Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №682/3184/25 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/3184/25

Провадження № 2/682/169/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Маршал І.М.,

секретаря судових засідань Захарчук С.П.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Андрієвського О.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, третя особа Славутський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, третя особа Славутський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. В обґрунтування позову вказувала, що у квітні 2013 року вона познайомилася із відповідачем у м. Одеса, із 18 червня 2013 року вони почали спільно проживати. На протязі 6 років, працюючи в м. Одеса, вони проживали разом як чоловік та дружина, вели своє сімейне господарство, мали спільний бюджет. В липні 2019 року вони повернулися на Славутчину і стали проживати в будинку батьків позивачки в с. Берездів. Позивач вказує, що проживали вони спільно як сімя, мали спільний бюджет, приймали спільні рішення, разом відвідували друзів, а також приймали друзів у себе, разом відвідували матір відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила доньку ОСОБА_4 . В цей час відповідач ОСОБА_2 був на заробітках у Польщі, тому при реєстрації доньки відомості про її батька були зазначені зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України. На хрестинах доньки ОСОБА_5 відповідач був присутній як батько дитини, адже на той час приїхав із заробіток. Згодом знову поїхав за кордон. На святкуванні першого року народження донька ОСОБА_5 він також був присутнім. Під час спільного проживання із позивачкою відповідач себе проявляв як батько дитини, проводив спільно час із нею, спілкувався, купував їй речі. Відповідач називав себе батьком дитини, а дівчинка його кличе татом.

В липні 2022 року, коли позивач була вагітною другою дитиною, вони із ОСОБА_2 припинили спільно проживати оскільки їй стало відомо про його зраду та стосунки з іншою жінкою. Проте відповідач на прохання позивачки був присутнім при проведенні узд-дослідження її вагітної та інших необхідних медичних обстежень. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила доньку ОСОБА_6 . При реєстрації доньки відомості про її батька були зазначені зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України. Відповідач у подальшому неодноразово відвідував доньок за їх місцем проживання. В березні 2023 року ОСОБА_2 мобілізували до ЗСУ та після проходження військової підготовки і перед відправленням до військової частини йому надали вихідний день, у який він приїхав до позивачки із дітьми, а надалі вони всі разом із його матір`ю їздили в с. Понора Шепетівського району до його баби ОСОБА_7 . ОСОБА_2 продовжує нести військову службу. За останній час неодноразово, проте не щомісячно надсилав позивачці на картку кошти на утримання дітей у розмірі п`яти-шести тисяч гривень. Відповідач відмовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Позивач просила, в судовому засіданні уточнивши позовні вимоги, визнати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/3 частини заробітку ( доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ними повноліття.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Андрієвський О.А. підтримали заявлений позов із викладених підстав.

Відповідач у судове засідання, не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Славутського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав заяву про розгляд справи у його відсутності. При вирішені даної справи покладаються на думку суду.

Заслухавши позивачку та її представника адвоката, свідків, дослідивши письмові докази,

суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з червня 2013 року по липень 2022 року знаходились у фактичних шлюбних відносинах. Від спільного проживання сторони мають дітей доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Оскільки сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, відомості про батька у свідоцтва про народження дітей та актові записи були внесені на підставі ст. 135 СК України.

Відповідач визнавав ОСОБА_5 та ОСОБА_8 своїми доньками, діти також знають його як свого тата, відповідач проводив час із сімєю - позивачкою та їх спільними дітьми, іншими родичами із обох сторін фактичного подружжя, кумами, дбав про дітей, піклувався про їх добробут, утримував, на що вказували допитані судом свідки.

