Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №950/1066/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Суд: Лебединський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 21 червня 2026 р.

Справа: №950/1066/26

Суддя: Бакланов Р. В.

Справа № 950/1066/26

Номер провадження 3/950/525/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 779873 від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 поставлено у вину те, що 14 квітня 2026 року за місцем проживання у м. Лебедині він вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим, на думку особи, яка склала протокол, учинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Матеріали справи містять відомості про те, що він зник безвісти 11 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Піддубне Волноваського району Донецької області. Зазначене сповіщення не є доказом його смерті, однак підтверджує об`єктивну неможливість безпосередньої участі особи в розгляді справи. З огляду на зміст статей 268 та 277 КУпАП, характер висновків суду та необхідність недопущення необґрунтованого продовження провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, для притягнення особи до відповідальності мають бути належними і допустимими доказами підтверджені всі обов`язкові ознаки відповідного складу правопорушення.

Частина перша статті 173-2 КУпАП установлює відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Частина друга цієї статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, не кожен сімейний конфлікт, факт уживання нецензурної лексики чи некоректна поведінка автоматично утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП. Обов`язковому доказуванню підлягають умисний характер поведінки, її спрямованість на психологічне пригнічення потерпілої особи, а також настання або реальна можливість настання передбачених законом шкідливих наслідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Судом досліджено протокол серії ВАД № 779873. Він є процесуальним документом, у якому зафіксовано сформульоване працівником поліції обвинувачення, однак сам собою не доводить викладених у ньому обставин. У протоколі не конкретизовано, які саме висловлювання вживав ОСОБА_1 , їх зміст, тривалість та спрямованість, не зазначено, у чому полягала шкода психічному здоров`ю малолітньої або реальна можливість її заподіяння.

Повідомлення на спеціальну лінію «102» та рапорти працівників поліції підтверджують надходження виклику і виїзд поліцейських за вказаною адресою. Водночас ці документи мають похідний інформаційний характер та не містять самостійно сприйнятих працівниками поліції відомостей про висловлювання ОСОБА_1 , оскільки подія відбулася до їх прибуття.

Письмові пояснення ОСОБА_2 та інших членів сім`ї свідчать про виникнення побутового конфлікту й уживання ОСОБА_1 нецензурної лексики. Разом із тим у цих поясненнях не наведено достатніх конкретних відомостей про те, що поведінка була спрямована на залякування, обмеження волевиявлення чи психологічне пригнічення дитини та викликала у неї побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або заподіяла шкоду її психічному здоров`ю.

Пояснення ОСОБА_1 , у яких він визнав факт уживання нецензурної лексики у стані алкогольного сп`яніння, суд оцінює разом з іншими доказами. Таке визнання не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести кожну обов`язкову ознаку складу правопорушення і не може замінити доказування наслідків, установлених статтею 173-2 КУпАП та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Матеріали не містять висновку психолога, лікаря, служби у справах дітей, акта оцінки ризиків, відеозапису події або інших об`єктивних даних, які підтверджували б заподіяння чи реальну можливість заподіяння шкоди психічному здоров`ю малолітньої.

Окремо суд звертає увагу, що кваліфікація за частиною другою статті 173-2 КУпАП передбачає спеціальну обов`язкову ознаку: особа протягом року до нової події повинна бути піддана адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. У матеріалах справи відсутня належним чином засвідчена копія постанови, що набрала законної сили, або інші допустимі відомості, які беззаперечно підтверджують таке попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Тому кваліфікуюча ознака повторності не доведена.

Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до статті 280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей конституційний стандарт застосовується і в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, які за своїм каральним характером прирівнюються до кримінального обвинувачення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості, доповнювати фабулу протоколу обставинами, які в ньому не зазначені, або перебирати на себе функції сторони обвинувачення. Наявні недоліки доказування не можуть бути усунуті припущенням про те, що будь-яке використання нецензурної лексики в сімейному середовищі обов`язково заподіює шкоду, передбачену диспозицією статті 173-2 КУпАП.

Отже, досліджені матеріали підтверджують існування сімейного конфлікту, проте не доводять поза розумним сумнівом ані всіх ознак психологічного домашнього насильства, ані кваліфікуючої ознаки повторності. Сукупність доказів є недостатньою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За встановлених обставин провадження підлягає закриттю саме у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілою особою або її представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП, до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua