Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №605/557/25 — Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/557/25

Провадження №1-кп/605/20/2026

ВИРОК

Іменем України

30 липня 2026 рокум.Підгайці

Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025211050000103 вiд 24.03.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Завалів Підгаєцького району Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, не працює, розлучений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представниці потерпілої ОСОБА_6 ,

законної представниці потерпілої ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:

- ч. 4 ст. 152 КК України - вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди;

- ч. 4 ст. 153 КК України - вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди;

- ч. 2 ст. 156 КК України - вчинення розпусних дій, щодо малолітньої особи членом сім`ї.

Суд визнає доведеним, що злочини вчинено за таких обставин.

1.Весною 2023 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_8 разом із малолітньою племінницею ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони спільно проживали в період часу з 2019 року по 24 березня 2025 року за адресою АДРЕСА_1 , перебував на березі річки Золота Липа, що в с.Завалів Тернопільського району Тернопільської області, де вони рибалили. В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, а саме зґвалтування малолітньої ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, весною 2023 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_8 , перебуваючи на березі річки Золота Липа, що в с.Завалів Тернопільського району Тернопільської області, користуючись відсутністю поблизу матері малолітньої ОСОБА_10 та інших дорослих осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_10 , в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, економічну та психологічну її залежність та авторитетний статус «безпечного дорослого», достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_10 , можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, вчинив домашнє насильство, яке виразилось в сексуальному насильстві, а саме вступив з ОСОБА_10 в статеві зносини, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 з використанням своїх геніталій, внаслідок чого вчинив її зґвалтування, чим порушив права малолітньої на нормальний психологічний, соціальний та фізичний розвиток.

Вказаними діями ОСОБА_8 порушив права малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , яка набула фрагментарні, поверхневі уявлення щодо сексуальної тематики, що з`явилися у зв`язку із зовнішнім штучним зверненням її уваги до даної теми, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України - вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

2.У невстановлений досудовим розслідуванням дату та час вночі 2023 року, ОСОБА_8 разом із малолітньою племінницею ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони спільно проживали в період часу з 2019 року по 24 березня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на ліжку в спальній кімнаті житлового господарства за вказаною адресою. В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, а саме сексуальне насильство відносно малолітньої ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи на ліжку в спальній кімнаті житлового господарства за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_10 , в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_10 , можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, вчинив домашнє насильство, яке виражалось у вчиненні сексуального насильства, а саме неодноразовому оголенні зовнішніх статевих органів малолітньої ОСОБА_10 їх мацанні та здійсненні непристойних дотиків до них.

Вказаними діями ОСОБА_8 порушив права малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , яка набула фрагментарні, поверхневі уявлення щодо сексуальної тематики, що з`явилися у зв`язку із зовнішнім штучним зверненням її уваги до даної теми, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України - вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

3.21 березня 2025 року, в обідню пору доби, ОСОБА_8 разом із малолітньою племінницею ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони спільно проживали в період часу з 2019 року по 24 березня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на дивані в спальній кімнаті житлового господарства за вказаною адресою. В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, а саме вчинення розпусних дій відносно малолітньої ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_10 , в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_10 , можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, вчинив домашнє насильство, яке виразилось у вчиненні сексуального насильства, пов`язаного із вчиненням розпусних дії відносно малолітньої ОСОБА_10 , а саме з метою задоволення своєї статевої пристрасті та збудження у малолітньої ОСОБА_10 статевого інстинкту цілував її в шию, внаслідок чого заподіяв потерпілій підшкірний крововилив, спричинений поцілунками.

Вказаними діями ОСОБА_8 порушив права потерпілої малолітньої ОСОБА_10 , яка набула фрагментарні, поверхневі уявлення щодо сексуальної тематики, що з`явилися у зв`язку із зовнішнім штучним зверненням її уваги до даної теми, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст.52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України - вчинення розпусних дій, щодо малолітньої особи членом сім`ї.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.4 ст.153 КК України не визнав, а вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України визнав частково, про що надав відповідні свідчення в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження.

Так, ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що протягом останніх 5-6 років (з кінця 2019 року) проживав спільно із ОСОБА_11 - дружиною його покійного рідного брата, її дітьми ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 та із їх спільною дитиною ОСОБА_13 в одноповерховому будинку з двома житловими кімнатами в АДРЕСА_1 . Наприкінці 2022 року почав спати з ОСОБА_14 в одному ліжку, на іншому ліжку в цій кімнаті спала його співжителька ОСОБА_11 з їх спільною дочкою ОСОБА_15 . В іншій кімнаті спали інші діти: близнюки ОСОБА_16 та ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 . Чому саме так розподілилися спальні місця - пояснити не зміг. Водночас стверджував, що має авторитет в дітей, більше нікого вони не слухаються. Не заперечував, що під час сну вони з ОСОБА_14 доторкалися один до одного.

Обвинувачений розповів, що є затятим рибалкою, тож декілька разів (4-5 або 3-4) він разом із ОСОБА_10 ходив на річку ОСОБА_18 у їхньому селі, щоб порибалити, вона йшла більше, щоб погратися в його телефоні.

Також, ОСОБА_8 повідомив, що він спілкувався із ОСОБА_10 в мобільному додатку «Інстаграм» (почали спілкуватися десь в березні 2025 року), і зміст тих повідомлень, які були виявлені під час огляду мобільного телефону малолітньої потерпілої відповідає тому, що він писав. Але він писав їх просто, щоб «подурачитися». В себе на телефоні переписку видалив, щоб ніхто не побачив, щоб зберегти це в таємниці.

ОСОБА_8 заперечує те, що він вступав у статевий акт із ОСОБА_10 або ж вчиняв відносно неї сексуальне насильство. Вважає, що вона на нього наговорила, бо він обіцяв їй айфон, але не купив. Щодо вчинення розпусних дій відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , які мали місце у березні 2025 року обвинувачений вину визнав частково, та повідомив, що він дійсно цілував ОСОБА_10 по «справжньому», в тому числі в шию, щоб задовольнити її цікавість і показати як то робиться. «Засос» стався за 4-5 днів до мобілізації, через нього в співмешканки виникли підозри.

Цивільний позов обвинувачений визнав на 20000,00 грн.

Прокурор підтримав обвинувачення в повному обсязі, вважаючи всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.4 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, доведеною. В судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання за ч.4 ст.152 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років, за ч.4 ст.153 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років, за ч.2 ст.156 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов`язаною із вихованням та/або навчанням дітей на строк 3 роки, остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк призначити у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов`язаною із вихованням та/або навчанням дітей на строк 3 роки.

Малолітня потерпіла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надала покази під час досудового розслідування кримінального провадження в приміщенні «Зеленої кімнати» Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації «за моделлю Барнахус», які були зафіксовані на відеозапис, в порядку передбаченому ст.226, ч.11 ст.615 КПК України.

Сторона захисту під час встановлення порядку дослідження доказів клопотала про виклик малолітньої потерпілої ОСОБА_10 в судове засідання для її безпосереднього допиту судом. Однак, заслухавши думку прокурора, законної представниці і представниці потерпілої, суд визнав це клопотання передчасним, оскільки за психологічним висновком спеціаліста за результатами проведеного допиту з метою уникнення повторної травматизації дитини підчас розгляду кримінального провадження судом у судових засіданнях ОСОБА_10 брати участь не рекомендовано.

У судовому засіданні досліджено протокол допиту малолітньої потерпілої (том 1, арк.спр. 134-145) та безпосередньо відеозапис допиту (том 1, арк.спр.146). Малолітня потерпіла ОСОБА_10 повідомила про те, що вона проживала спільно із своєю матір`ю ОСОБА_11 , своїми братами і сестрами, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в с.Завалів Тернопільського району Тернопільської області, також разом із ними проживав її вітчим ОСОБА_8 , який є рідним братом її покійного батька та колишнім чоловіком сестри її мами. Вони (діти) називають його «стрийко».

Потерпіла малолітня ОСОБА_10 повідомила, що перший раз («вийняв зі штанів це і сунув мені …вниз», тобто статеві зносини, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 з використанням своїх геніталій) був на рибалці декілька років тому. Вона тоді була в п`ятому класі, до шостого доходила (тобто весною 2023 року), коли вони разом із вітчимом ОСОБА_8 перебували на березі річки Золота Липа, що в с.Завалів Тернопільського району Тернопільської області. При цьому ОСОБА_19 сказала, що цього не хотіла, що не розуміла, що відбувається, він сказав, що це не болить і щоб вона нікому про це не казала. Надалі така «ситуація» була багато разів, останній раз - в п`ятницю в березні 2025 року.

Окрім цього, потерпіла ОСОБА_10 на запитання як це розпочиналося розповіла, що, перебуваючи вдома, ОСОБА_8 неодноразово оголював її зовнішні статеві органи, мацав, доторкався до них, зокрема й ротом. Тобто чинив домашнє насильство, яке виражалось у вчиненні сексуального насильства, не пов`язаного з проникненням в тіло, а також вчиняв розпусні дії відносно неї з метою задоволення своєї статевої пристрасті та збудження у малолітньої ОСОБА_10 статевого інстинкту, зокрема цілував її, внаслідок чого заподіяв потерпілій підшкірний крововилив на шиї, який побачила мама, після чого пішла в сільраду і там все розказала.

З показів потерпілої також вбачається, що вона зазнавала фізичного насильства, коли обвинувачений перебував у нетверезому стані («пив і бив»), а також переслідування (обвинувачений писав їй повідомлення, контролював де вона і з ким, перевіряв її телефон).

