Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №582/277/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №582/277/26

Номер провадження 22-ц/816/2394/26

Категорія - 69

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Нестеренка М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Герасимчука Олега Олександровича

на ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену у селищі Недрігайлів у складі судді Жмурченко В.Д.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

09 березня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Герасимчука О.О. звернулася до Недригайлівського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 187 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка у встановлений судом строк не усунула недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення її без руху після відкриття провадження у справі, а саме не надала доказів, які б підтверджували підсудність справи Недригайлівському районному суду Сумської області або наявність підстав для застосування правил альтернативної підсудності.

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивачки на частину другу статті 28 ЦПК України, оскільки, незважаючи на перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, вона не має зареєстрованого місця проживання чи перебування на території України, зокрема в межах територіальної юрисдикції Недригайлівського районного суду Сумської області. Поданий договір оренди житла, розташованого на території, на яку поширюється юрисдикція Недригайлівського районного суду Сумської області, на думку суду, не підтверджує наявності у позивачки зареєстрованого місця проживання чи перебування, а тому не може бути підставою для визначення територіальної підсудності справи.

Крім того, суд встановив, що відповідач також не має зареєстрованого місця проживання чи перебування в Україні, а позивачка не надала належних відомостей, необхідних для визначення територіальної підсудності справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 – адвокат Герасимчук О.О. оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неусунення недоліків позовної заяви, оскільки на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху вона надала договір оренди житлового будинку від 01 січня 2025 року, укладений строком до 01 січня 2027 року, який, відповідно до частини другої статті 793 ЦК України, не підлягає нотаріальному посвідченню, а також докази перебування на її утриманні неповнолітньої дитини.

Зазначає, що повідомила суду останнє відоме місце проживання відповідача та причини неможливості надати інші відомості про нього, оскільки сторони спільно не проживають, зв`язку не підтримують, відповідач є громадянином іноземної держави, а його місце перебування їй невідоме. Вважає, що закон не покладає на позивача обов`язку надавати інформацію, яку він об`єктивно не може отримати.

Доводить, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим доказам, безпідставно не взяв до уваги договір оренди як доказ фактичного місця її проживання та не врахував, що позов пред`явлено з дотриманням правил альтернативної підсудності, передбачених частиною другою статті 28 ЦПК України, у зв`язку з перебуванням на її утриманні неповнолітньої дитини.

Вважає, що за таких обставин висновок суду про неусунення недоліків позовної заяви є необґрунтованим, а залишення позову без розгляду свідчить про надмірний процесуальний формалізм, який призвів до безпідставного обмеження її права на доступ до правосуддя.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

09 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Недригайлівського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстровано 14 жовтня 2023 року у місті Солт-Лейк-Сіті в окрузі Солт-Лейк, штат Юта Сполучених Штатів Америки.

У позовній заяві заначено, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до договору оренди від 01 січня 2025 року вона фактично проживає у с. Засулля Недригайлівської об`єднаної територіальної громади, тому позов подається у порядку частини другої статті 28 ЦПК України саме до Недригайлівського районного суду Сумської області.

У позовній заяві ОСОБА_1 указала свою адресу реєстрації: АДРЕСА_1 ; адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 2).

Останню відому позивачці адресу реєстрації відповідача вона вказала: АДРЕСА_1 (а.с. 2).

Ухвалою Недригайлівського районного суду від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 50).

Згідно із відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 13 березня 2026 року № 2454073, відповіддю з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 13 березня 2026 року № 2454104 та відповіддю виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради Сумської області від 17 березня 2026 року № 12/10-02, позивачка ОСОБА_1 не має на території України зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання чи місця перебування, у період із 22 квітня 2008 року по 04 травня 2023 року її зареєстрованим місцем проживання було АДРЕСА_1 (а.с. 14, 41, 43, 46).

Відповідно до договору оренди житла від 01 січня 2025 року, укладеного строком на 24 місяці, до 01 січня 2027 року, ОСОБА_1 орендує окрему житлову кімнату у житловому будинок по АДРЕСА_2 (Недригайлівська об`єднана територіальна громада), для свого проживання разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Недригайлівському ліцеї (а.с. 26, 28-29, 30).

