Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №442/4190/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4190/26

Провадження №2-а/442/77/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Хомика А.П.,

з участю секретаря судового засідання – Денис Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в суду м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

встановив :

29.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову серія ЕНА №7240530 від 22.05.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.05.2026 року, його, ОСОБА_1 було зупинено працівником поліції, який вказав причиною зупинки порушення правил обгону та попросив надати документи, які надають право керувати транспортним засобом та документи на сам транспортний засіб. Після перевірки вказаних документів, посадова особа, яка зупинила вказаний транспортний засіб старший лейтенант поліції Вовчанин Володимир Ігорович, інспектор Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, який не зміг навести докази, щодо порушення ним правил обгону автомобіля, відмовив у клопотанні про перенесення розгляду справи. Разом з тим лейтенант поліції Вовчанин Володимир Ігорович не роз`яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не надавши змогу скористуватися правом на захист та можливістю звернутися за правовою допомогою, виніс постанову серії ЕНА № 7240530 за ч. 3 ст. 121 КУпАП. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка стосується керування транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, полягає у безпосередньому керуванні таким транспортним засобом. Суб`єкт правопорушення - Водій транспортного засобу. Об`єкт правопорушення - Безпека дорожнього руху. Об`єктивна сторона - Вчинення дії, яка полягає в керуванні транспортним засобом, що має проходити обов`язковий технічний контроль, але не пройшов його в установлений термін. Між тим, для відповідної належної правової кваліфікації вчинення адміністративного правопорушення, необхідно встановити транспортний засіб, оскільки він є предметом вчинення правопорушення та чи підлягає він обов`язковому технічному огляду. Однак, посадова особа, яка склала протокол не обґрунтував на прохання позивача, докази наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Вказує, що автомобіль яким він керував є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 17.10.2019 у справі №678/483/17.

Окрім того, відповідно до наказу ТОВ «Блюм Україна» № 13/03-1 від 13 березня 2024 року, автомобіль «Skoda Octavia», державний номерний знак « НОМЕР_1 », закріплено за ним, технічним керівником підприємства для використання виключно із виробничою необхідністю, без мети отримання прибутку.

Вважає, що вищезазначена постанова є противоправною, протирічить діючому законодавству, винесена з порушення інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, а тому просить її скасувати.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 12.06.2026.

18.06.2024 від відповідача до суду надійшов відзив. У відзиві щодо доводів позивача про відсутність обов`язку проходження обов`язкового технічного контролю зазначає, що із долученого позивачем наказу ТОВ «Блюм Україна» вбачається, що транспортний засіб закріплений за позивачем як за технічним керівником підприємства та використовується у зв`язку із виробничою необхідністю підприємства. Таким чином, транспортний засіб фактично використовується юридичною особою під час здійснення господарської діяльності, а отже підлягає обов`язковому технічному контролю відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30.01.2012 року.

Сам по собі факт закріплення транспортного засобу за працівником підприємства використання його для забезпечення діяльності підприємства свідчить про використання транспортного засобу в межах господарської діяльності юридичної особи.

Крім того, положення ч.3 ст.121 КУпАП передбачають відповідальність саме за факт керування транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Твердження позивача про те, що йому не були роз`яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, є безпідставними та спрямованими виключно на уникнення адміністративної відповідальності.

Просять суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , розгляд справи проводити у їх відсутності.

28.07.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася згідно ч. 4 ст. 229 КАСУ, оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.05.2026 інспектором Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Вовчанином Володимиром Ігоровичем було винесено постанову серії ЕНА № 7240530 від 22.05.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 22.05.2026 року о 16 год. 25 хв. в м. Стебник на вул. Дрогобицькій, керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив ст.35 ЗУ «Про дорожній рух».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. п. б. п. 31.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до частини третьої статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про дорожній рух" технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Поняття обов`язковості технічного контролю транспортних засобів розкрито положеннями статті 35 Закону України "Про дорожній рух". Зокрема, обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

В той же час, обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Відповідно до п.п 15 пункту 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 (далі - Порядок) транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (стаття 3 ГК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (чинний на момент виникнення спірних відносин) транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Відповідно до статті 29 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (чинний на момент виникнення спірних відносин) автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Для віднесення автомобіля до об`єкту обов`язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ №176 від 18 липня 1997 року (далі - Правила).

Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

За змістом пункту 7 Правил дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються:

- транспортними засобами спеціального призначення;

- транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації;

- службовими легковими автомобілями;

- транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.

Відповідно до матеріалів справи, транспортний засіб марки SKODA OCTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 , є загальним легковим седаном, належним ТзОВ «Блюм Україна».

З копії наказу №13/03-1 від 13.03.2024, виданого ТОВ «Блюм Україна», автомобіль «Skoda Octavia», державний номерний знак « НОМЕР_1 », закріплено за технічним керівником ОСОБА_1 , починаючи з 14.03.2024 і дозволено використовувати його в робочий час для службових поїздок в адміністративно-територіальних межах України. Слубовий автомобіль використовується виключно для забезпечення господарської діяльності Товариства та виконання працівником своїх посадових обов`язків. Використання транспортного засобу з метою отримання прибутку (доходу), надання послуг перевезення або в інших комерційних цілях – суворо забороняється.

Отже, судом встановлено, що вказаний автомобіль є службовим автомобілем, а тому підстави відносити його до категорії автомобілів, що здійснюють перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, тощо, відсутні. Факт належності автомобіля юридичній особі, не може бути обґрунтуванням для його обов`язкового проходження технічного контролю.

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки SKODA OCTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 , легковий, з кількістю сидячих місць - 5, повного масою 1896 кг.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-а від 31 січня 2018 року.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що автомобіль, яким керував позивач, є автомобілем, що використовується з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, позивач ставить вимогу стягнути такі судові витрати у вигляді судового збору з відповідача, який виступав у справі як суб`єкт владних повноважень, суд дане питання вирішує в спосіб стягнення таких витрат.

Керуючись ст. ч. 3 ст. 121, 251, 280, 283, 293 КУпАП, ст.ст. 2,6,19,77,78, 159,242-246, 250,286, 293,295 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7240530 від 22.05.2026 року, складену інспектором Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Вовчанином Володимиром Ігоровичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.3 ст. 121 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Головне управління Національної поліції у Львівській області ( вул. Генерала Григоренка, 3, м.Львів.

Суддя А.П. Хомик