Також в судовому засіданні були допитані:

- ОСОБА_20 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 16.09.1998, зареєстрована і проживає в АДРЕСА_3 , працює на посаді старости Завалівського старостинського округу Підгаєцької міської ради з 2021 року), пригадала як 24 березня 2025 року до них у приміщення сільської ради прийшла жителька с. Завалів ОСОБА_11 для того щоб дізнатися, які потрібно подати документи для отримання допомоги, як малозабезпеченій сім`ї. В ході спілкування ОСОБА_11 повідомила свідку, що вона підозрює, що її співмешканець ОСОБА_8 «спить із її ОСОБА_14 », бачила як вони постійно «шушукуються», цілуються. Також, ОСОБА_11 просила свідка нікому про це не казати цього ж дня, тому що вона боїться свого співмешканця ОСОБА_8 , а через 3 дні, коли вона має їхати у лікарню в Тернопіль із дитиною на лікування. Після цього свідок повідомила про вказані обставини службу у справах дітей Підгаєцької міської ради і через годину у приміщення сільської ради приїхали працівники служби у справах дітей разом із психологом та спілкувалися із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Свідок участі у спілкуванні із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не брала. Також, свідок повідомила, що ОСОБА_11 була одружена із рідним братом ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 був одружений із рідною сестрою ОСОБА_11 . В 2018 році помер чоловік ОСОБА_11 і приблизно у 2019 році ОСОБА_8 почав спільно проживати із ОСОБА_11 та її дітьми.

- ОСОБА_21 (працює психологинею у центрі надання соціальних послуг в Підгаєцькій міській раді), яка повідомила, що минулого року (коли саме повідомити не може, тому що пройшов тривалий період часу) їй зателефонувала ОСОБА_20 та сказала, що їй ОСОБА_11 повідомила, що вона підозрює, що її співмешканець ОСОБА_8 сексуально домагається її малолітньої доньки ОСОБА_10 . Після цього, свідок приїхала у приміщення сільської ради с.Завалів. При спілкуванні із ОСОБА_10 бачила, що дівчинка мовчазна, замкнута, дуже хвилювалася. Також, ОСОБА_10 повідомила свідку, що ОСОБА_8 змушував її лягати спати біля нього в одне ліжко, ображав її, забороняв їй спілкуватися із її друзями, бо вони мають на неї негативний вплив, казав їй, що в них кохання та купляв їй якісь речі. Окрім цього, ОСОБА_10 повідомила свідку, що ОСОБА_8 торкався її тіла, однак на уточнює запитання куди саме, малолітня потерпіла заплакала. Після цього ОСОБА_21 запропонувала ОСОБА_10 поїхати в лікарню до гінеколога, на що ОСОБА_10 погодилася. Надалі, вирішили поїхати у лікарню в м.Підгайці, щоб ОСОБА_10 оглянув лікар-гінеколог. Після того, як ОСОБА_10 вийшла із кабінету гінеколога свідок запитала у неї, що саме робив відносно неї ОСОБА_8 , на що малолітня потерпіла повідомила, що відколи вони переїхали, кожного вечора у неї був фізичний контакт із ОСОБА_8 : коли вони лягали спати разом на одне ліжко, ОСОБА_8 торкався її по всьому тілу і також торкався її статевих органів. ОСОБА_10 повідомила свідку, що про ті дії, які вчиняв відносно неї її вітчим ОСОБА_8 , вона нікому не повідомляла.

- ОСОБА_22 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 19.05.2005 Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, є спеціалісткою - практичною психологинею, яка була залучена для проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_10 на базі відділення захисту дитини (за моделлю Барнахус) Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної військової адміністрації під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, стаж роботи - з 2012 року). Так, ОСОБА_22 повідомила, що психофізіологічний розвиток ОСОБА_10 відповідає віковим нормам раннього підліткового віку. Під час допиту малолітньої ОСОБА_10 , остання надала інформацію про особу, яка вчиняла кримінальне правопорушення, місце, час, а також, що це відбулось неодноразово. Розповідь ОСОБА_10 є логічною, неструктурованою, тобто твердження не містять суперечностей. Розповідь містить ознаки психотравмувальної події та переживання дитиною психотравми. Її реакції (емоції) конгруентні тому, що вона розповіла. Крім того, ОСОБА_22 повідомила, що малолітній потерпілій ОСОБА_10 не рекомендовано брати участь в судових засіданнях під час розгляду кримінального провадження судом з метою уникнення повторної травматизації.

- ОСОБА_7 (законна представниця малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , яка працює начальником служби у справах дітей Підгаєцької міської ради), повідомила, що до Підгаєцької міської ради надійшло повідомлення, про те що малолітня ОСОБА_10 має статеві відносини із ОСОБА_8 . Після цього, було прийнято рішення виїхати за місцем проживання ОСОБА_10 під приводом надання матеріальної допомоги їхній сім`ї. Перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_10 її матері запропонували прийти в приміщення сільської ради разом із своїми дочками. Через деякий час в приміщення сільської ради с. Завалів прийшла ОСОБА_11 разом із своєю дочкою ОСОБА_10 . Після цього, ОСОБА_10 пішла разом із психологом ОСОБА_21 у іншу кімнату сільської ради, а ОСОБА_7 продовжила спілкуватися із ОСОБА_11 . Остання повідомила їй, що вона підозрює, що у її дочки ОСОБА_10 сексуальні стосунки із її співмешканцем ОСОБА_8 . Також, ОСОБА_11 повідомила, що її дочка спить разом із ОСОБА_8 на одному ліжку. У ночі вона чула якійсь незрозумілі звуки. Після того, як ОСОБА_21 поспілкувалася із ОСОБА_10 , вона повідомила ОСОБА_7 про ті обставини, які їй стали відомі від малолітньої потерпілої, а саме про вчинення сексуального насильства ОСОБА_8 відносно ОСОБА_10 . Після цього, було вирішено екстрено скликати комісію з питань захисту прав дітей, до участі в якій було запрошено ОСОБА_11 . На засіданні комісії ОСОБА_11 повідомила ті ж самі обставини, про які розповіла ОСОБА_7 в приміщенні сільської ради. Надалі Підгаєцька міська рада повідомила про виявлені факти поліцію та прокуратуру. З чужих слів чула, що гінеколог не побачила порушення статевої пліви. ОСОБА_7 не спілкувалася із ОСОБА_10 про вчинені відносно неї її вітчимом ОСОБА_8 кримінально-протиправні дії. Сім`я, в якій проживала ОСОБА_10 , раніше на обліку у служби у справах дітей не перебувала, однак періодично представники служби у справах дітей відвідували вказану сім`ю як таку, яка перебуває у скрутному матеріальному становищі.

- ОСОБА_23 (лікарка-гінекологиня КНП «Підгаєцька центральна міська лікарня» ПМР, яка проводила огляд потерпілої ОСОБА_10 24.03.2025 і дала заключення до внесення відомостей в ЄРДР), повідомила, що огляд дівчинки проводила поверхнево на кушетці, без інструментів. Фокусувалася на виявленні саден, синяків, слідів насильства, які характерні для зґвалтування, таких не виявила. При цьому не є дитячим гінекологом, не є експертом. З дівчинкою не спілкувалася.

Допитана в судовому засіданні експертка Державної спеціалізованої установи «Тернопільське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_24 пояснила, що нею проводилася судово-медична експертиза малолітньої потерпілої ОСОБА_10 . Під час проведення експертизи малолітня ОСОБА_10 повідомила, що 21.03.2025 в обідню пору доби за місцем спільного проживання її вітчим ОСОБА_8 поцілував її в шию (зробив засос). Також, ОСОБА_10 повідомила експерту, що ОСОБА_8 торкався руками її грудей, статевих органів і задньо-прохідного отвору. Обставин, за яких було вчинено кримінальні правопорушення ОСОБА_8 щодо ОСОБА_10 експерт не уточняла, оскільки не хотіла травмувати малолітню потерпілу. Розрив дівочої перетинки, який констатовано в експертному висновку, давній, загоєний, коли він стався встановити не можливо, середній термін загоєння - 7-14 діб.

Свідок ОСОБА_11 (матір потерпілої ОСОБА_10 ) була викликана в судове засідання для допиту, з`явилася, однак, після роз`яснення ст.63 Конституції України, відмовилася давати покази.

Факти вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.4 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, підтверджуються сукупністю обставин, встановлених в судовому засіданні, доказами і документами, зібраними під час досудового розслідування, які долучені прокурором до матеріалів судового провадження і неупереджено та повно досліджені безпосередньо судом в судовому засіданні. Ці докази зібрані з дотриманням вимог КПК України, всебічно оцінені - кожен окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Зокрема, вина обвинуваченого підтверджується:

-скан-копією листа Підгаєцької міської ради від 24.03.2025 за №308 та оригіналом вказаного листа відповідно до якого міська рада повідомила, про те, що 24.03.2025 терміново проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини де розглянуто питання щодо можливого вчинення сексуального насильства над неповнолітньою ОСОБА_10 її вітчимом ОСОБА_8 . Предметом розгляду стало повідомлення старости Завалівського старостинського округу ОСОБА_20 (том 1 арк.спр.110);

-заявою ОСОБА_8 від 24.03.2025 про дозвіл на проведення огляду житлового господарства в якому він проживає (том 1 арк.спр.113);

-протоколом огляду місця події від 24.03.2025 з додатками (фототаблиця на 9 арк.) житлового господарства за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 арк.спр.114-124);

-заявою ОСОБА_8 від 24.03.2025 про надання згоди на проходження поліграфа (том 1 арк.спр.127);

-довідкою №21 від 15.04.2025 про результати опитування з використанням поліграфа, відповідно до якої в передтестовій бесіді обвинувачений ОСОБА_8 повідомив, що в нього інтимна близькість з малолітньою ОСОБА_10 виникла приблизно в кінці 2024 року, коли вони разом лежали в кімнаті на ліжку. Зі слів ОСОБА_8 , це було за спільною згодою, спершу вони цілувалися, після того ОСОБА_8 запитав у малолітньої чи можна торкнутися її грудей, на що вона відповіла згодою, а він дозволив щоби вона доторкнулася до його статевого члена. ОСОБА_25 повідомив, що торкався малолітньої як її грудей, так і запихав руку під спідню білизну, та торкався статевих губ і сідниць. Також ОСОБА_8 повідомив, що таке було неодноразово, проте він не завжди запитував дозволу, а вона нічого не говорила проти. ОСОБА_8 повідомив, що не примушував малолітню ОСОБА_10 до інтиму чи статевого акту. ОСОБА_8 зазначив, що він чітко усвідомлював, що ОСОБА_10 є малолітньою, і те, що вона являється дочкою його рідного брата, проте він вступав із нею в інтимну близькість, мотивуючи це тим, що у них це взаємне і вона не «кровна» дочка його рідного брата, а «нагуляна». Під час розповіді про інтимну близькість у ОСОБА_8 не виникало ніяких, упереджень, що ОСОБА_10 , є малолітньою. В результаті проведення аналізу отриманих поліграм та їх подальшого підрахунку, результати дають дійти висновку, що ОСОБА_8 у своїх відповідях на значущі запитання не був щирий, було виявлено обман щодо заданих запитань, що свідчить про брехню у всіх запитаннях, зокрема на запитання: «чи пропонували Ви ОСОБА_10 вступити в сексуальний контакт?», «чи торкалися Ви статевих органів ОСОБА_10 без її згоди?», «чи примушували Ви ОСОБА_10 вступити в сексуальний контакт?», «чи вчиняли Ви будь-які дії сексуального характеру відносно ОСОБА_10 без її згоди?», «чи Ви вчиняли будь-які дії сексуального характеру відносно ОСОБА_10 буз її згоди в 2024 році?» (том 1 арк.спр.128-129);

-протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 01.05.2025 хід і результати якого фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації та додатками до нього: оптичний диск на якому містяться показання малолітньої потерпілої та зображення на листку форматі А4. Відеозапис із показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 01.05.2025 були предметом експертного дослідження під час судово-психіатричної експертизи №445 від 29.05.2025 (том 1 арк.спр.134-146);

-протоколом огляду від 08.05.2025 носія інформації - оптичного диску, на якому зберігається відеозапис допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_10 (том 1 арк.спр.150-157);

-психологічним висновком спеціаліста за результатами проведення допиту ОСОБА_10 , відповідно до якого психофізіологічний розвиток ОСОБА_10 відповідає віковим нормам раннього підліткового віку, разом з тим спостерігаються ознаки педагогічної занедбаності. Фон настрою - пригнічений, при розмові про подію спостерігається зростання тривоги та напруги. У розповіді наявна інформація про особу, яка вчиняла кримінальне правопорушення, місце, час, багаторазовість. Розповідь ОСОБА_10 характеризується логічним викладом інформації, неструктурованістю, тобто твердження не містять суперечностей, наявні контекстуальні вставки, інформація про взаємодію з кривдником, повідомлення про власний стан. Розповідь містить ознаки психотравмувальної події та переживання дитиною психотравми. З метою уникнення повторної травматизації дитини, ОСОБА_10 не рекомендовано брати участь в судових засіданнях під час розгляду кримінального провадження в суді (том 1 арк.спр.160-170);

-заявою ОСОБА_11 про надання мобільного телефону її дочки ОСОБА_10 від 24.03.2025 (том 1 арк.спр.171);

-протоколом огляду предмета від 15.04.2025 з додатками, а саме мобільного телефону Tecno Spark Go 2024, модель BG6, ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ: НОМЕР_4 , із сім-карткою з абонентським номером мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , у силіконовому захисному чохлі прозорого кольору, що належав ОСОБА_10 в ході огляду якого виявлено в мобільному додатку (застосунку) «Інстаграм» переписку сексуального характеру з користувачем « ОСОБА_26 », який використовував абонентський номер телефону НОМЕР_6 , тобто з обвинуваченим ОСОБА_8 . Виявлене під час огляду вказаного мобільного телефону ОСОБА_10 спілкування із обвинуваченим ОСОБА_8 було предметом експертного дослідження під час проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (том 1 арк.спр.176-199);

-заявою ОСОБА_8 про надання належного йому мобільного телефону від 24.03.2025 (том 1, арк.спр.201);

-протоколом добровільної видачі від 24.03.2025, відповідно до якого ОСОБА_8 добровільно надав свій мобільний телефон (том 1, арк.спр.202);

-висновком судово-психіатричного експерта №445 від 29.05.2025, відповідно до якого під час відтворення обставин подій, зафіксованого на відео-аудіо-запису протоколу допиту від 01.05.2025, у малолітньої ОСОБА_10 визначається достатня самостійність, логічність мислення, а також співпадіння невербальних і вербальних проявів, які свідчать про відсутність зовнішнього впливу на її думку та зміст викладеної інформації. У малолітньої ОСОБА_10 не виявлено патологічної схильності до фантазування, її вербальна продукція носить достатньо реалістичний характер. Емоційні реакції відповідають реально пережитому досвіду. Ситуація, яка скалася у житті малолітньої ОСОБА_10 була для неї психотравмувальною і призвела до негативних переживань (сорому, пригніченості) і супроводжується психоемоційними змінами: напруга, лабільність, плаксивість, фіксованість на прикрих спогадах, тривожність, реакції замикання. Наслідки досліджуваної ситуації прогностично несприятливі для гармонійного психосексуального розвитку малолітньої. Відхилень у психологічному розвитку, які не є проявами психічного захворювання (інфантилізм, педагогічна занедбаність) у малолітньої ОСОБА_10 немає (том 1 арк.спр.206-209);

-висновком експерта №307 від 23.05.2025, за результатами проведеної судово-медичної експертизи, відповідно до якого цілісність дівочої перетинки у малолітньої ОСОБА_10 на момент проведення судово-медичної експертизи порушена давно і встановити термін цього порушення в даний час неможливо (том 1 арк.спр.210-212);

-довідкою-характеристикою №72 від 25.03.2025 на ОСОБА_11 , виданою Завалівським старостинським округом (том 1 арк.спр.235);

-актом огляду №310 від 16.10.2025, відповідно до якого в ОСОБА_8 не встановлено наркологічного захворювання (том 2 арк.спр.22);

-висновком судово-психіатричного експерта №778 від 14.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_8 здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждає на психічні розлади і не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (том 2 арк.спр.24-25);

-висновком експерта №807/25-22 від 04.12.2025 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, відповідно до якого з об`єктивного змісту смс-повідомлень випливає інформація про те, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відбувалися сексуальні відносини (том 2 арк.спр.30-41);

-довідкою №70 від 25.03.2025, виданою Завалівським старостинським округом, яка підтверджує факт спільного проживання обвинуваченого ОСОБА_8 разом із ОСОБА_11 та її дітьми ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , а також малолітньою потерпілою ОСОБА_10 (том 2 арк.спр.60).

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, з 26.03.2025 по 30.09.2025 проходив військову службу по мобілізації на особливий період.

Сторона захисту, якщо абстрагуватися від показів потерпілої, вважає, що сторона обвинувачення не надала достатньо доказів для визнання ОСОБА_8 винуватим за ч.4 ст. 152 та ч.4 ст.153 КК України. Захисник ОСОБА_9 в судових дебатах вказав, що суд двічі проігнорував його клопотання про виклик і допит потерпілої малолітньої ОСОБА_10 в судовому засіданні. Також звернув увагу на те, що 24.03.2025 при огляді лікар-гінеколог не встановила, що цілісність дівочої пліви порушена, а експерт 06.05.2025 (через 44 дні) вже констатувала загоєний рубець на розриві дівочої пліви, який загоюється за 7-14 днів, тобто порушення дівочої пліви могло статися впродовж часу, який пройшов від огляду до експертизи. Отже, оскільки докази недостатні, то відповідно до презумпції невинуватості ОСОБА_8 слід виправдати. А за поцілунок, який кваліфіковано за ч.2 ст.156 КК України, факт якого обвинувачений не заперечує і свою вину визнає, вважає справедливим покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки. Витрати на залучення експерта вони не заперечують, а цивільний позов просять задовольнити частково - в сумі 20000,00 грн.

Щодо заперечень сторони захисту, то суд зазначає таке.

Повторно клопотання про виклик і допит малолітньої потерпілої ОСОБА_10 сторона захисту, після перегляду відеозапису з її допитом, не заявляла. Однак відмова суду у задоволенні такого клопотання була б абсолютно законною та обґрунтованою. Відповідно до практики Верховного Суду (наприклад, у справах № 753/13113/18, №756/160/17, №165/93/22, 274/1658/21 та ін.) та Керівних принципів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, головним пріоритетом суду є найкращі інтереси дитини та запобігання її ретравматизації (повторній психологічній травмі).

Відсутність безпосередніх свідків протиправних дій ОСОБА_8 чи біологічних слідів, чи фізичних ушкоджень не є підставою для виправдання, оскільки суд переконався у правдивості слів дитини (це підтверджують психологічний висновок спеціаліста за результатами проведення допиту ОСОБА_10 та висновок судово-психіатричного експерта №445 від 29.05.2025).Такою є специфіка статевих злочинів (особливо вчинених у колі сім`ї), що їм характерна латентність та відсутність сторонніх свідків. Тому показання потерпілої дитини тут є ключовим доказом, адже вони є послідовними, логічними та узгоджуються з обставинами справи, а висновок і експертиза підтверджують, що дитина не схильна до фантазування, а її показання не є результатом навіювання третіх осіб. І висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи підтверджено, що з об`єктивного змісту смс-повідомлень випливає інформація про те, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відбувалися сексуальні відносини.

З цих же підстав суд критично сприймає твердження обвинуваченого, що малолітня потерпіла на нього наговорила, бо він обіцяв їй айфон, але не купив.

Не визнання ним вини суд сприймає як його захисну реакцію.

Версія захисту, що розрив дівочої пліви стався між оглядом та експертизою (між 24.03.2025 та 06.05.2025), є абстрактним припущенням, не підтвердженим жодним доказом у справі. Більш того, слід розуміти, що лікар-гінеколог під час звичайного огляду (24.03.2025) провів суто візуальний огляд, без використання спеціального інструментарію, щоб не травмувати дитину. Судово-медичний експерт (06.05.2025) провів спеціалізоване експертне дослідження із застосуванням чітких методик, спрямованих саме на пошук слідів статевого акту. Висновок судово-медичного експерта є спеціалізованим, категоричним та точним, на відміну від первинного візуального огляду лікаря-гінеколога. Наявність загоєного рубця повністю узгоджується з хронологією подій та показаннями потерпілої. Жодних доказів наявності інших травмуючих подій у вказаний період стороною захисту суду надано не було, а тому доводи захисника є маніпулятивними.

Із показань обвинуваченого вбачається, що він не розуміє, що про «згоду» на статевий зв`язок з ним малолітньої ОСОБА_10 , якій на час першого факту зґвалтування ледь виповнилося 11 років, тут взагалі не йдеться, оскільки склад цього злочину не передбачає обов`язкового застосування фізичного насильства чи погроз (з якими в нього очевидно асоціюється зґвалтування), а щодо малолітньої особи зґвалтування має місце незалежно від її добровільної згоди на статеві відносини. Суспільна небезпека полягає у самому факті цинічних дій авторитетного дорослого, які руйнують статеву недоторканність дитини. Суд має враховувати, що дитина перебувала у повній залежності від вітчима (економічній, побутовій, психологічній), що повністю виключає свободу вибору. Також ОСОБА_8 достовірно було відомо, що потерпіла особа малолітня.

Щодо стандарту доказування «поза розумним сумнівом», на який покликався захисних ОСОБА_9 , то слід зазначити, що він не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні уявним, ні надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися у питаннях, що мають значення. Тож доведеність поза розумним сумнівом це високий ступінь ймовірності, однак він не повинен сягати абсолютної достовірності, адже правопорядок не міг би захистити суспільство, якщо б він давав змогу спекулятивним можливостям відхилитися від правосуддя.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, покази свідків по цій справі, дослідивши відеозапис допиту потерпілої, письмові докази, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 152, ч.4 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, оскільки покази потерпілої, свідків є послідовними, правдивими та повністю узгодженими зі всіма іншими матеріалами справи, тому підстав ставити їх під сумнів у суду не виникає.

Вчинені кримінальні протиправні дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковано за ч.4 ст. 152, ч.4 ст.153, ч.2 ст.156 КК України. Стороною обвинувачення надано суду достатні докази, зібрані під час досудового розслідування, які судом визнані допустимими та належними, що в сукупності дають підстави для визнання особи винною у пред`явленому обвинуваченні.

Відповідно до змісту ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні двох тяжких та особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, що мали триваючий характер, потерпілою від яких є малолітня дитина, що перебувала у сімейних відносинах із обвинуваченим, однак піддавалася постійному сексуальному насильству з його сторони, що негативно вплинуло на її психоемоційний та сексуальний розвиток. Суспільну небезпечність скоєних ним тяжких та особливо тяжкого злочинів ОСОБА_8 так і не усвідомив, вину не визнав, а отже не розкаюється у вчиненому, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує характеризуючі дані. Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , що передбачені ст.66 КК України, судом не встановлені. Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , що передбачені ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах; вчинення кримінального правопорушення щодо особи щодо малолітньої дитини; вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства є неможливим, з метою досягнення цілей покарання, обвинуваченому необхідно призначити покарання:

-за ч. 4 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років;

- за ч. 4 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років;

- за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язанні з навчанням та вихованням дітей та займатися діяльністю пов`язаною з роботою з дітьми на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 слід призначити у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади пов`язанні з навчанням та вихованням дітей та займатися діяльністю пов`язаною з роботою з дітьми на строк три роки.

Строк відбування покарання слід рахувати з моменту фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме з 08.10.2025.

Представницею потерпілої ОСОБА_10 , адвокаткою ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 800000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що своїми злочинними діями ОСОБА_8 порушив права малолітньої ОСОБА_10 на статеву недоторканність і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток. Внаслідок злочинних дій обвинуваченого проти статевої свободи та недоторканості, малолітня ОСОБА_10 стала жертвою насильства, пережила негативні емоції, понесла душевні та фізичні страждання, був значним чином порушений її звичайний спосіб життя, для відновлення якого потрібні додаткові душевні зусилля, що призвело до вимушених змін у її житті. Потерпіла досі має негативні переживання, тривогу, емоційну напругу, нервозність, почуття образи, огиди, приниження, обурення, паніку.

