Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №522/26962/25-Е — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 522/26962/25-Е

Номер провадження № 2/521/3080/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Поліщук І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» забезпечує природним газом будинок АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач.

Позивач зазначив, що в період 01 жовтня 2021 по 31 жовтня 2025 включно по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 було спожито природний газ на загальну суму 35935,8 гривень.

Чинне законодавство визначає обов`язок для власника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.

Позивач стверджував, що станом на 31 жовтня 2025 року у відповідача перед ТОВ «ГК «компанія «Нафтогаз України» існує заборгованість, яка складає 35935,8 грн., що свідчить про невиконання споживачем зобов`язань по сплаті наданих послуг та порушення прав ТОВ «ГК «компанія «Нафтогаз України». Відповідач у добровільному порядку плату за спожитий природний газ у повному обсязі не вносить.

З огляду на те, що позивач надавав відповідачу послуги з постачання природного газу належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі, то останній зобов`язаний сплатити позивачу заборгованість за спожитий природний газ.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природній газ в розмірі 35935,8 грн. та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 січня 2026 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, разом з позовом надала заяву в якій просить суд проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги задовольнити.

29 квітня 2026 року відповідач через канцелярію суду подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи з метою надання йому часу для врегулювання спору з позивачем у позасудовому порядку.

21.05.2026 року відповідач через канцелярію суду подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи з метою надання йому часу для врегулювання спору з позивачем у позасудовому порядку.

У судове засідання, призначене на 29 липня 2026 року, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи інших клопотань не подав.

Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією по рахунку № НОМЕР_1 .

Згідно довідки «Фінансовий стан» вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за спожитий природний газ за період з жовтня 2021 року по 31 жовтня 2025 року (включно, особовий рахунок № НОМЕР_1 ) становить 35935,8.

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами правовідносин, зокрема, доказів погашення відповідачем боргу за надані послуги позивачем, матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованої останнім заборгованості за спожитий природний газ.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, визначено, що компанія зобов`язана постачати природний газ споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Вказаний обов`язок кореспондується і статтями 6,7,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Відповідно до ч.1 ст.12Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а ч.4 ст.13цього Закону передбачено, що з пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього може звернутись будь-яка сторона, надавши другій стороні проект відповідного договору (змін до нього) складений згідно з типовим договором. Тобто з пропозицією укласти договір міг звернутись як позивач, так і відповідачка.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Типового договору Об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається зокрема за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Отже, оскільки відповідач споживав природний газ і ним не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача в цій частині, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатив її вартість, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір у справі складає 2422,40, який сплачено позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 11,15,16, 322, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) борг за спожитий природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» код ЄДРПОУ 40121452 суму основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) в розмірі 35 935 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 80 коп. на рахунок: НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465 та судового збору в розмірі 2422,40 грн) на поточний рахунок НОМЕР_4 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Києва, МФО 320478.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя: Ірина Поліщук