Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №950/1336/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1336/26

Номер провадження 3/950/618/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 779899 від 07 травня 2026 року ОСОБА_1 поставлено у вину те, що 07 травня 2026 року близько 23 год. 00 хв. за місцем спільного проживання у м. Лебедині він учинив стосовно співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, виганяв із будинку та погрожував застосуванням фізичної сили, чим міг завдати шкоди її психічному здоров`ю.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Справа розглянута за наявними матеріалами, оскільки обов`язкова участь особи під час розгляду справи за частиною першою статті 173-2 КУпАП законом не передбачена, а висновок суду не погіршує її становища.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю доведеного складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Для притягнення особи до відповідальності належними та допустимими доказами мають бути підтверджені всі обов`язкові ознаки відповідного складу правопорушення.

Частина перша статті 173-2 КУпАП установлює відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю.

Отже, сам факт сімейної суперечки, взаємних претензій або використання образливих висловлювань не в кожному випадку є психологічним домашнім насильством у розумінні закону. Обов`язковому доказуванню підлягають умисна спрямованість поведінки на психологічне пригнічення іншої особи та настання або реальна можливість настання визначених законом негативних наслідків.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Судом окремо досліджено й оцінено кожний наданий доказ.

Протокол серії ВАД № 779899 є процесуальним документом, у якому працівником поліції сформульовано обвинувачення. Водночас протокол сам собою не підтверджує фактичних обставин події та не може вважатися беззаперечним доказом винуватості особи. У ньому не наведено конкретного змісту погроз, не розкрито, у чому саме полягала реальна можливість завдання шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , та не зазначено об`єктивних ознак такої шкоди.

Заява ОСОБА_2 та її письмові пояснення підтверджують факт звернення до поліції й викладену нею версію сімейного конфлікту. Вона повідомила про образи, погрози та намагання вигнати її з будинку. Разом із тим ці відомості походять від однієї особи, яка була безпосереднім учасником конфлікту, та не підтверджені незалежними джерелами.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 виклав іншу версію події. Він не визнав учинення домашнього насильства та пов`язав виникнення суперечки з поведінкою ОСОБА_2 . Така версія не була перевірена шляхом опитування очевидців, огляду місця події, долучення аудіо- чи відеозапису або отримання інших об`єктивних відомостей.

Довідка дільничного офіцера поліції про результати перевірки є похідним документом, складеним на підставі тих самих заяви та пояснень. Її зміст не усуває суперечностей між поясненнями учасників і не створює нового самостійного джерела доказів.

Рапорт і відомості інформаційно-телекомунікаційної системи поліції підтверджують надходження повідомлення та реагування працівників поліції. Однак вони не містять даних про безпосереднє сприйняття поліцейськими самої події, оскільки конфлікт відбувся до їх прибуття.

Матеріали справи не містять показань очевидців, запису телефонного повідомлення, відеозапису з нагрудних камер поліцейських, акта оцінки ризиків, висновку психолога чи лікаря, відомостей про звернення ОСОБА_2 по медичну або психологічну допомогу, а також інших даних, які підтверджували б виникнення у неї побоювань за власну безпеку, емоційної невпевненості, нездатності захистити себе або завдання шкоди її психічному здоров`ю.

Визнання, про яке зазначено в довідці працівника поліції, не відображене в протоколі як власноручне пояснення ОСОБА_1 та суперечить змісту долучених письмових пояснень. За відсутності технічної фіксації або іншого надійного підтвердження така згадка не може бути покладена в основу висновку про винуватість.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі статтею 280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 наголосив, що адміністративна відповідальність і процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, зокрема презумпції невинуватості.

Європейський суд з прав людини у рішеннях «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначав, що суд не повинен самостійно доповнювати фабулу обвинувачення, відшукувати докази винуватості або перебирати на себе функції сторони обвинувачення.

Суд не вправі надати безумовну перевагу поясненням одного учасника побутового конфлікту лише з огляду на факт звернення цієї особи до поліції. Усунути суперечності шляхом припущення про більшу правдивість однієї з версій означало б покласти в основу рішення недоведені обставини.

Сукупність наданих матеріалів підтверджує виникнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сімейного конфлікту, однак не доводить поза розумним сумнівом, що поведінка ОСОБА_1 мала всі передбачені законом ознаки психологічного домашнього насильства та могла спричинити визначену законом шкоду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не доведено складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілою особою або її представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом, до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