Із позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що відповідач – ОСОБА_2 є громадянином Арабської Республіки Єгипет (а.с. 16-24).

Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 13 березня 2026 року № 2454195 та відповіддю Управління ЦНАП у м. Суми Сумської міської ради від 20 березня 2026 № 14.03-08/362493, ОСОБА_2 не має на території України зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання чи місця перебування (а.с. 44, 49, 56).

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишено без руху та надано позивачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків. Зокрема, стороні позивача запропоновано документально підтвердити наявність підстав для звернення з цим позовом саме до Недригайлівського районного суду Сумської області, тобто надати докази можливості застосування до спірних правовідносин правил альтернативної підсудності, або надати відомості про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування відповідача на території України (а.с. 59).

На виконання вимог вказаної ухвали, 15 травня 2026 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Герасимчук О.О. подано заяву про усунення недоліків із посиланням на обставини та докази викладені у позовній заяві (а.с. 63).

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи судом, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Зазначена норма гарантує кожній особі право на доступ до правосуддя та покладає на суд обов`язок застосовувати процесуальний закон таким чином, щоб забезпечити реалізацію цього права, а не створювати необґрунтовані перешкоди для судового розгляду.

Згідно із частинами першою та третьою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, Законом України «Про міжнародне приватне право» або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи є право держави, громадянином якої вона є.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності – правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один із подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого – правом держави, з якою обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Згідно зі статтею 63 цього Закону припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Верховний Суд у постановах від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 23 жовтня 2024 року у справі № 761/11261/23 та від 27 листопада 2024 року у справі № 753/13059/23 звернув увагу, що у спорах, ускладнених іноземним елементом, суд насамперед повинен встановити наявність міжнародної юрисдикції судів України щодо розгляду спору, і лише після цього вирішувати питання територіальної підсудності конкретному суду України. Отже, питання територіальної підсудності є похідним від встановлення міжнародної юрисдикції.

Предметом цього спору є розірвання шлюбу, укладеного сторонами у Сполучених Штатах Америки, між позивачкою – громадянкою України та відповідачем – громадянином Арабської Республіки Єгипет. З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрованого місця проживання (перебування) на території України не має, тоді як позивачка разом із неповнолітнім сином на час звернення до суду фактично проживали на території України за адресою, яка відноситься до територіальної юрисдикції Недригайлівського районного суду Сумської області.

Незважаючи на те, що шлюб між сторонами укладено у Сполучених Штатах Америки, після його укладення сторони проживали на території України, яка була останнім відомим місцем їх спільного проживання.

Встановлені обставини дають підстави для висновку, що спір про розірвання шлюбу підлягає розгляду судами України. За таких умов суд першої інстанції мав вирішувати питання лише щодо територіальної підсудності справи.

Відповідно до частин шостої, дев`ятої та десятої статті 187 ЦПК України після одержання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача суд або передає справу на розгляд іншого суду в порядку статті 31 ЦПК України, якщо встановлено її непідсудність, або, якщо отримана інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача, відкриває провадження у справі, а подальший виклик відповідача здійснюється через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 569/2295/19, у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 199/15273/25, у яких наголошено, що відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача сама по собі не є підставою для відмови особі у доступі до правосуддя.

Отже, навіть якщо суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи саме Недригайлівським районним судом Сумської області, він був зобов`язаний або передати справу за територіальною підсудністю в порядку статті 31 ЦПК України, або, у разі неможливості встановлення місця проживання відповідача, відкрити провадження у справі та здійснювати його виклик у порядку, визначеному статтею 128 ЦПК України.

Із огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є передчасним та необґрунтованим, оскільки зроблений без належної оцінки обставин, які мають значення для визначення юрисдикції судів України та територіальної підсудності справи, а також без встановлення існування передбачених законом підстав, які перешкоджали її розгляду Недригайлівським районним судом Сумської області.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стаття 379 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, крім іншого, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4).

За результатами розгляду апеляційної скарги, встановивши, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки суду щодо судових витрат

Питання розподілу судових витрат, зокрема і за апеляційний перегляд ухвали, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367-369, 374-376, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Герасимчука Олега Олександровича задовольнити.

Ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 травня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 30 липня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

М.В. Нестеренко