Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №161/8688/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8688/26

Провадження № 2/161/4972/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої– судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» через свого представника звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 травня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №3421343, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування ним, який не повернула. Вказує, що 29 вересня 2021 року за договором факторингу позивач набув право вимоги за кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитом становить 23403, 75 грн., з яких: 4750 грн. – заборгованість за сумою кредиту; 17703, 75 грн. –заборгованість за відсотками; 950 грн. – комісія. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідачки на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23403, 75 грн., а також понесені судові витрати.

18 червня 2026 року представник відповідачки -адвокат Скользнєва В.В. подала відзив на позовну заяву. Вказує, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 11.03.2026 року було укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис №31. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_5 . 22.05.2021 року між ОСОБА_6 та ТзОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №3421343 згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн. Зазначає, що у своїй позовній заяві позивач не надав доказів погодження умов договору на які він посилається у зв`язку із відсутністю погодження його з Відповідачем шляхом накладення електронного підпису. Відсутність електронного підпису на договорі суперечить нормам Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписаний лише ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У якості підтвердження факту підписання умов кредитного договору № 3421343 позивачем надано суду довідку «б/н» від 12.06.2025 року. Цією довідкою ТОВ «Мілоан» підтверджує, що ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит №3421343 від 22.05.2021 ідентифікований ТзОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S13502. Долучений до матеріалів справи документ Договір про споживчий кредит № 3421343 від 22.05.2021 року не містить електронного підпису одноразовим ідентифікатором S13502, або будь-яких даних які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 3421343. Тобто, надана довідка підтверджує лише те, що ТзОВ «Мілоан» було ідентифіковано особу позичальника, але не є підтвердженням погодження розміру відсоткової ставки, строку кредитування, порядку нарахування відсотків та інших істотних умов. Таким чином, ОСОБА_6 не підписувалися будь-які правила, умови та тарифи щодо користування кредитом, які зазначені безпосередньо в кредитному договір. Зворотного матеріали справи не містять. А тому факт погодження нарахування відсотків в тому розмірі в якому вказано в кредитному договорі – відсутній. Договір про надання споживчого кредиту № 3421343 від 22.05.2021 року не містить електронного підпису ОСОБА_6 , а тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ТОВ «Мілоан» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Вказує, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню тільки сума фактично отриманих коштів. Враховуючи, що відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора, Відповідачем було сплачено 1690 грн в рахунок погашення заборгованості, просить застосувати наступний розрахунок: 5000 (тіло) – 1690 (сплачено) = 3310 – загальна сума боргу. У випадку, якщо суд не погодиться з вище вказаними висновками, просить перерахувати суму боргу в межах встановлено кредитним договором строку – 30 днів. Зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що позичальник звертався до кредитодавця із заявою (волевиявленням) про продовження строку кредитування, а також доказів погодження сторонами нового строку кредитування. Позичальником здійснювались оплати заборгованості саме з метою виконання зобов`язання за договором позики № 3421343 у загальному розмірі 1690 грн. В той час, як вказані оплати були зараховані кредитором в односторонньому порядку, як пролонгація з метою продовження строку кредитування та здійснений їх наступний перерозподіл: Оплата тіла кредиту: 250 грн; Оплата відсотків за кредитом: 1690 грн; Оплата комісії за пролонгацію: 250 грн. Зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що сплачені Відповідачем кошти мали цільове призначення саме як оплата за пролонгацію. Відсутні платіжні документи, які б містили відповідне призначення платежу або інше підтвердження волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування. Отже, оскільки Позивачем не доведено пролонгації строку кредитування/ пільгового періоду строку кредитування, то відповідно строк кредитування не змінювався і останнім днем нарахування строкових відсотків за договором № 3421343 є 21.06.2021 року. Подальше нарахування відсотків суперечить вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору. Відповідно до п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 3750.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора відповідачем було сплачено 1690 грн. в рахунок погашення боргу. Таким чином, просить застосувати наступний розрахунок для визначення загальної суми боргу: 5000 (тіло) + 3750 (відсотки) + 950 (комісія за видачу кредиту) – 1690 (сплачено) = 8010 грн – загальна сума боргу. У свою чергу, відшкодування заявлених представником Позивача витрат на правничу допомогу у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. На підставі викладеного просить суд у задоволенні позову відмовити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 3310 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві розгляд справи просив здійснювати у його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Скользнєва В.В. надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 травня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 був укладений договір про споживчий кредит №3421343.

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту становить 5000 грн., кредит надається строком на 30 днів з 22 травня 2021 року. Комісія за надання кредиту: 950 грн., яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом: 3750 грн., які нараховуються за ставкою 2, 50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6).

Відповідно до п.2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору.

Згідно з п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Відповідно до п. 2.3.1. договору продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Згідно з п. 2.3.1.1. договору пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі сайт товариства) за посиланням https:// miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

Згідно з п.2.3.1.2. договору пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

ТОВ «Мілоан» на виконання умов кредитного договору надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №46872137 від 22 травня 2021 року.

29 вересня 2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №76-МЛ, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №76-МЛ від 29 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23403, 75 грн., з яких: 4750 грн. – заборгованість за сумою кредиту; 17703, 75 грн. –заборгованість за відсотками; 950 грн. – комісія.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повернув кредит, тобто порушив свої зобов`язання перед позивачем.

Відповідачем не заперечується факт отримання кредиту, а тому заперечення щодо непідписання нею кредитного договору та непогодження його умов не є спроможними.

Відповідачем заперечується нарахування відсотків, в тому числі поза межами первісного 30-ти денного строку кредитування.

Однак, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було здійснено пролонгацію строку кредитування на стандартних (базових) умовах, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій), оскільки дії для пільгової пролонгації не вчинялися.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором становить 23403, 75 грн., з яких: 4750 грн. – заборгованість за сумою кредиту; 17703, 75 грн. –заборгованість за відсотками; 950 грн. – комісія. Відсотки нараховані за період з 23 травня 2021 року по 27 серпня 2021 року в межах строку дії договору з врахуванням п. 2.3.1.2 Договору (пролонгація строку кредитування на стандартних (базових) умовах).

Такий розмір заборгованості є обґрунтованим та таким відповідає положенням ст.1048 ЦК України та умовам договору оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №3421343 від 22 травня 2021 року у розмірі 23403, 75 грн., з яких: 4750 грн. – заборгованість за сумою кредиту; 17703, 75 грн. –заборгованість за відсотками; 950 грн. – комісія.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06 травня 2025 року; копію ордеру на надання правничої допомоги; копію акта наданих послуг № 1832 від 23 червня 2025 року; копію детального опису наданих послуг від 23 червня 2025 року.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Крім того, на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме по сплаті судового збору в розмірі 2662, 40 грн.

На підставі ст.ст. 526, 536, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3421343 від 22 травня 2021 року у розмірі 23403 (двадцять три тисячі чотириста три) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення у повному обсязі складено 30 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій