Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №272/283/26 — Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/283/26

Провадження № 2/272/566/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання права на приватизацію 1/2 частини житлового будинку та зобов`язання вчинити дії по приватизації 1/2 житлового будинку за відсутності ордеру на жиле приміщення, суд -

встановив:

У березні 2026 року представник позивачки звернулась до Андрушівського районного суду Житомирської області з вказаним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язати Андрушівську міську раду Бердичівського району Житомирської області вчинити дії по приватизації 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 23 листопада 1975 року Позивачка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одружилася із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 1985 році чоловік Позивачки - ОСОБА_4 , працюючи майстром виробничого навчання СПТУ-32 (сільськогосподарське професійно-технічне училище) м. Андрушівка, отримав у користування житло - 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Надання такого житла пов`язане по характеру трудових відносин чоловіка Позивачки- первісного наймача, так як останній працював у СПТУ-32.

Зокрема, факт проживання ОСОБА_4 в 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується "Розрахунковою книжкою по оплаті за квартиру, комунальні та інші послуги та електроенергію" на ім`я квартиронаймача - ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому особовий рахунок на вказану 1/2 будинку було закрито на ім`я основного будинконаймача - чоловіка позивачки у зв`язку з його смертю, та відкрито особовий рахунок на гр. ОСОБА_1 .

Документи про виділення житла чоловіку позивача та ордер на вказане житло у Позивачки відсутні.

При зверненні до Андрушівського професійного ліцею (правонаступника СПТУ-32) було повідомлено, що документи, які б підтвердили надання житла ОСОБА_4 не збереглися.

При зверненні до Державного архіву Житомирської області, надійшла відповідь від 29.09.2025 № В-4579/02 про відсутність документів, які б підтвердили виділення 1/2 житлового будинку ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області № 363 від 21.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено в передачі 1/2 житлового будинку у приватну власність по АДРЕСА_1 .

Відмова обґрунтована відсутністю копії ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.

Позивач не погоджується з даною відмовою, оскільки Позивачка є наймачем 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якій зареєстрована з 28.05.1986.

Разом з ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані її син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дата прописки - 12.07.1996, син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата прописки -24.12.2003.

Відповідна інформація зазначена в картах прописки форми 16(А) щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт реєстрації та проживання позивача підтверджується, зокрема, штампом у паспорті, факт реєстрація сина позивача ОСОБА_2 - витягом з реєстру територіальної громади № 2023/008240031 від 11.10.2023.

За оновленою інформацією згідно з відомостями № 1363 про зареєстрованих у житловому приміщені будинку осіб від 07.11.2025, вказано, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані дві особи: ОСОБА_1 з 28.05.1986 і по даний час та ОСОБА_2 з 24.12.2003 і по даний час.

Підтвердження факту проживання позивача у вказаному житлі, серед іншого, є копія договору № 27/119 про користування електричною енергією від 28.11.2001 на абонента ОСОБА_1 та копія додатку до договору № 27/119 від 29.11.2001 про оплату за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, позивач виконує всі обов`язки наймача у вказаній 1/2 житлового будинку, зокрема сплачує всі житлово-комунальні послуги. На ім`я позивача відкриті в обслуговуючих організаціях особові рахунки.

Отже, ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , що свідчить про проживання позивача у вказаному житлі.

Вказана 1/2 житлового будинку є постійним та єдиним місцем проживання позивача в розмінні ст. 8 Європейської конвенції з прав людини.

Відповідно до довідки ТВБВ №10005/074 № 35/074 від 18.01.2023 філії - Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк", підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 за період реєстрації та проживання з 28.05.1986 участі у приватизації державного житлового фонду не приймала та не використовувала житлові чеки на приватизацію житла за вказаною адресою.

Згідно довідки, виданої ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що він значиться в Списках на приватизацію, за адресою проживання: АДРЕСА_3 , що зберігаються в ТВБВ№10005/074 філії Житомирське обласне управління AT «Ощадбанк», адреса місця знаходження: Житомирська обл.. Бердичівський р-н, м. Андрушівка. вул. Зазулінського, 7. Станом на 10 листопада 2025 року приватизаційний депозитний рахунок за житловими чеками не відкривався.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не використали право на приватизацію державного житлового фонду.

Позивач вважає, що відмова у приватизації, за відсутності ордеру, вказаної 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є неправомірною, оскільки ордер у відповідності до ст.58 Житлового кодексу України (діяв під час виникнення правовідносин) надавав правову підставу лише для вселення в надане жиле приміщення. Позивач у вказане житло не була вселена самовільно, а за згодою бувшого наймача житлового приміщення, про що свідчать додані документи.

Позивачка та її представник у підготовче судове засідання не з`явились. Від представника позивачки на адресу суду надійшла заява про проведення судового засідання у її відсутність, в якій адвокат Радченко Олена Юріївна просила задовольнити позов.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, з якої вбачається, що Андрушівська міська рада не заперечує проти задоволення позову.

Від третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, в якій він зазначив, що повністю визнає позовні вимоги.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви сторін по справі, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон).

Згідно зі статтею 2 Закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону).

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них належить відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації, зокрема вказано про необхідність подання копії ордера на жиле приміщення.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпекичи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суд уз прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

З досліджених письмових доказів судом встановлено наступні обставини: згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу, позивачка, ОСОБА_6 , 23 листопада 1975 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

У 1985 році ОСОБА_4 , працював майстром виробничого навчання СПТУ-32 (сільськогосподарське професійно-технічне училище) м. Андрушівка, у зв`язку з чим отримав у користування житло - 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , однак, документи про виділення вказаного житла чоловіку Позивачки та ордер на це житло у ОСОБА_1 відсутні.

Факт проживання ОСОБА_4 в 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується "Розрахунковою книжкою по оплаті за квартиру, комунальні та інші послуги та електроенергію" на ім`я квартиронаймача - ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 особовий рахунок на вказану 1/2 будинку було відкрито на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення Державного архіву Житомирської області № В-4579/02 від 29.09.2025, документи сільського професійно-технічного училища № 32 м. Андрушівка Житомирської області за 1985 рік на зберігання до Державного архіву Житомирської області не надходили, тому підтвердити виділення будинку ОСОБА_4 неможливо.

ТВБТ № 10005/074 філії- Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , за період реєстрації та проживання з 28.05.1986 участі у приватизації державного житлового фонду не приймала та не використовувала житлові чеки та приватизацію житла за вказаною адресою.

ОСОБА_2 (син Позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_7 , значиться у Списках на приватизацію за адресою: АДРЕСА_3 , що зберігаються в ТВБТ № 10005/074 філії- Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк".

Станом на 10 листопада 2025 року приватизаційний депозитний рахунок за житловими чеками не відкривався.

Вказане підтверджується довідкою АТ "Ощадбанк".

Рішенням виконавчого комітету Андрушівеької міської ради Бердичівського району Житомирської області № 363 від 21.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено в передачі 1/2 житлового будинку у приватну власність по АДРЕСА_1 .

Відмова обґрунтована відсутністю копії ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.

Однак, Позивачка є наймачем 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якій зареєстрована з 28.05.1986.

Разом з ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані її син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дата прописки - 12.07.1996, син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата прописки -24.12.2003.

Відповідна інформація підтверджується картками прописки форми 16(А) щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями № 1363 про зареєстрованих у житловому приміщені будинку осіб від 07.11.2025, вказано, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані дві особи: ОСОБА_1 з 28.05.1986 і по даний час та ОСОБА_2 з 24.12.2003 і по даний час.

Підтвердження факту проживання позивача у вказаному житлі, серед іншого, є копія договору № 27/119 про користування електричною енергією від 28.11.2001 на абонента ОСОБА_1 та копія додатку до договору № 27/119 від 29.11.2001 про оплату за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_3 .

З копії спадкової справи № 35 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_1 .

Вказані обставини повністю визнаються Відповідачем.

Законність проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі Відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом Відповідач протягом усього часу проживання Позивачки не заявляв, докази протилежного суду не надано.

Вказане свідчить про те, що позивачка має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання та житлове приміщення - квартира за адресою: АДРЕСА_1 ,є її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

Згідно положень частини 10 статті 8 у прив`язці до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, відмова Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області у прийнятті до розгляду питання про приватизацію квартири позивачки порушують конституційне право останньої на приватизацію житла у встановленому законом порядку.

Ураховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що порушені права Позивачки підлягають захисту, а позов задоволенню.

З урахуванням клопотання Позивачки, суд не стягує з Відповідача на користь Позивачки судовий збір.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89,198,200,263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , право на приватизацію 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Андрушівську міську раду Бердичівського району Житомирської області вчинити дії по приватизації 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на жиле приміщення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:В. В. Карповець