Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №156/603/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/603/26

Провадження № 2/156/502/26

Рядок статзвіту № 69

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахуванням уточнень, просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з твердої грошової суми (486 грн.) на 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що за рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 29.07.2013 з відповідача на корить позивача стягуються аліменти на утримання їх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 486,00 грн щомісячно на кожну дитину. Незважаючи на рішення суду, аліменти у добровільному порядку відповідачем ніколи не сплачувались, та лише шляхом реалізації майна боржника у січні 2026 року, в рамках виконавчого провадження, заборгованість по аліментах у розмірі 300 000,00 грн була погашена. Відповідач не цікавиться життям своїх дітей та взагалі з ними не спілкується, утриманням та вихованням дітей займається виключно позивач. На даний час встановлений судом розмір аліментів є значно меншим ніж встановлений законом прожитковий мінімум, якого не вистачає навіть на забезпечення мінімальних потреб дітей. При цьому, відповідач має можливість сплачувати аліменти, оскільки за інформацією з виконавчій служби з січня 2026 року він призваний на військову службу та отримує постійний дохід.

Таким чином, позивач зазначає, що вибір способу стягнення аліментів є правом одержувача аліментів, а задоволення позову сприятиме забезпеченню потреб дітей та не вплине на погіршення матеріального становища позивача.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 08.06.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача адвокат Якубчак І.П. подала заяву, в якій просила розглядати справу без її та позивача участі, позовні вимоги підтримала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи належним чином, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 30.07.2026, суд, зі згоди позивачки, розглядає справу за відсутністю відповідача заочно.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно.

Заочним рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 29.07.2013 (справа №156/534/13-ц) задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утимання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 486 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 07.05.2013 до досягнення старшою дитиною повноліття.

Відповідно до довідки №2/16 від 04.05.2026 ОСОБА_2 , 1978 р.н., призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

За змістом ст.51 Конституції України дитинство є об`єктом охорони держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, законодавець чітко визначив, по-перше, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі. По-друге, правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитини. По-третє, одержувач аліментів вправі ініціювати питання щодо зміни способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст.182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення навіть базових потреб дітей.

Суд наголошує, що діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу відповідача. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення їх у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дітей та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому, суд вважає, що зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача у скрутне матеріальне становище. Більше того, з огляду на положення ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей – 1/3, тобто заявлений розмір аліментів підлягає до стягнення навіть у безспірному порядку.

Судом не встановлено обставин, які б дозволяли дійти висновку про необхідність стягувати аліменти в меншому розмірі, оскільки відповідач є працездатною особою, отримує офіційний дохід, а відповідно до чинного законодавства він зобов`язаний утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Виконавчий лист, виданий по справі №156/534/13-ц у частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, підлягає відкликанню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн., оскільки позивач при подачі позову звільнена від його сплати.

Позивач також просила суд стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно п.1, п.2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що між адвокатом Якубчак І.П. та ОСОБА_1 15.05.2026 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги відповідно до якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу за позовом до ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів.

Із розрахунку суми витрат на професійну правничу (правову) допомогу слідує, що надані послуги складаються із консультації клієнта, що оцінено у 1500,00 грн, а також підготовки позовної заяви, що оцінено у 4000,00 грн.

Сторони 20 травня 2026 року підписали акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої (правової) допомоги від 15.05.2026.

Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру від 18.05.2026 адвокатом Якубчак І.П. прийнято від ОСОБА_1 5500 грн за надання правничої (правової) допомоги.

Таким чином, суд вважає доведеним факт надання позивачу правової допомоги за умовами договору про надання правничої (правової) допомоги 15.05.2026, а також понесення нею фактичних витрат за надання такої допомоги у розмірі 5500 грн.

Заява щодо зменшення розміру судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги від відповідача не надходила.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, відсутність заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу, яка заявлена до стягнення, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 5500 грн, оскільки позивачем надано суду достатні та належні докази, які свідчать про отримання та фактичну оплату позивачем правової допомоги, а заявлений розмір понесених витрат за правничу допомогу, на переконання суду, є обґрунтованим та співмірним із предметом даного позову.

Керуючись ст.ст. 180-183, 191 СК України, ст.ст. 12, 76, 81, 141, 142, 258, 259, 264-265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити спосіб стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми (486 грн) на 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 1331,20 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5500 гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

З дня набрання рішенням законної сили, стягнення по виконавчому листу, виданому на підставі рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 29.07.2013 у справі №156/534/13-ц, припинити та відкликати цей виконавчий лист.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред`явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Н. Комзюк