Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №584/1123/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Суми

Справа №584/1123/24

Номер провадження 22-ц/816/357/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сізова Д. В. , Щербаченко М. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 09 квітня 2025 року у складі судді Данік Я.І., ухвалене в м. Путивль Сумської області, повне рішення складено 14 квітня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання,

в с т а н о в и в :

27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітніх синів – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від доходу щомісячно на час їх навчання, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову суду і до закінчення синами строку навчання, але не більше як досягнення ними 23 років.

Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем мають спільних дітей – синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які ІНФОРМАЦІЯ_2 досягли повноліття, але продовжили навчання у вищому навчальному закладі. Відповідач до досягнення синами повноліття сплачував аліменти на їх утримання, заборгованість у відповідача відсутня.

Вказує на те, що сини на час навчання потребують матеріальної допомоги, адже потрібні кошти для сплати за навчання ОСОБА_7 , для придбання підручників, лекційного матеріалу, робочих зошитів, щоденного належного харчування, одягу, на проїзд до м. Полтава, проживання у м. Полтава, в тому числі на сплату проживання у гуртожитку. Зазначає, що на сьогоднішній день її доходів не вистачає на покриття всіх витрат, які необхідні для утримання їх спільних з відповідачем дітей.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 09 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що грошові кошти в сумі 35000 грн 00 коп. відповідач надав в рахунок виконання своїх зобов`язань зі сплати аліментів, а не як допомога дітям для переїзду за кордон. Вказує на те, що вона особисто супроводжувала дітей під час перетину ними кордону та особисто несла витрати з оформлення документів для виїзду за кордон, проїзд, харчування тощо. На переконання заявника апеляційної скарги, на підтвердження спроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, свідчить та обставина, що він є особою працездатного віку, має стабільний майновий стан, до повноліття дітей не мав заборгованості зі сплати аліментів, попри те, що мав на утриманні неповнолітню дочку.

Наголошує на тому, що потреба синів у матеріальній допомозі на період навчання підтверджується наданими суду доказами.

Крім того, зазначає, що відповідачем не було доведено перебування на його утриманні матері, яка отримує пенсію.

Відповідачем, у визначений апеляційним судом строку, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 20 травня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбу, який розірвано на підставі рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2010 року, та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7, 8, 12, 16, 17).

Відповідно до постанови від 26 липня 2024 року закрито виконавче провадження №21001756 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання дитини у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом (а.с.19-20).

Згідно з копією заяви ОСОБА_1 від 25 липня 2024 року на день досягнення дітьми повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти отримано у повному обсязі, заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 – немає (а.с. 117, 118)

Відповідно до довідки №311-33 від 15 серпня 2021 року ОСОБА_4 є студентом І курсу академічної групи 103-НГ навчально-наукового інституту нафти і газу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» з 1 вересня 2023 року, денна форма навчання, строк закінчення навчання 30 червня 2024 року (а.с.21).

Крім того, згідно з довідкою №504 від 12 серпня 2024 року ОСОБА_5 є студентом ІІ курсу, групи 204-ТН Навчально-наукового інституту інформаційних технологій та робототехніки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», денна форма навчання, строк закінчення навчання 30 червня 2027 року (а.с.26).

Відповідно до договорів №09.44-23 від 28 серпня 2023 року про навчання у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та №09.44-23 від 28 серпня 2023 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» ОСОБА_5 навчається на контрактній формі, і загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання складає 72000 грн (а.с.22-25).

Як вбачається з копій квитанцій позивачем у справі ОСОБА_1 було здійснено оплати: 26 серпня 2023 року за гуртожиток ОСОБА_4 – 10150 грн., 26 серпня 2023 року за гуртожиток ОСОБА_5 – 10150 грн., 30 серпня 2023 року за навчання ОСОБА_5 – 9000 грн., 20 грудня 2023 року за навчання ОСОБА_5 – 9000 грн., 13 серпня 2024 за навчання ОСОБА_5 – 9000 грн. та 16 грудня 2024 за навчання ОСОБА_5 – 9000 грн. (а.с.27-31,114).

