Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №950/1730/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1730/26

Номер провадження 3/950/742/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

з участю секретаря – Гладкової С.В., особи, що притягується до відповідальності - ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 оформлено матеріали про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 126 КУпАП. Йому поставлено у вину повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим порушено пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість не визнав та пояснив, що перебував усередині автомобіля, однак транспортним засобом не керував. Зазначив, що працівники поліції не бачили факту руху автомобіля, а відеозапис не підтверджує керування ним транспортним засобом.

Безпосередньо дослідивши матеріали справи та долучений відеозапис, суд приходить до висновку, що провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Наявність складу правопорушення можлива лише за умови доведення всіх його обов`язкових ознак.

Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Частина п`ята статті 126 КУпАП установлює посилену відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою, третьою або четвертою цієї статті.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є саме керування транспортним засобом. За відсутності достовірно встановленого факту керування наявність попередньої постанови про накладення адміністративного стягнення не утворює складу нового правопорушення.

Пункт 1.10 Правил дорожнього руху визначає водія як особу, яка керує транспортним засобом. Керування передбачає виконання функцій водія під час руху транспортного засобу. Саме по собі перебування особи в салоні нерухомого автомобіля, у тому числі на місці водія, не є достатнім доказом керування.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати матеріали про адміністративні правопорушення.

Судом окремо оцінено кожен наданий доказ.

Складені працівниками поліції матеріали фіксують сформульоване ними обвинувачення, однак не є самодостатнім доказом факту керування. Вони не містять відомостей про те, хто саме безпосередньо бачив автомобіль у русі, з якого місця здійснювалося спостереження, якою була траєкторія руху та за яких обставин транспортний засіб був зупинений.

Долучений відеозапис не містить моменту руху автомобіля. На ньому зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 біля нерухомого транспортного засобу, проте не зафіксовано, що ОСОБА_1 приводить автомобіль у рух, керує ним або зупиняє його після вимоги поліцейського.

Крім того, відеозапис не дає можливості встановити державний номерний знак автомобіля. Отже, неможливо достовірно ототожнити зафіксований транспортний засіб з автомобілем, зазначеним у матеріалах, та перевірити незмінність предмета обвинувачення.

Матеріали справи не містять показань незаінтересованих свідків, іншого безперервного відеозапису, даних із технічних засобів, схеми зупинки або інших об`єктивних відомостей, які підтверджували б рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Його пояснення про те, що він лише перебував у салоні автомобіля, жодним належним доказом не спростовані.

Копія постанови серії ЕНА № 7301015 від 2 червня 2026 року підтверджує, що раніше ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за частиною другою статті 126 КУпАП. Водночас цей документ може підтверджувати лише кваліфікуючу ознаку повторності та не доводить факту вчинення нового діяння.

Суд також установив, що під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. На відеозаписі відсутнє повне і зрозуміле повідомлення про право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача.

Формальне або неповне згадування окремих прав без з`ясування, чи зрозуміла їх особа та чи бажає скористатися правничою допомогою, не може вважатися належним виконанням статті 268 КУпАП. Таке порушення набуває істотного значення, оскільки первинні висловлювання особи могли бути використані як джерело доказів проти неї.

За статтею 252 КУпАП суд оцінює докази на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до статті 280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 наголосив, що адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, зокрема презумпції невинуватості.

Європейський суд з прав людини у рішеннях «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» звертав увагу, що суд не повинен самостійно виправляти фабулу обвинувачення, відшукувати докази винуватості або перебирати на себе функції сторони обвинувачення. Такий підхід відповідає вимогам неупередженості суду та справедливого розгляду.

Суд не вправі припускати, що ОСОБА_1 керував автомобілем лише тому, що він перебував у ньому або поруч із ним. Так само суд не може усунути відсутність об`єктивної фіксації руху шляхом надання переваги змісту складених поліцейськими документів над безпосередньо дослідженим відеозаписом.

Оцінюючи пояснення ОСОБА_1 , суд ураховує, що вони є послідовними, узгоджуються з відеозаписом у частині відсутності зафіксованого руху автомобіля та не спростовані іншими доказами. Натомість висновок про керування ґрунтується фактично на припущенні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом обов`язкову ознаку об`єктивної сторони правопорушення, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 126, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом, до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