Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №161/12686/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12686/26

Провадження № 3/161/3244/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Липляни Ківерцівського району Волинської області, громадянки України, з середньою освітою, вдови, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувалася, пенсіонерки, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

11.06.2026 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 207464 від 05.06.2026 року, ОСОБА_1 05.06.2026 року близько 20.46, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно неповнолітнього онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: ображала його нецензурними словами, погрожувала фізичною розправою, що призведо до завдання шкоди його психічному здоров`ю.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнала, суду пояснила, що 05.06.2026 року вона з`ясувала, що її онук ОСОБА_3 самовільно, без її дозволу, неодноразово перераховував гроші з її банківської картки на свою. На цьому грунті між ними виник конфлікт. Вона сварила онука за вчинене, але розправою йому не погрожувала, нецензурно не ображала. Оскільки ОСОБА_3 не сподобалося, що вона його сварить, він викликав поліцію.

Потерпілий ОСОБА_3 неодноразово викликався в судове засідання, але за викликом суду не з`явився, заяви, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходили.

Заслухавши пояснення особи, щодо якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої або неповнолітньої особи.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Крім того, домашнє насильство вчиняється шляхом такого порушення прав та свобод іншого члена сім`ї, яке призводить або може призвести до заподіяння шкоди, зокрема, психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, яка страждає від цих дій.

Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що конфлікт, який виник 05.06.2026 року близько 20.46 за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мав ознаки домашнього насильства.

Зокрема, судом в ході розгляду справи не отримано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила такі дії, якими потерпілому ОСОБА_3 , було завдано емоційну невпевненість, завдано шкоди його психічному здоров`ю, чи у нього виникли побоювання за свою безпеку.

Одночасно з цим, з наданих ОСОБА_1 доказів вбачається, що в період з 27 травня по 05 червня 2026 року з банківської картки ОСОБА_1 на банківську картку ОСОБА_3 багаторазово здійснювалися перекази на різні суми (а.с. 30-33). З цього приводу ОСОБА_1 зверталася до Луцького РУП ГУНП у Волинській області (а.с. 29).

Таким чином, на переконання суду, події, які мали місце 05.06.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є побутовим конфліктом через винекнення у них неприязних відносин.

Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення докази не спростовують зазначених вище висновків суду.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти росії», суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ч. 3 ст. 62 Конституції України регламентують, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що органом, яким було складено протоколи про адміністративні правопорушення, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що 05.06.2026 року ОСОБА_1 вчинила протиправні дії, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 173-2, п. 7 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 2 ст. 173-2 КУпАП в зв`язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська