Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №944/634/20 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/634/20

Провадження №1-кп/944/225/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

з участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

представника потерпілої - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140350001151 від 15.12.2019 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Стадники Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 14 грудня 2019 року о 18годині 05хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21053» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою по вулиці Т.Шевченка в м.Новояворівську Яворівського району Львівської області, в напрямку смт.Шкло Яворівського району Львівської області, поблизу будинку №1 по вулиці Ю.Липи у м.Новояворівську Яворівського району Львівської області, порушив чинні вимоги ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 з подальшими змінами та доповненнями, а саме: п.п. 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1, 12.3, які виразилися в тому, що він не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виникненні небезпеки для руху, пішохода ОСОБА_7 , який рухався з ліва на право, відносно руху автомобіля, та якого він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди - наїзду транспортного засобу на пішохода ОСОБА_7 . Внаслідок наїзду ОСОБА_7 отримав поєднану травму голови, грудей, тазу і кінцівок, яка супроводжувалася травматичним шоком важкого ступеня, зумовила зупинку серцевої діяльності і дихання, припинення функції центральної нервової системи, що призвело до настання смерті.

Своїми діями ОСОБА_4 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та щиро розкаявся, вибачився перед потерпілою та пояснив що дійсно 14 грудня 2019 року о 18годині 05хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21053» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою по вулиці Т.Шевченка в м.Новояворівську Яворівського району Львівської області, в напрямку смт.Шкло Яворівського району Львівської області, поблизу будинку №1 по вулиці Ю.Липи у м.Новояворівську Яворівського району Львівської області, порушив чинні вимоги ПДР, оскільки, не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та перебував в стані алкогольного сп`яніння, так як в цей день у нього народився племінник, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу. Їхав із Новояворівська в с.Стадники, перед пішохідним переходом, почув удар спереду з правої сторони автомобіля, та від`їхав автомобілем приблизно 2км від ДТП, після цього повернувся на місце ДТП. Пішохід ОСОБА_7 , рухався з ліва на право, відносно руху автомобіля, він не побачив його, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на пішохода ОСОБА_7 . Йому відомо що внаслідок отриманих травм ОСОБА_7 помер у Новояворівській ЦРЛ. Хто викликав швидку не пам`ятає. Він рухався із швидкістю 69км/год. Так його возили на освідчення в Новояворівську ЦРЛ після ДТП, де було встановлено що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння-1,61 промілле. Спричинену шкоду внаслідок ДТП потерпілій відшкодував. В подальшому він також зобов`язується допомагати потерпілій. Просить суворо його не карати, зважити на його вік, та те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а злочин вчинений ним не умисно, а з необережності, та застосуати до нього вимоги ст.75ККУкраїни.

Представник потерпілої ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_5 та потерпіла в судовому засіданні, обставини викладені в обвинувальному акті підтвердили повністю Щодо призначення покарання покликликався на розсуд суду.

Потерпіла в судовому засіданні, обставини викладені в обвинувальному акті підтвердила, та пояснила що обвинуваченим їй частково відшкодована шкода, Те що обвинувачений відшкодовував шкоду її синові вона не знає. Щодо призначення покарання покликликався на розсуд суду. В подальшому в судове засідання не з"явилася, скерувала на адресу суду заяву, в якій просить справу розглядати за участю її представника.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні, обставини викладені в обвинувальному акті підтвердив повністю. Щодо призначення покарання покликликався на розсуд суду.Щодо відшкодування шкоди спричиненої в ДТП повідомив що така відшкодована частково, однак цивільний позов потерпілою стороною не заявлявся.

Як встановлено у судовому засіданні, покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор не оспорює фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", слідує що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить з класифікації злочину згідно Кримінального Кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.

З врахуванням наведеного, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, представника потерпілої, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у тому, що він будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.п. 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1, 12.3 ПДР України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди - наїзду транспортного засобу на пішохода ОСОБА_7 , який отримав поєднану травму голови, грудей, тазу і кінцівок, яка супроводжувалася травматичним шоком важкого ступеня, зумовила зупинку серцевої діяльності і дихання, припинення функції центральної нервової системи, що призвело до настання смерті, а його дії за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковано вірно.

Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.12 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.286 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Згідно ч.1, 2 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті кримінального правопорушення, та відшкодування шкоди потерпілій стороні.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а саме1,61% що підтверджується висновком №103 щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції від 14.11.2019.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

З врахуванням особи обвинуваченого, тяжкості вчинення ним кримінального правопорушення, пом`якшуючих обставин, а саме, щирого каяття, відшкодування спричиненої в ДТП шкоди потерпілій, думки потерпілої, сприяння у розкритті злочину, беручи до уваги характеристику з місця відповідно до якої обвинувачений характеризується позитивно, на обліку в нарко та психодиспансері не перебуває, враховуючи обтяжуючі обставини, а саме те що злочин вчинено в стані алкогольного сп`яніння, та суспільну небезпечність, обвинуваченому слід призначити покарання у межах санції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Суд враховує підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення відповідної категорії на право керування транспортними засобами оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2023 року справа № 702/301/20.

Суд,вважає, що саме таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо покликання обвинувачено та його захисника про застосування вимог ст.75КК України, з врахуванням того що обвинувачений відшкодував спричинену в ДТП шкоду потерпілій, щиро розкаявся, та спричв у розкритті злочину то суд прийшов до наступного, факт добровільного відшкодування завданої шкоди, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та інші відображені у вироку обставини, що характеризують особу обвинуваченого, не мають вирішального значення, з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого засудженому діяння у сфері безпеки руху, відтак, в такому випадку застосування ст. 75 КК України, було б помилковим і свідчило б про неправильне застосування кримінального закону.

Згідно з вимогами ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Враховуючи наведене, заходи забезпечення у виді арешту, накладені на підставі ухвал слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 22.04.2022 року, слід скасувати.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Витрати, пов`язані із залученням експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, в порядку, передбаченому ч.2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, ч.15ст.615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 03 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03(три) роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного його затримання, та приведення вироку до виконання.

Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 16.12.2019 року на транспортний засіб марки «ВАЗ 21053» номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , жителю АДРЕСА_3 - скасувати.

Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 16.12.2019 року на пару кросівок, шапку пішохода ОСОБА_7 та дрібні частинки скла автомобіля, які вилучені протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.12.2019 - скасувати.

Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 16.12.2019 року на одяг: куртку, штани, шкарпетки, труси пішохода ОСОБА_7 , які вилучені протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.12.2019 - скасувати.

Речові докази у справі, а саме:

- одяг пішохода ОСОБА_7 , який постановою слідчого СВ Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 від 15.12.2019 року, визнано речовим доказом в кримінальному проовадженні №12019140350001151 від 15.12.2019 року, який зберігається в камері зберігання речових доказів Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області, після набрання вироком законної сили - передати потерпілій ОСОБА_8

- автомобіль марки «ВАЗ 21053», д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11 -залишити у його власності.

- пару кросівок, шапку пішохода ОСОБА_7 , та дрібні частини скла автомобіля, які постановою слідчого СВ Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 від 15.12.2019 року визнано речовим доказом в кримінальному проовадженні №12019140350001151 від 15.12.2019 року, та зберігаються в камері зберігання речових доказів Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області, після набрання вироком законної сили -знищити.

Судові витрати за проведення інженерно-транспортної експертизи №1/1479 від 20.01.2020 в розмірі – 1570грн. 10коп, судової експертизи №1/1478 від 17.01.2020 в розмірі – 1884грн. 12коп., інженерно-транспортної експертизи №1/1480 від 09.01.2019 в розмірі – 1570грн. 10коп., інженерно-транспортної експертизи №1/1477 від 09.01.2019 в розмірі – 1570грн. 10коп., всього 6 594 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 42коп. стягнути з ОСОБА_4 , в дохід держави.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ: ОСОБА_1