Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №734/2270/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/2270/26 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.

Провадження № 33/4823/679/26

Категорія - ч.5 ст. 126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Куценка М. О., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Трояна С.П. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Трояна С.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 червня 2026 року у справі за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років та з оплатним вилученням транспортного засобу – автомобіля ВАЗ-21102, д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що о 22.20 годині 22 травня 2026 року у м. Остер, вул. Будівельників, б. 78 Чернігівського району Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21102, д.н. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами за постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2026 року строком на один рік, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху. Правопорушення водієм ОСОБА_1 вчинене повторно протягом року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник Троян С.П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. Як альтернативну вимогу просить у разі незгоди суду із доводами щодо відсутності складу адміністративного правопорушення змінити постанову суду першої інстанції, виключивши із призначеного стягнення оплатне вилучення транспортного засобу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних доказів набрання законної сили постановою серії ЕНА № 7109736 від 29 квітня 2026 року, що, на думку апелянта, виключає наявність кваліфікуючої ознаки повторності. Крім того, вказує на істотні недоліки змісту протоколу про адміністративне правопорушення, який, на його переконання, містить суперечності щодо правової кваліфікації діяння, викладення фактичних обставин та зазначення порушеного пункту Правил дорожнього руху, що порушило право особи на захист.

Також апелянт вважає, що місцевий суд формально підійшов до призначення адміністративного стягнення, не врахував особу правопорушника, його проходження військової служби, статус учасника бойових дій, сімейний та майновий стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також без належного мотивування застосував додаткове адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення належного йому транспортного засобу, що, на думку захисту, є непропорційним втручанням у право власності.

У судовому засіданні захисник Троян С.П. зазначив про можливість проведення розгляду справи без участі ОСОБА_1 , підтримав обставини викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним щодо дати місця та часу судового розгляду в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання до апеляційного суду не надходило.

Враховуючи положення ст.294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд виходить із такого.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке повинно ґрунтуватися на їх всебічному, повному та безпосередньому дослідженні у сукупності.

За змістом ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний встановити, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні конкретна особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається з матеріалів справи, зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався. Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 зроблено на підставі належних і допустимих доказів, досліджених у судовому засіданні та оцінених у їх взаємному зв`язку, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом фактичних обставин, а фактично зводяться до іншого тлумачення наявних у справі доказів та незгоди із наданою їм судом оцінкою.

Відповідно до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого із порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Отже, для правильної правової кваліфікації дій особи підлягають встановленню як сам факт керування транспортним засобом за відсутності відповідного права, так і наявність передбаченої законом кваліфікуючої ознаки повторності.

Саме з урахуванням зазначених критеріїв апеляційний суд перевіряє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності повторності, неналежного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та безпідставності застосування додаткового адміністративного стягнення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису, долученого до матеріалів справи, убачається, що 22 травня 2026 року о 22 годині 20 хвилин у місті Остер по вул. Будівельників працівниками поліції був зупинений автомобіль ВАЗ-21102, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм поліцейські повідомили йому причину зупинки транспортного засобу, після чого перевірили документи та встановили, що він позбавлений права керування транспортними засобами постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2026 року, а також раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Сам факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом у час та місці, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, стороною захисту не заперечувався та підтверджується як відеозаписом, так і іншими матеріалами справи.

Крім цього, матеріали справи містять постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також постанову серії ЕНА № 7109736 від 29 квітня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Зазначені документи були предметом дослідження суду першої інстанції та містяться у матеріалах адміністративної справи.

За таких обставин місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наявності судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами знайшло своє підтвердження належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності є достатніми для висновку про доведеність події адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних доказів повторності адміністративного правопорушення апеляційний суд також відхиляє.

Як убачається з матеріалів справи, при складанні протоколу та під час судового розгляду були досліджені копія постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, а також засвідчена копія постанови серії ЕНА № 7109736 від 29 квітня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Зазначені документи є належними письмовими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП та були безпосередньо досліджені судами.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких даних про скасування постанови серії ЕНА № 7109736, визнання її незаконною чи припинення її виконання у встановленому законом порядку.

Посилання захисника виключно на відсутність у копії постанови окремої відмітки про набрання нею законної сили саме по собі не спростовує факту існування зазначеної постанови та не свідчить про неможливість врахування її як доказу у справі.