Так, свідок ОСОБА_9 суду показала, що є матірю відповідача ОСОБА_2 . Їй відомо, що позивачка ОСОБА_10 та її син ОСОБА_11 спільно проживали, одного дня син приїхав і повідомив, що йде сватати ОСОБА_12 , сватання відбулося і син став проживати у с. Берездів. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5 . Син їздив на заробітки в Польщу. У лютому 2022 року як розпочалась війна він повернувся в Україну. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_8 . ОСОБА_13 називає їх своїми дітьми, вони його татом. Дівчатка знають і її як їхню бабусю. Потім їй стало відомо, що син залишив сімю і утворив нову з іншою жінкою. ОСОБА_2 давав гроші на утримання дітей ОСОБА_12 . В 2023 році ОСОБА_2 був мобілізований в ЗСУ. Продовжує посильно коштами допомагати ОСОБА_12 в утриманні дітей. А також на прохання сина вона перераховувала кошти на утримання онучок. Не розуміє чому син відмовляється добровільно визнати батьківство офіційно.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що є жителькою с. Берездів з 1985 року, сусідкою через хату позивачки ОСОБА_1 , яка є похресницею її чоловіка. Їй відомо, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 тривалий час, як подружжя. Вони є батьками двох дівчаток ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Дівчатка його кликали татом, він їх визнавав за доньок.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що позивачка ОСОБА_1 є її дочкою. З 2013 року вона із своїм чоловіком та дочкою їздила працювати на будову в м. Одеса. Дочка там познайомилася з ОСОБА_16 , деякий час позустрічалися та стали ОСОБА_12 з ОСОБА_13 жити разом. Через 6 років повернулися вони у с. Берездів також усі разом ОСОБА_12 з ОСОБА_13 та вона із чоловіком та проживали в одному будинку. ОСОБА_2 їздив на заробітки в Польщу. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася у ОСОБА_12 і ОСОБА_13 дочка ОСОБА_5 . ОСОБА_13 забирав дружину із пологового, робили хрестини. Потім він знову поїхав за кордон на роботу. Через певний час повернувся та вже спільно святкували перший рік народження ОСОБА_5 . В 2022 році коли почалася війна ОСОБА_13 також був за кордоном, повернувся в с. Берездів до дружини та дочки. Незабаром ОСОБА_12 завагітніла, і коли вагітності було 8 тижнів ОСОБА_13 покинув сімю, оскільки мав стосунки з іншою жінкою. ОСОБА_13 надавав кошти на утримання дітей для ОСОБА_12 , проте не регулярно, не кожен місяць.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що є чоловіком ОСОБА_15 , донькою якої є ОСОБА_10 . У період з 2013 року їх сімя їздила працювати на будовах у м. Одеса. Там ОСОБА_12 познайомилася з ОСОБА_13 і стали спільно проживати як подружжя, ця обставина йому достовірно відома, оскільки вони усі винаймали одну квартиру. У 2019 році вони також усі повернулися в с. Берездів, де мали свій дім. ОСОБА_2 їздив у Польщу на заробітки, ОСОБА_12 працювала на Церсаніті. У ОСОБА_12 і ОСОБА_13 двоє дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , дівчатка кличуть ОСОБА_2 татом.

Із наданих позивачем фотокарток, суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є на усіх наданих зображеннях, фото відображають події 2020, 2021, 2023 років, зокрема святкування хрещення дочки ОСОБА_5 , дня народження ОСОБА_5 , спільного проведення часу із дочкою ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 05.02.2026 року за клопотанням сторони позивача було призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.

Згідно повідомлення про неможливість проведення судової експертизи № від 04.05.2026 року, вбачається, що експертиза не може бути проведена, оскільки 01.05.2026 року ОСОБА_1 разом з дітьми для відбору зразків крові з`явилася, ОСОБА_2 на відбір зразка крові не з`явився.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Вказаний правовий висновок викладений також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2022 у справі № 750/11447/18.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року у справі №760/3977/15-ц (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами. Такого ж висновку Верховний Суд дійшов в постанові у справі №569/13821/18 від 18.02.2021.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2022 року в справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22) зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 року в справі №695/318/20.

Згідно § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Як роз`яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі, судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням того, що жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Оцінивши процесуальну поведінку відповідача з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку, що він ухилився від проведення судово-генетичної експертизи, яка призначалась за клопотанням представника позивачки саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.

Суд надсилав відповідачу за місцем його реєстрації повідомлення про необхідність зявитися на 01.05.2026 року на 12 год.30 хв. для відбору зразків крові для проведення молекулярно-генетичної експертизи разом із відповідним повідомленням експертної установи.

Так, Верховний Cуд України у постанові від 27.04.2017 року у цивільній справі №6-617цс17 прийшов до висновку про можливість визнання факту батьківства у разі ухилення від проведення судово-генетичної експертизи, призначеної судом з метою встановлення батьківства.

У відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду справи про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Згідно з ч. 1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (далі - Постанова), спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установленням неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Враховуючи, що ОСОБА_2 ухилився від проведення експертизи , що дослідженні докази підтверджують факт його батьківства , що відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України у випадку ухилення відповідача від проведення експертизи ДНК суд може визнати факт батьківства, для з`ясування якого експертиза була призначена, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватись до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч.1, ч.2 ст.183 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як установлено судом, діти ОСОБА_5 та ОСОБА_8 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та перебувають на її утриманні.

Ураховуючи, що ОСОБА_2 не надає належної матеріальної допомоги на утримання дітей щомісячно, тому в силу ст.ст.180-183 СК України з нього підлягають стягненню аліменти на користь позивачки на утримання дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 28.11.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 206, 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , батьком дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , матір`ю яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (ІПН НОМЕР_2 ), аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 28.11.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Мінімальний розмір стягуваних аліментів на кожну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (ІПН НОМЕР_2 ), 1211,20 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Суддя Маршал І. М.