Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №947/18668/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/763/26

Справа № 947/18668/24

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор-5», в інтересах якого діє адвокат Стадник Павло Олександрович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2024 року по справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорномор-5" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в:

До Київського районного суду м. Одеси звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорномор-5" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСББ «Чорномор-5» здійснює діяльність з управління, утримання і використання спільного майна співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку, внаслідок чого є споживачем житлово-комунальних послуг та послуг по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій, однак за вказані послуги відповідач відмовляється здійснювати оплату в повному обсязі. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказані послуги складає 11 191,63 грн. На підставі викладеного позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки судовими рішеннями визнано недійсним рішення загальних зборів членів ОСББ "Чорномор-5", оформлене протоколом №13 від 18.10.2019 щодо встановлення розміру внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території. Також на теперішній час триває досудове слідство у кримінальному провадженні №12022162480001475 слідчим СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області щодо проведення ревізійної комісії перевірки ОСББ "Чорномор-5".

07 серпня 2024 року рішенням Київського районного суду м. Одеси в задоволенні позовних вимог ОСББ "Чорномор-5" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСББ «Чорномор-5» - адвокат Стадник П. О. направив засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач наголошує на правильності висновків суду першої інстанції та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ст. ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 08 липня 2011 року з балансу ВАТ "Чорноморгідробуд" передано на баланс ОСББ "Чорномор-5" активи житлового комплексу (його частини) за адресою: АДРЕСА_3 , дві 16-ти поверхові секції №5, №6 громадсько-житлового комплексу мкр "А-Б" житлового району IV-4 Таїрова, що підтверджується відповідним Актом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 10 червня 2024 року ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

На підтвердження позовних вимог суду також надано:

- Акт звірки взаєморозрахунків ОСББ "Чорномор-5" та гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) з 01.08.2020 року по 31.07.2022 року;

- Виписку з протокола загальних зборів ОСББ "Чорномор-5" за адресою АДРЕСА_6 від 17.06.2017 щодо затвердження розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території з 01 липня 2017.

- Витяг з протоколу загальних зборів ОСББ "Чорномор-5" за адресою: АДРЕСА_7 , від 18.10.2019 року зокрема щодо затвердження розміру платежів на утримання будинку та прибудинкової території.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСББ "ЧОРНОМОР-5" про визнання зборів такими, що не відбулись, визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів задоволено частково, а саме визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ "ЧОРНОМОР-5", оформлене протоколом №13 від 18.10.2019. В решті позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор-5» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року у справі №947/24211/20 залишено без змін.

22 лютого 2023 року в зв`язку з ухваленням вищевказаних судових рішень відповідач ОСОБА_1 звертався до ОСББ "Чорномор-5" з заявою про перерахунок сплачених ним коштів, а саме внесків та платежів співвласників (ВЕР) у відповідності до розміру платежів ВЕР для кожного житлового приміщення: квартири АДРЕСА_2 (5 секція) у розмірах, які діяли на дату 18.10.2019, тобто до дати загальних зборів співвласників ОСББ "Чорномор-5", оформлені протоколом №13 від 18.10.2019, які були визнані судом як недійсні.

27 березня 2023 року голова ОСББ "Чорномор-5" надав ОСОБА_1 відповідь стосовно того, що станом на день направлення відповіді ОСББ активно працює над вирішенням порушених у заяві питань і вживає всіх заходів для вирішення цих питань.

У поданій апеляційній скарзі скаржник зазначає, що твердження суду першої інстанції щодо ненадання статуту об`єднання не може бути причиною відмови у задоволенні позовних вимог адже позивачем було надано інші докази на підтвердження управління багатоквартирним будинком, зокрема, акт прийому-передачі від 08.07.2011. Крім того, скаржником, для доведення повідомлених у позові обставин, додано до апеляційної скарги статут об`єднання. Також скаржник вважає доказом підтверджуючим факт надання послуг протоколи загальних зборів ОСББ «Чорномор-5» від 17.06.2017 та 18.10.2019 на яких був встановлений тариф за послуги. Скаржник вважає, що у випадку, якщо судом було взято до уваги визнання недійсним рішення загальних зборів об`єднання від 18 жовтня 2019 року то в такому випадку суд мав здійснити перерахунок заборгованості за спожиті комунальні платежі.

Апеляційний суд, дослідивши обставини справи, вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що не вказують на неправильність висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Абзацом 5 частини 1 статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Згідно положень частини 1 статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до частин 2, 3 статті 12 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» частка співвласника це частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства, особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а ОСББ наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам. Тобто обов`язок по сплаті внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку покладається саме на співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідач не заперечує свого обов`язку здійснювати регулярну оплату спожитих ним та наданих йому послуг, про що свідчить звернення ОСОБА_1 до ОСББ для перерахунку сум з урахуванням визнаних недійсним рішення загальних зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження суми заборгованості позивачем було надано Акт звірки взаєморозрахунків ОСББ «Чорномор-5» згідно якого сума заборгованості ОСОБА_1 складає 11 191,63 грн.

Позивачем було повідомлено, що вказаних акт скалдено на підставі визначеного протоколом загальних зборів ОСББ «Чорномр-5», що відбулись 17 червня 2017 року та 18 жовтня 2019 жовтня, тарифом та надано виписки із протоколів.

Згідно виписки від 17.06.2017, розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території з 01.07.2017 для секції №5 складає 4,10 грн за кв.м.

Згідно виписки від 18.10.2019, розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території з 01.07.2017 для секції №5 складає 6,58 за кв.м.

В подальшому, відповідачем було повідомлено про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Чорномор-5", оформлене протоколом №13 від 18.10.2019.

Слід наголосити, що твердження скаржника про те, що у випадку врахування судом обставини недійсності зборів ОСББ "Чорномор-5", оформлене протоколом №13 від 18.10.2019, суд першої інстанції мав самостійно розрахувати суму заборгованості за протоколом від 17.06.2017 року є помилковими, адже будучи обізнаним про недійсність зборів ОСББ "Чорномор-5", оформлене протоколом №13 від 18.10.2019, позивач не звернувся із заявою про уточнення позовних вимог або про зменшення позовних вимог та надання нового розрахунку заборгованості.

Кологія суддів зауважує, що позивач є ініціатором судового процесу, тому саме він найбільше зацікавлений у своєчасному розгляді, а в межах розгляду позовного провадження саме на позивача покладається обов`язок надання всіх можливих та наявних у особи, яка звернулась до суду, доказів на підтвердженян своїх вимог.

Крім того, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо того, що так як позивач повідомив про укладання ряду договорів на отримання житлово-комунальних послуг, що входять до складу послуги з управління багатоквартирним будинком, то саме позивач мав їх надати суду на підтвердження зазначених у позові тверджень.

Колегія суддів критично ставиться доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не було долучено до позовної заяви договорів на отримання житлово-комунальних послуг, що входять до складу послуги з управління багатоквартирним будинком адже позивач вважав, що позов буде розглядатись в рамках справи, в якій було розглянуто заяву про видачу судового наказу та розраховував на те, що судом будуть досліджуватись необхідні договори, надані ОСББ «Чорномор-5» при зверненні із заявою про видачу судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із вказаних положень прослідковується можливість застосування принципу «affirmanti incumbit probatio» який означає, що «хто стверджує, той і доводить».

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Таким чином, посилання позивача на те, що він розраховував на дослідження судом договорів, які були надані під час розгляду заяви про видачу судового наказу, є помилковим, так як звернувшись із позовом в рамках даної справи, позивачем ініційовано новий судовий процес, який є самостійним.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем, ОСББ «Чорномр-5» не доведено належним чином обґрунтованість підстав позову.

Щодо наданого до апеляційного суду статуту об`єднання, то колегія суддів відхиляє вказаних документ як доказ, виходячи з положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, згідно якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем не було наведено жодних причин неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції, а тому апеляційний суд, при перегляді рішення, не бере до уваги наданий доказ.

Отже, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», дав їм правильну оцінку та обґрунтовано виходив з того, що є законні підстави для відмови у задоволенні позову.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор-5», в інтересах якого діє адвокат Стадник Павло Олександрович залишити без задоволення, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда