сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки в електронному військово-обліковому документі зазначено дату звернення до Національної поліції з приводу порушення 30.01.2026, тоді як постанову про накладення штрафу винесено 05.05.2026.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.06.2026 за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб. В ухвалі суд встановив відповідачу п`ятиденний строк із дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати положенням ст. 162 КАС України, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач як користувач електронного кабінету в ЄСІТС копію ухвали та позовної заяви з додатками отримав 30.06.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету, заперечень проти позову та доказів правомірності оскаржуваної постанови суду не надав.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується роздруківкою електронного військово-облікового документа від 25.04.2026.

Із зазначеного електронного військово-облікового документа вбачається наявність запису: «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву», причина звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 », дата звернення: 30.01.2026. Також у документі зазначено, що дані позивачем уточнено 15.06.2024.

05.05.2026 ТВО начальника ОСОБА_2 винесено постанову № R516009 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Із постанови вбачається, що вона винесена за наявності поданої особою заяви, у якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Датою надходження такої заяви зазначено 02.05.2026.

У постанові вказано, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи викладене ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Отже, саме ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 повинен довести правомірність винесення постанови, наявність події і складу адміністративного правопорушення, дотримання процедури та строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, оскаржувана постанова містить лише загальне формулювання про те, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк і місце, зазначені в повістці. Постанова не містить конкретних відомостей про дату, час і місце виклику, спосіб направлення або вручення повістки, докази її отримання позивачем, а також не містить посилання на конкретні документи, якими підтверджено факт належного повідомлення ОСОБА_1 .

Належний виклик особи до ТЦК та СП є обов`язковою передумовою для висновку про її неприбуття за викликом. Сам факт наявності запису в Реєстрі або формальне посилання на неприбуття за викликом без зазначення дати оформлення повістки, без доказів її вручення чи належного направлення не доводить обізнаності особи про виклик та не підтверджує наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідачем не надано суду копії повістки із зазначенням дати, часу та місця прибуття за викликом, доказів її вручення позивачу під підпис, повідомлення про вручення поштового відправлення, опису вкладення, доказів повернення відправлення, акта про відмову від отримання повістки або інших документів, які б підтверджували належне повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП. За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту виклику позивача, а отже і факту його винного неприбуття.

При цьому суд зауважує, що сам лише факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не звільняє посадову особу, яка розглядає справу, від перевірки та з`ясування всіх обставин, які підлягають встановленню згідно з вимогами ст.280 КУпАП, з урахуванням особливостей, передбачених, зокрема ст.279-9 КУпАП.

Так, відповідно до ч.1,2 ст.279-1 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, серед іншого, істотне значення для вирішення справи має дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, зокрема, неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом невчинення дій у визначену дату та час.

З електронного військово-облікового документа від 25.04.2026 вбачається, що причиною звернення до Національної поліції зазначено неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, а датою такого звернення є 30.01.2026. Отже, станом на 30.01.2026 відповідачу було відомо про обставини, які він у подальшому поклав в основу висновку про порушення позивачем правил військового обліку. За відсутності інших доказів більш пізнього виявлення правопорушення, саме з 30.01.2026 слід обчислювати тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 9 ст. 38 КУпАП, який сплив 30.04.2026. Натомість оскаржувану постанову винесено 05.05.2026, тобто після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Отже, навіть у разі подання позивачем заяви про неоспорювання порушення та згоду на розгляд справи за його відсутності, посадова особа ТЦК та СП була зобов`язана перевірити строки притягнення до адміністративної відповідальності та, встановивши їх сплив, закрити провадження у справі, а не накладати адміністративне стягнення.

За таких обставин суд доходить висновку, що постанова № R516009 від 05.05.2026 винесена з порушенням вимог ст. 38, 247, 279-9, 280, 283 КУпАП, без належного підтвердження факту вручення або направлення позивачу повістки та після спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Щодо судових витрат суд зазначає таке. Згідно з квитанцією про сплату судового збору № 1305.1292 від 14.05.2026 позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 665 грн 60 коп. Судові витрати відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань вдповідача.

Керуючись ст.2,5,9,72-77,139,241-246,286 КАС України, ст.38,247,279-9,280,283,287-289 КУпАП,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову № R516009 від 05 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони та учасники:

Позивач – ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя : Оксана ІВАШКЕВИЧ