Представниця потерпілої, адвокатка ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі. Обвинувачений, захисник не подали до суду відзив на цивільний позов. В судовому засіданні позов визнали частково, в сумі 20000,00 грн.

Заслухавши позиції сторін, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст.56 КПК України особа, яка зазнала шкоди від злочину, має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом, а саме пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

За ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Крім цього, згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання про стягнення морального відшкодування з обвинуваченого, суд керується положеннями ст. ст.23, 1167 ЦК України і зазначає, що судом встановлено факт вчинення ОСОБА_8 протиправних дій відносно потерпілої, що кваліфіковані за за ч.4 ст. 152, ч.4 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, вина обвинуваченого в скоєнні цих кримінальних правопорушень є доведена. Отже, заявлена вимога потерпілої сторони пов`язується з фактом заподіяння їй через це моральної шкоди, а тому суд, враховуючи фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін у її житті, час та зусилля, які були необхідні і ще знадобляться їй для відновлення її нормального психологічного стану, вважає, що є підстави для відшкодування моральної шкоди. Руйнівний вплив вчинених злочинів на несформовану психіку дитини є очевидним. Більш того, кривдником є дядько і одночасно вітчим, який мав захищати дитину. Зрада довіри всередині родини завдає максимальної психологічної травми та повністю руйнує базове почуття безпеки.

Суд повністю відхиляє доводи сторони захисту про достатність та справедливість суми у 20000,00 грн, оскільки така сума жодним чином не здатна компенсувати наслідки скоєного та є неспівмірною із глибиною завданих дитині страждань.

Окремо варто зазначити, що жодні гроші не повернуть дитині психологічне здоров`я, але компенсація необхідна для фінансування реабілітації, адже наслідки насильства можуть впливати на все подальше доросле життя потерпілої.

При визначенні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

При визначенні справедливого розміру моральної шкоди суд враховує: особливу цинічність вчинених злочинів та статус обвинуваченого ОСОБА_8 відносно потерпілої; наслідки для психіки дитини, якій згідно з висновком судово-психологічної експертизи, завдано глибокої, хронічної психотравми, що потребуватиме тривалої, багаторічної та дороговартісної роботи кваліфікованих психологів та психотерапевтів для реабілітації; системний характер діянь ОСОБА_8 , внаслідок яких дитина тривалий час перебувала в стані постійного страху, емоційної напруги та безпорадності, будучи змушеною приховувати пережите через страх перед вітчимом.

Разом з тим, при визначенні суми моральної шкоди суд керується постановою ВП ВС від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц, в якій було висловлено правову позицію, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи викладене, розмір заподіяної малолітній потерпілій моральної шкоди, суд, з урахуванням суті позовних вимог, характеру вчинених діянь та характеризуючих даних про особу, що заподіяла шкоду, моральних страждань потерпілої, з врахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, визначає у 300000,00 грн.

Витрати на проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №807/25-22 від 04.12.2025 становлять 15266,88 гривень, які слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити обвинуваченому ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу.

Питання про речові докази, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374, 392-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Завалів Підгаєцького району Тернопільської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.4 ст.153, ч.2 ст.156 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.152 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років,

- за ч.4 ст.153 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років,

- за ч.2 ст.156 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов`язаною із вихованням та/або навчанням дітей на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_8 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов`язаною із вихованням та/або навчанням дітей на строк 3 роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме з 08.10.2025.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Чортківська установа виконання покарань №26» залишити обвинуваченому ОСОБА_8 в силі до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_8 в користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №807/25-22 від 04.12.2025 в сумі 15266,88 грн (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень 88 коп.).

Цивільний позов про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь малолітньої ОСОБА_10 300000,00 грн (триста тисяч гривень 00 коп.) моральної шкоди.

Речові докази:

- DVD-R диск марки "Verbatim", на якому міститься відеозапис допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 01.05.2025 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки Tecno Spark Go 2024, модель BG6, ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ: НОМЕР_4 , із сім-карткою з абонентським номером мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , у силіконовому захисному чохлі, що належить ОСОБА_10 , який упакований в сейф-пакет WAR 0055540 і знаходиться в камері зберігання речових доказів ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області - скасувати арешт, накладений ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 27.03.2025, та повернути його ОСОБА_10 ;

- мобільний телефон марки Infinix Smart 9, модель Х6532, ІМЕІ: НОМЕР_7 , ІМЕІ: НОМЕР_8 , із сім-карткою з абонентським номером мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 , у силіконовому захисному чохлі прозорого кольору, що належить ОСОБА_8 , який упакований в сейф-пакет WAR 0055539 і знаходиться в камері зберігання речових доказів ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області - скасувати арешт, накладений ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 27.03.2025, та повернути його ОСОБА_8 .

Включити інформацію про ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Завалів Підгаєцького району Тернопільської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча: ОСОБА_27