Відповідно до копій паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 він 24 червня 2023 року виїхав у Нідерланди (а.с.67).

Крім того, з наданих відповідачем копій документів вбачається, що на його утриманні перебуває малолітня дитина – ОСОБА_9 (а.с.57) та мати – ОСОБА_10 , яка є пенсіонером у зв`язку з 3 групою інвалідності загального захворювання по опорно руховому апарату, у зв`язку з чим проходить лікування (а.с.58-63).

Згідно з копіями квитанцій від 8 квітня 2024 року, 03 травня 2024 року, 09 червня 2024 року, 30 червня 2024 року, 26 липня 2024 року та 22 серпня 2024 року ОСОБА_2 здійснив перекази власних коштів ОСОБА_3 , яка є матір`ю його малолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.68-70,72-74).

Відповідно до копії квитанції від 28 червня 2024 року ОСОБА_2 здійснив перерахування власних коштів у сумі 35050 грн ОСОБА_1 (а.с.71).

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 станом на 11 серпня 2024 року, а ОСОБА_5 – станом на 12 серпня 2024 року зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.11,15).

Як вбачається листів відділу з питань цивільних справ та додатків про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 30 грудня 2024 року були зареєстровані в основному реєстрі осіб муніципалітету Меєрійстад за адресою: Гурське 24 5469 PJ ЕРП (а.с.101-111).

В той же час з копії листа про реєстрацію осіб за адресою Гурське 24 5469 PJ ЕРП, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вказаною адресою не зареєстровані (а.с.121).

Відповідно до довідки переселенця від 06 березня 2025 року, наданої позивачем, ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_2 , однак є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає по АДРЕСА_3 (а.с.134).

Також, відповідно до довідки переселенця від 13 березня 2025 року, наданої позивачем, ОСОБА_5 зареєстрований по АДРЕСА_2 , однак є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає по АДРЕСА_3 (а.с.135-136).

Позивачем також надано копії заяви ОСОБА_4 про зарахування його на курси водіїв транспортних засобів від 24 лютого 2025 року (а.с.139,140), а також висновок лікаря відносно ОСОБА_4 (а.с.132-133) та копії квитанцій щодо придбання медичних препаратів щодо лікування останнього (а.с.141-142).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на серпень 2024 року право на звернення до суду з позов про стягнення аліментів на утримання повнолітніх синів, які продовжують навчання, мали лише ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки проживали окремо від обох батьків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що їх з відповідачем спільні діти, які по досягненню повноліття продовжують навчання, проживають разом з нею та перебувають на її утриманні.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та не спростовується заявником апеляційної скарги, діти сторін – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 10 липня 2024 року виїхали за кордон та постійно проживали на час звернення до суду з позовом в Нідерландах. ОСОБА_4 повернувся до України 18 лютого 2025 року, а ОСОБА_5 залишався в Нідерландах і на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

ОСОБА_4 суду повідомив, що вони з братом працювали в Нідерландах та проживали в гуртожитку.

Тобто, на час звернення ОСОБА_1 з позовом, повнолітні діти сторін - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживали разом з матір`ю, що відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України виключає її право на стягнення з батька дітей аліментів на їх утримання. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Повнолітні сини сторін не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на їх утримання на період навчання.

Доводи заявника про спроможність відповідача фінансово допомагати повнолітнім дітям на час їх навчання, несення позивачем витрат на переїзд дітей за кордон та повернення ОСОБА_6 до України в лютому 2025 року, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність у позивачки права в серпні 2024 року на звернення до суду з цим позовом.

У зв`язку з тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і зміст спірних правовідносин, а висновки суду є законним та обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 09 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Д. В. Сізов

М. В. Щербаченко