При цьому обов`язок доведення обставин, на які посилається сторона захисту як на підставу своїх заперечень, не може підмінятися формальним посиланням на відсутність окремого реквізиту в копії документа за відсутності будь-яких відомостей про його оскарження, скасування чи втрату чинності.

За таких обставин місцевий суд мав достатні підстави врахувати зазначену постанову під час вирішення питання щодо наявності у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки повторності, а доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення містить суперечності щодо правової кваліфікації, послідовності викладення окремих обставин та зазначення порушеного пункту Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути зазначені, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за його вчинення, а також інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи.

Із дослідженого судом протоколу серії ЕПР1 №673024 убачається, що у ньому зазначено дату, час, місце вчинення адміністративного правопорушення, анкетні дані особи, транспортний засіб, яким вона керувала, обставини, що стали підставою для складання протоколу, а також наведено правову кваліфікацію дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Дійсно, окремі формулювання фабули протоколу не є зразковими з точки зору юридичної техніки та містять окремі неточності при викладенні попередніх випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Разом із тим такі недоліки мають формальний характер та самі по собі не свідчать про недоведеність події адміністративного правопорушення або відсутність його складу.

Вирішальним є те, що із змісту протоколу у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи ОСОБА_1 було зрозуміло, у вчиненні якого саме адміністративного правопорушення його обвинувачують, коли, де та за яких обставин воно, за версією органу поліції, було вчинене. Саме з цих обставин він надавав пояснення як під час складання адміністративних матеріалів, так і при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, реалізовуючи своє право на захист за допомогою захисника.

Таким чином, наведені апелянтом неточності не призвели до порушення права особи на захист, не перешкодили суду встановити фактичні обставини справи та не вплинули на правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 , а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу також не дають підстав для зміни оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 33 КУпАП адміністративне стягнення накладається у межах, установлених законом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, а також обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція частини п`ятої статті 126 КУпАП передбачає накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Отже, вирішення питання про застосування оплатного вилучення транспортного засобу віднесено законом до дискреційних повноважень суду, який у кожному конкретному випадку повинен оцінити всі обставини справи та дійти висновку щодо необхідності застосування такого додаткового адміністративного стягнення.

Апеляційний суд бере до уваги наведені стороною захисту обставини щодо проходження ОСОБА_1 військової служби, наявності у нього статусу учасника бойових дій, перебування на його утриманні малолітньої дитини, а також посилання на використання автомобіля для забезпечення потреб сім`ї.

Разом із тим зазначені обставини самі по собі не можуть бути безумовною підставою для незастосування передбаченого законом додаткового адміністративного стягнення та підлягають оцінці у сукупності з характером допущеного правопорушення і поведінкою особи.

Як установлено матеріалами справи, на момент вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 вже був позбавлений права керування транспортними засобами постановою суду за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а також після цього притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом, будучи позбавленим такого права. Незважаючи на застосовані до нього заходи адміністративного впливу, належних висновків для себе він не зробив та знову свідомо сів за кермо транспортного засобу, будучи позбавленим права керування.

Таким чином, вчинене адміністративне правопорушення не є випадковим чи одноразовим порушенням правил дорожнього руху, а свідчить про систематичне ігнорування встановлених законом обмежень, що створює реальну загрозу безпеці дорожнього руху та свідчить про очевидну зневагу до раніше застосованих заходів адміністративного впливу.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення належного йому транспортного засобу відповідає меті адміністративного стягнення, визначеній статтею 23 КУпАП, є співмірним характеру допущеного правопорушення та не виходить за межі санкції, встановленої законом.

При цьому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із здійсненою судом першої інстанції індивідуалізацією адміністративного стягнення, однак не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи очевидну неспівмірність призначеного стягнення характеру вчиненого правопорушення.

Таким чином, усі доводи апеляційної скарги були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, однак свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.

Наведені стороною захисту аргументи не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, не свідчать про недопустимість чи неналежність покладених в основу постанови доказів, а також не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив зібрані докази відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, правильно встановив фактичні обставини події та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам статей 23 та 33 КУпАП, перебуває в межах санкції закону, є необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності, а підстав для його пом`якшення чи скасування, у тому числі в частині оплатного вилучення транспортного засобу, апеляційний суд не вбачає.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Трояна С.П. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяМ. О. Куценко